Ухвала суду № 29912899, 30.01.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л.М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника - ОСОБА_3, представника ДП «Берегометське лісомисливське господарство» Боднарюка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 листопада 2012 року у цивільній справі за позовом прокурора Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2012 року прокурор Вижницького району звернувся в суд з позовом в інтересах Державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев.

Посилався на те, що 14 березня 2012 року на території кварталу №36 виділ 7 площа 0,5 га Мигівського лісництва ДП «Берегометське ЛМГ» ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було здійснено самовільну рубку 2 древ «Ялина», загальною кубомасою 3,73 м.куб., чим заподіяли шкоду веденню лісового господарства на суму 10183 грн. 43 коп.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму збитків у розмірі 10183 грн.43 коп. в рахунок шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2011 року позов задоволено.

22ц-72 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Круглюк В.Г.

Категорія 28/30 Доповідач Перепелюк Л.М.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1,1972 року народження та ОСОБА_2, 1981 року народження, жителів с. Мигове Вижницького району Чернівецької області суму збитків у розмірі 10183 грн.43 коп. в рахунок шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев, що підлягає зарахуванню на рахунок №33114331700021, код платежу - 24062100, одержувач - УДК у Вижницькому районі, ідентифікаційний код - 37984590, МФО - 856135, банк - ГУДКУ у Чернівецькій області.

Вирішено питання про судовий збір.

На дане рішення відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянти вважають, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно протоколів про адміністративне правопорушення від 16 березня 2012 року, складених майстром лісу Мигівського лісництва, 14 березня 2012 року в кВ.36 вид.7 Мигівського лісництва, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 здійснили незаконну рубку двох дерев ялиці (загнившої та бурелом), що є порушенням ст.65 КУпАП України. Постановами про накладення адміністративного стягнення від 23 березня 2012 року, винесеними головним лісничим ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.65 КУпАП та нанакладено на них адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадяни України зобов'язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів, а також компенсувати шкоду, заподіяну негативним впливом на природне середовище.

Відповідно до ч.1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Доводи апелянтів про неправильне визначення судом першої інстанції реальної шкоди не знайшли свого підтвердження, так як розмір шкоди обчислюється згідно додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 р., на підставі якої і був здійснений розрахунок шкоди.

Не може бути прийнято до уваги посилання апелянтів на те, що судом не враховано їх складе матеріальне становище, та у зв'язку з цим не зменшено розмір стягнутої з них матеріальної шкоди, оскільки відповідно до ч.1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та нормами матеріального права твердження апелянтів щодо того, що у зв'язку з тим, що вони вирубали одне дерево гниле, а друге бурелом, шкода їх діями не заподіяна, а тому не підлягає відшкодуванню.

Так, представник позивача Боднарюк В.С. у судовому засіданні стверджував, що дерева, які знищені відповідачами, не можна віднести до категорії «сухостій», щоб зменшити розмір відшкодування в 2 рази, оскільки зовні вони були здорові дерева і підстав для їх вирубки навіть з метою санітарної очистки лісу не було.

Відповідно до п.3 Примітки Додатку 31 до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. до пошкоджених до ступеня припинення росту належать дерева з переламаним стовбуром, обідраною корою понад 30 відсотків його периметра (незалежно від довжини за висотою стовбура), обшморганою короною понад половину її довжини, обідраними та зламаними скелетними коренями понад половину периметра стовбура, а також повалені дерева та з нахилом, спричиненим дією лісокористувача, понад 30 градусів від вертикальної осі.

У разі неможливості встановлення розрядів висоти насаджень за фактичними вимірами (дерева або насадження повністю вирубані, вивезені з місця рубання тощо), а також узгодження категорій технічної придатності дерев (ділові, напівділові, дров'яні) їх матеріальна цінність визначається за найвищим розрядом висоти для деревостанів вирубаної породи відповідно до матеріалів лісовпорядкування, таксаційного виділу. При цьому, всі вирубані стовбури вважаються діловими.

Відповідно до ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншим засобом доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, відповідачі не надали суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.

Не заслуговують на увагу інші твердження апеляційної скарги.

Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.

Головуючий:

Судді: