Постанова № 29906839, 11.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа № 5023/4285/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"на рішення від та на постанову відгосподарського суду Харківської області 06.11.2012 Харківського апеляційного господарського суду 17.12.2012 у справі господарського суду№ 5023/4285/12 Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"до1. Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Севостьянова Є.В. 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс Плюс" 3. Іноземного підприємства "ДЕЛЕКСПО-ГРУП»треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Людмила Ігорівна 2. Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину та скасування запису про реєстрацію права власностіза участю представників:

від позивача - Бічуков А.В.

від відповідача 1 - не з'явились

від відповідача 2 - не з'явились

від відповідача 3 - Рахильчук О.В.

від третьої особи 1 - не з'явились

від третьої особи 2 - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Севостьянова Є.В., Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс Плюс" та Іноземного підприємства "ДЕЛЕКСПО-ГРУП» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу від 17.07.2010, укладеного між Корпорацією "Співдружність КОМП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс Плюс", поновивши право власності на нерухомість: нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 117,8 кв.м., розташовану в м. Харкові по вул. Космічній, 2, за Корпорацією "Співдружність КОМП", про скасування в державному реєстрі прав на нерухоме майно існуючого запису про реєстрацію права власності на вказану нежитлову будівлю та поновлення в державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за Корпорацією "Співдружність КОМП".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2012 у даній справі залучено до участі у розгляді справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голій Людмилу Ігорівну та комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2012 р. у справі № 5023/4285/12 (суддя Жигалкін І.П.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 у даній справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Ільїн О.В., Черленяк М.І.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2012 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 3, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.08.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (назву змінено з Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та Корпорацією "АІС" (назва була змінена на Корпорація "Співдружність КОМП") було укладено договір іпотеки нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-2414. До зазначеного договору були внесені зміни відповідно до укладеного договору про внесення змін та доповнень від 28.11.2008 до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 5287.

Згідно з умовами вказаного договору іпотеки (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень до нього) відповідачем 1 було передано в іпотеку позивачу нерухомість, розташовану в м. Харкові, вул. Космічна, 2, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 117,8 м2.

Вказана нерухомість була передана в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб перед позивачем, зокрема: Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150697000 від 03.05.2007 (кінцевий строк повернення кредиту 30.04.2009); Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150611000 від 03.05.2007 (кінцевий строк повернення кредиту 30.04.2009); Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03.05.2007 (кінцевий строк повернення кредиту 30.04.2009); Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 від 03.05.2007 (кінцевий строк повернення кредиту 30.04.2009).

Постановою господарського суду Харківської області від 14.05.2012 у справі № 5023/7064/11 відповідача 1 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

17.07.2010 між Корпорацією "Співдружність КОМП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс Плюс" був укладений договір купівлі-продажу на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 117,8 м2, розташовану в м. Харкові, по вул. Космічній, 2, за Корпорацією "Співдружність КОМП", що посвідчений 17.07.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1575.

З витягу з Державного реєстру правочинів № 11592188 від 19.07.2012 вбачається, що набувач нерухомості, відповідач 2 здійснив відчуження спірного майна Іноземному підприємству "ДЕЛЕКСПО-ГРУП" шляхом укладення 24.11.2010 з відповідачем 3 договору купівлі-продажу. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О.С., реєстрований № 2249.

Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу від 17.07.2010 є нікчемним у зв'язку з його укладенням без згоди позивача як іпотекодержателя, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до суду з позовом про застосування наслідків недійсності вказаного правочину шляхом поновлення права власності на нежитлову будівлю площею 117, 8 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 2, літ. "А-1" за відповідачем 1, та про скасування в державному реєстрі прав на нерухоме майно існуючого запису про реєстрацію права власності на вказану будівлю з поновленням запису про реєстрацію права власності за відповідачем 1.

Рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 11, 182, 204, 215, 267, 627, 628, 629, 638, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 179, 193, 207, ст.ст. 3, 12, 17 Закону України "Про іпотеку". При цьому суди попередніх інстанцій виходили з відсутності підстав вважати договір купівлі-продажу від 17.07.2010 нікчемним та пропуску позивачем позовної давності.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" посилається на порушення судами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 24 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що факт нікчемності правочину не може залежати від наявності або відсутності будь-яких інших обставин, ніж ті, що вказані у ст. 12 Закону України "Про іпотеку". Також заявник касаційної скарги вказує на те, що суди в порушення процесуальних норм не залучили в якості відповідачів або третіх осіб Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Тех-Комплект" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомазсервіс", оскільки рішення у даній справі могло вплинути на їх права та обов'язки.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Судами не встановлено та з матеріалів справи не вбачається надання позивачем як іпотекодержателем згоди на укладення відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу від 17.07.2010.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки договір купівлі-продажу від 17.07.2010 майна, переданого 13.08.2007 позивачу в іпотеку, був укладений без згоди Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", то вказаний правочин є нікчемним відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", що не потребує визнання його недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно з ч. 1 ст. 236 цього Кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, законодавець передбачив право підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб звертатися до господарського суду лише за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів та виключає можливість такого звернення в інтересах інших осіб, які не позбавлені можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав самостійно.

Отже, вирішуючи спір по суті, необхідно встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати, яким чином особа, до якої пред'явлено позов, порушує права позивача.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що визнання права власності є способом захисту наявного у позивача (а не інших осіб) права власності на майно, зокрема, від його невизнання чи оспорювання іншими особами.

Відтак, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заявлений позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом поновлення права власності відповідача 1 не відповідає встановленим способам захисту цивільних прав іпотекодержателя, порушення яких відповідачами у даному разі не доведено позивачем.

Крім того, відповідно до положень ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами та відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено вимогу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Частиною другою ст. 84 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, зокрема, найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Із вказаних правових норм вбачається, що не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та на інших осіб, які не є учасниками судового процесу, будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлення чи захист їхніх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, з наведеного вбачається, що Корпорація "Співдружність КОМП", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс Плюс", Іноземне підприємство "ДЕЛЕКСПО-ГРУП" не наділені повноваженнями щодо реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, а відтак, не є належними відповідачами у позові про скасування та поновлення запису про державну реєстрацію права власності на спірне майно.

Таким чином, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку щодо відмови в позові про скасування та поновлення запису про реєстрацію права власності на спірне майно, оскільки правом на скасування та поновлення таких записів відповідачі у даній справі не наділені.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з попередніми судовими інстанціями про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх інстанцій помилково вдались до оцінки по суті наявності чи відсутності підстав для застосування позовної давності, оскільки позовна давність застосовується у разі обґрунтованості позовних вимог, а у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск позовної давності.

Крім того, судова колегія визнає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати договір купівлі-продажу від 17.07.2010 укладеним з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку", відповідність вказаного договору вимогам чинного законодавства, оскільки зазначений правочин є нікчемним відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", що не потребує його визнання недійсним у судовому порядку.

Проте наведені помилкові висновки судів першої та апеляційної інстанцій не впливають на законність рішення та постанови у даній справі, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Щодо посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення впливає на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Тех-Комплект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомазсервіс", яких не було залучено до участі у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Рішення можна вважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо: в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб; у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, ні мотивувальна, ні резолютивна частини останніх не містять висновків щодо прав та обов'язків вказаних юридичних осіб.

Таким чином, твердження позивача про те, що оскаржуване рішення стосується прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Тех-Комплект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомазсервіс" є безпідставним.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2012 у справі №5023/4285/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Кот О.В.

судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.