Ухвала суду № 29913298, 12.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р.справа № 2а-9507/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 р.

у справі № 2а-9507/09/0470 (категорія статобліку - 2.11.11)

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2009 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(далі Приватбанк) звернулолось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в якому просило скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000218824/0 від 13.07.2009 року; зобов'язати відповідача прийняти уточнюючий розрахунок № вх. 9000232040, 9000231953 та додаток 5 № вх. 9000232039 з відповідними правовими наслідками по податкових зобов'язаннях ПриватБанку (проведення уточнюючих даних по особовому рахунку платника податків); зобов'язати відповідача прийняти уточнюючий розрахунок № вх. 9000231953 та додатки 5 № вх. 8286 з відповідними правовими наслідками по податкових зобов'язаннях ПриватБанку (проведення уточнюючих даних по особовому рахунку платника податків) в частині що не включає податкового кредиту з податку на додану вартість, відображених по заставному майну Відкритого акціонерного товариства Південдизельмаш(код ЄДРПОУ 00210986).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 р. у задоволені позову відмовлено.

Постанову обґрунтовано тим що, за результатами перевірки проведеної 12.06.2009р., відповідач обґрунтовано та з урахуванням норм чинного законодавства до нарахував платнику податків зобов'язання з податку на додану вартість.

Посилання позивача на ту обставину, що банк самостійно виявив допущені ним помилки та надав відповідні уточнюючі розрахунки, не прийнято судом до уваги, виходячи з норм п.17.2 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон 2181), відповідно до яких платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого

уточнюючого розрахунку.

Суд дійшов висновку, що позивач мав право самостійно відкоригувати занижені податкові зобов'язання лише до 12.06.2009р., тобто до початку проведення перевірки.

Що стосується включення до податкового кредиту квітня 2009року показників податкової накладної від 18.10.2005р. №452, суд дійшов висновку про невідповідність таких дій нормам ст..15 Закону 2181.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав до апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Особа, що подала апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та прийнято внаслідок невірного застосування норм матеріального права.

На думку особи, що подала апеляційну скаргу, рішення суду не відповідає нормам п.4. ст.4, п.5.1 ст.5, п.17.2 ст.17 Закону 2181, які передбачають право платника податків протягом 1096 днів у будь-який час подати уточнюючі розрахунки до попередньої податкової звітності та обов'язок податкового органу прийняти названі розрахунки.

Крім того, суд безпідставно дійшов висновку, що спірні розрахунки подано після проведення перевірки.

Як вказує позивач, акт перевірки був складений 26.06.2009р. та підписаний зі сторони ПриватБанку 30.06.2009р. із запереченнями.

Відповідно до п.4.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової та позапланової перевірки складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку.

В акті перевірки вказаний строк проведення перевірки -12.06.2009р. Даний факт ставить під сумнів дату проведення перевірки СДПІ по роботі з ВПП.

Таким чином, про факт проведення невиїзної документальної перевірки ПриватБанк дізнався 30.06.2009, коли цей Акт перевірки було надано для підписання.

Отже, уточнюючий розрахунок за квітень 2009 року № вх.. 9000231953 та додаток 5№ вх..8286 були подані до СДПІ по роботі з ВВП 26.06.2009р, тобто до моменту проведення перевірки.

Як вказує позивач, неврахування відповідачем правомірно наданих уточнюючих розрахунків призвело до безпідставного нарахування податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні -рішенні від 13.07.2009р. № 000021882410.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції- без змін.

Відповідач вважає, що дата проведення перевірки підтверджується змістом акту перевірки та перепискою сторін, яка свідчить, що СДПІ ВПП своїм листом від 03.06.09 № 17076/10/08-04-19 (сторінка 63 судової справи) запросила керівництво банку 12.06.2009 року для проведення невиїзної документальної перевірки.

Крім того, на сторінці 65 судової справи знаходиться лист СДПІ ВПП про запрошення керівництва позивача з'явитися 26.06.2009 р. для підписання акту перевірки.

Відповідач також вважає, що включаючи показники податкової накладної до складу податкової декларації, платник податку фактично декларує своє право та суму, що підлягає поверненню з бюджету.

Право на відшкодування ПДВ згідно ст.15 Закону 2181 існує у особи протягом 3 років. Тому у разі, якщо з моменту отримання такого права на включення до податкового кредиту позивач не відображає відповідну податкову накладну в графі № 10.1, він після спливу 1095 днів втрачає право відобразити таку податкову накладну у відповідній декларації.

Відповідач зазначає, що будь-яких повернень податкової звітності позивача не відбувалось. Однак, враховуючи відсутність у банка права на подання спірної податкової звітності їй присвоєно статус «до відома».

Оскільки уточнюючі розрахунки, подано після проведення перевірки, вони не можуть вплинути на її результати.

А отже, податкове повідомлення -рішення № 0000218824/0 від 13.07.2009 року є законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні представник позивача у своїх виступах доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, при проведенні аналізу податкової звітності з ПДВ шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ЗАТ КБ Приватбанк за березень 2009 року встановлено відхилення суми ПДВ, зазначеної в додатку 5 Декларації з ПДВ по НВ ТОВ Океанмаш(код за ЄДРПОУ 30852560) на суму 1 420 000,00 грн.

СДПІ ВПП на адресу банківської установи направлено запит від 29.04.09 № 13422/10/08-04-13 про надання пояснень та їх документального підтвердження по розбіжностям співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по НВ ТОВ Океанмаш.

СДПІ ВПП 28.05.09 отримано відповідь від 25.05.09 №15100/2-60, в якій банківською установою повідомлено про те, що ПАТ КБ ПриватБанкбуло укладено договір лізингу від 18.10.05 з НВ ТОВ Океанмаш про передачу у платне користування не житлових приміщень. Підприємством було виписано податкову накладну від 18.10.05 № 452 на загальну суму 8 520 000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ 1 420 000,00 грн. та включено до складу податкових зобов'язань жовтня 2005 року.

На підставі отриманої відповіді, та відповідно до п.2.3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.08 №355 (далі -Методичних рекомендацій), СДПІ ВПП на адресу ПАТ КБ ПриватБанк направлено лист від 03.06.09 №17076/10/08-04-19 із запрошенням керівництва банківської установи 12.06.09 прибути для проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні податку на додану вартість в деклараціях за березень, квітень 2009 року.

Як свідчать пояснення сторін, посадові особи позивача до податкового органу не прибули. СДПІ ВПП складено акт від 12.06.09 №11/08-04-14360570 щодо неявки посадових осіб ПАТ КБ ПриватБанк на письмове запрошення СДПІ ВПП.

Листом від 19.06.2009р. №18857/10/08-04-13 (а.с.65) Банку направлено повідомлення про запрошення з'явитись до СДПІ ВПП "26" червня 2009 року для підписання акту невиїзної документальної перевірки.

26 червня 2009 року керівництво Банку також не з'явилось. СДПІ ВПП складено акт від 26.06.09 №16/08-04-14360570 щодо неявки посадових осіб ПАТ КБ ПриватБанк.

Того ж дня, СДПІ ВПП листом від 26.06.09 №19757/10/08-04-13 направлено акт невиїзної документальної перевірки ПАТ КБ ПриватБанквід 26.06.09 №768-08-04-14360570 (далі - Акт перевірки №768) для ознайомлення та підписання керівництвом банку. Факт отримання листа Банком 26.06.09 засвідчено печаткою.

Під час невиїзної перевірки встановлено наступне.

Згідно пояснень ЗАТ КБ «ПриватБанк»від 25.05.09 р. за № 15100/2-60, (а.с. 57) банківською установою повідомлено про те, що ЗАТ КБ «ПриватБанк»було укладено договір лізингу від 18.10.05 року з НВ ТОВ «Окенмаш» про передачу у платне користування нежитлових приміщень.

В зв'язку з припиненням лізингових відносин, 05.03.09 укладено договір про відмову від правочину, в якому сторони дійшли взаємної згоди відмовитися від договору лізингу. ЗАТ КБ «Приватбанк» виписано податкову накладну від 05.03.09 № 243/DNHO на загальну суму 8 520 000, 00 грн., у т.ч. сума ПДВ 1 420 000, 00 грн. Зазначена податкова накладна не знайшла відображення у складі податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року.

Банківською установою повідомлено, що податкову накладну від 05.03.09 № 243/DNHO не включено до складу податкових зобов'язань березня 2009 року без наведення конкретної причини.

Фактично самостійно узгоджена сума зобов'язань 1420 000 грн. 00 коп. відображена у декларації за квітень п.р., рядок 1 Декларації (вх..№ 6627 від 20.05.09).

Тобто, ЗАТ КБ «Приватбанк»суму податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість

- за березень 2009 року занижено на 1 420 000, 00 грн.

- за квітень 20009 року завищено на 1 420 000, 00 грн.

Виходячи з викладеного, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань є перша подія, у даному випадку повернення об'єкту лізингу, підтверджене податковою накладною від 05.03.2009р № 243/DNHO.

Під час перевірки також встановлено, що у декларації за квітень 2009 року відображено податковий кредит у сумі 1420 000, 00 грн., підставою для включення якого у декларацію є податкова накладна від 18.10.2005 р. № 452.

Зазначені дії кваліфіковано перевіряючими як порушення норм п.7.4 п.п. 7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону «Про ПДВ».

На підставі названого акту перевірки СДПІ винесено податкове повідомлення -рішення від 13.07.2009 р. № 0000 218 824 /0.

Обставини, зазначенні у акті перевірки, сторонами не спростовуються.

Колегія суддів вважає, що висновки, викладені в акті перевірки стосовно порушення позивачем Закону «Про податок на додану вартість»та заниження податкових зобов'язань у сумі 1420 000, 00 грн є обґрунтованими, виходячи з такого Згідно з пп. 1.18.2 п. 1.18 ст.1 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон №334) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Згідно з пп.3.2.2 п.3.2 ст. 3 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон №168) не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг.

Враховуючи зазначене, повернення об'єкта фінансового лізингу з метою оподаткування податком на додану вартість, для лізингоотримувача є об'єктом оподаткування і оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку, що не заперечується Позивачем.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, податкова накладна від 05.03.09 № 243/ DNHO повинна була знайти відображення у складі податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року.

Таким чином, ПАТ КБ Приватбанк, в порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР суму податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість:

за березень 2009 року занижено на 1 420 000,00 грн.;

за квітень 2009 року завищено на 1 420 000,00 грн.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивач не спростовує наявність порушень, допущених під час складання податкових декларацій з ПДВ за березень-квітень 2009 р., але вважає, що названі порушення виявлено ним самостійно та виправлено шляхом подання уточнюючих розрахунків , які безпідставно не враховано податковою при вирішенні питання щодо винесення оспорюваного рішення.

З зазначеним не можна погодитись, виходячи з такого.

ПАТ КБ ПриватБанкподано такі уточнюючі розрахунки:

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008 року (вх.9000232040) та додаток 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (вх.9000232039), а саме: скориговано в сторону збільшення суму податкового кредиту на 1 420 000,00 грн. та, відповідно зменшено податкове зобов'язання;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2009 року (вх. 9000231953) та додаток 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (вх.8286), а саме: скориговано в сторону зменшення суму податкового кредиту на 78 079,00 грн. (по ІПН 308525604635 - зменшено на 1 420 000,0 грн. та при цьому по ІПН 2109808335 - збільшено на 1 341 921,00 грн.), відповідно збільшено податкове зобов'язання.

Як пояснюють представники позивача, уточнюючий розрахунок за вересень 2008 р. вх..№ 900 0232 та додаток 5 вх. №8286 подано на підставі накладеної від 18.10.05р. №452, виданої позивачу контрагентом за операцією з отримання об'єкту лізингу у жовтні 2005 р., суми за якою не підлягали включенню до податкового кредиту, виходячи з норм п.п. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»згідно яких, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст..3 Закону, або звільняються від оподаткування згідно зі ст..5 та п.11.44 ст.11 Закону, то суми ПДВ, сплачені у зв'язку з таким придбанням не включаються до складу податкового кредиту такого платника, а згідно ст..5 Закону України «Про податок на прибуток» включаються до складу валових витрат або збільшують балансову вартість основних засобів та амортизуються у складі цієї вартості (якщо такі витрати зв'язані з виробничою діяльністю, та відповідно відносяться на валові витрати або підлягають амортизації).

Однак, позивач вважає, що оскільки переход права власності на предмет лізингу від контрагента до банку не відбувся у зв'язку з угодою про відмову від предмету лізингу (договір про відмову від правочину від 15.03.09 р.) він отримав право на віднесення суми ПДВ за угодою лізингу до податкового кредиту.

При цьому таке право, на думку позивача, виникло у нього у вересні 2008 року, коли Банк та НВП «Океанмаш» підписали протокол про наміри від 01.09.2008р., відповідно до якого сторони Протоколу про наміри дійшли згоди, що до 30.03.2009р. укладуть Договір про відмову від Договору лізингу № 5373 від 18.10.2005р.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками позивача, виходячи з такого.

Суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для коригуваня показників податкового обліку є наявність фактичної операції щодо передачі майна. Сам факт наявності будь-якої угоди, без фактичного її виконання, не є підставою для зміни показників бухгалтерського та податкового обліку суб'єкта господарювання.

Як свідчать матеріали справи та пояснення відповідача, Договір про відмову від правочину та акт передачі майна підписано у березні 2009р. Отже, будь-які підстави для збільшення податкового кредиту вересня 2008 р у позивача відсутні, як і підстави для його коригування у наступних податкових періодах.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав та законних інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки показники, зазначені у уточнюючому розрахунку вх. № 9000232040, яким позивач коригує завищення податкових зобов'язань попереднього періоду, є такими, що визначені всупереч діючому законодавству, вимоги позивача, заявлені щодо зазначеного розрахунку, не підлягають судовому захисту.

Стосовно розрахунку вх..№ 9000231953, поданого з метою виправлення занижених показників податкових зобов'язань, слід зазначити наступне. Відповідно до п.17.2 ст. 17 Закону №2181 платник податків може надати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до початку його перевірки контролюючим органом.

Як зазначено вище, 12.06.09 відділом податкового супроводження банківських та небанківських фінансово-кредитних установ СДПІ ВПП проведено невиїзну документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні податку на додану вартість в декларації за квітень 2009 року (акт від 26.06.09 №768/08-04-14360570), для проведення якої банківській установі було направлено письмове запрошення від 03.06.09 №17076/10/08-08-04-19 рекомендоване, з повідомленням.

Отже, подання коригуючого розрахунку 26.06.2009 року, є таким, що суперечить нормам ст.17 Закону 2181.

Доводи позивача стосовно того, що уточнюючі розрахунки подано ним до початку перевірки, не приймаються судом апеляційної інстанції як такі, що суперечать обставинам справи.

Отже, вимоги позивача, заявлені стосовно уточнюючих розрахунків, не можна визнати такими, що направлені на захист порушеного права.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції, яким податкове повідомлення -рішення від 13.07.2009 р. № 0000218824/0 визнано законним та обґрунтованим, а уточнюючі розрахунки такими, що подані неправомірно, прийнято з урахуванням усіх обставин справи та є вірним по суті.

На підставі зазначеного та керуючись ч.2 ст.200 , п. 1ч.1 ст.202 КАС, суд адміністративної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ слід залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 р. -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 25.10.2011р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко