Постанова № 29912302, 06.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа № 5023/5218/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Ішковій Г.С.

за участю представників сторін:

позивача - Вознюк Є.В.(за дов. від 31.01.2013 р. № 14-37);

відповідача -Сай Н.М. (за дов. від 01.03.2013 р. № 66); Коваленко Л.О. (за дов. від 01.02.2013 р. № 67),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №356 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 15.01.13 у справі № 5023/5218/12

за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Нововодолазьке підприємство теплових мереж , Харківська область, смт. Нова Водолага

про стягнення коштів у сумі 191 196,42 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 191196,42 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу № 09-1 від 30 вересня 2011 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 8910,27 грн., 3 % річних в розмірі 7618,64 грн., пеню в розмірі 39380,16 грн. та 7 % штрафу в розмірі 135287,35 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5218/12 (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Нововодолазького підприємства теплових мереж, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", - 8910,27 грн. інфляційних витрат, 7618,64 грн. 3 % річних, 39380,16 грн. пені, 135287,35 грн. штрафу, 3823,92 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неповне з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5218/112 в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7618,64 грн. та 7 % штрафу в розмірі 135287,35 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача в цій частині відмовити. Вирішити питання щодо стягнення витрат по оплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні 04.03.2013 р. представник позивача пояснив, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, зважаючи на що просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Харківської області без змін.

В судовому засіданні представники заявника апеляційної скарги (відповідача у справі) підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягали на її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом Харківської області так і під час апеляційного провадження, 30 вересня 2011 року між позивачем НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та відповідачем - Нововодолазьким підприємством теплових мереж (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 09-1 (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач (покупець) зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 спірного Договору від 30.09.2011 року, позивач (продавець) передає відповідачу (покупцеві) з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 3490000,00 тис. куб. м.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за Договором від 30.09.11р. виконав в повному обсязі та поставив відповідачу природний газ протягом жовтня - грудня 2011 року, всього на загальну суму 2611295,75 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи складеними між сторонами Актами приймання-передачі природного газу. Вищенаведені Акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача і скріплені їх печатками.

Пунктом 6.1. спірного Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків, а саме, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, та не заперечується сторонами у справі, відповідач порушив умови п. 6.1. договору в частині своєчасності розрахунків за фактично переданий газ. Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку відповідач сплатив за фактичо отриманий газ зі значним простроченням строків, встановлених договором, а саме просточив понад 30 днів: за зобов'язаннями жовтня 2011 р. 201 541,30 грн.; за зобов'язаннями листопада 2011 р. 590 000,00 грн.; за зобов'язаннями грудня 2011 р. 1 141 135,19 грн.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 7.1. Договору сторони встановили, щоза невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторни несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Згідно пункту 7.2. у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Однак, незважаючи на те, що підписуючи даний договір, відповідач погодився з усіма його умовами, але в добровільному порядку відповідачем сплачено лише суму основної заборгованості. Пеню та штраф, передбачені п. 7.2 договору відповідач не сплатив.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 ГК України закріплено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошово суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що розрахунок пені та штрафу, виконаний позивачем, арифметично правильний, не суперечить вимогам Закону та відповідає положенням договору.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 39380,16 грн. та штрафу в сумі 135287,35 грн. законне та обгрунтоване, підстави для його скасування в зазначеній частині відсутні.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника апеляційної скарги на те, що незважаючи на затримку, ним сплачено суму основного боргу, тому, на його думку, у разі затримки він повинен сплатити лише пеню. Штраф, за висновком відповідача, сплачується лише у разі невиконання основного зобов'язання.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки відповідача помилковими, оскільки умовами договору прямо встановлено, що пеня сплачується за кожен день прострочення платежу, а штраф є додатковою до пені відповідальністю та сплачується у разі прострочення платежу понад тридцять днів. Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за поставлений газ понад 30 днів, зазначені положення договору не визнані у встановленому законом порядку недійсними, позовні вимоги в частині нарахування штрафу та пені обгрунтовано задоволені господарським судом першої інстанції.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 7618,64 грн.

В наявному в матеріалах справи розрахунку позивача зазначено, що інфляційні збитки, які підлягають стягненню з відповідача становлять 8910,27 грн.

Як свідчить зазначений розрахунок інфляційних він відповідає вимогам закону, його складено арифметично вірно та з урахуванням "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", які містяться в листі Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 р. Тому, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що господарським судом Харківської області даний розрахунок був обґрунтовано визнаний правомірним.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає безпідставним посилання заявника апеляційної скарги на те, що стягнення 3-х відсотків річних протирічить умовам договору, оскільки 3 % річних прямо встановлені законом. Крім того, положеннями договору строни передбачили розмір пені та штрафу, які підлягають сплаті у разі невиконання або неналежного виконання умов договору. У пункті 7.1 договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання договріних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. Отже, відповідальність, встановлена договором є додатковою до відповідальності, яка встановлена чинним законодавством.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тобто, порушення строків оплати є неналежним виконанням зобов'язання, тому господарським судом першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3-х відсотків річних та інфляційних втрат правомірно задоволені.

Ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянтами обставини, викладені в апеляційних скаргах не доведені.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційних скаргах не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вони залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5218/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 11.03.2013 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.