Ухвала суду № 29905769, 26.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5225/12

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К. О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представник позивача - Любарська К.Ю.;

представник відповідача - Непийвода І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діпекстрейд" до Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2013 року адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення №0001742310, прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 02 листопада 2012 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом І інстанції, 04 вересня 2012 року Вінницька ОДПІ звернулась із запитом до ТОВ "Діпекстрейд" про надання інформації по господарських взаємовідносинах із ТОВ "Асгільдія" за період з 01 вересня 2011 року по 30 листопада 2011 року, ПП "ЛТД Стандарт-Сервіс" за квітень 2010 року, ТОВ "Компанія Квік Дан" за липень 2011 року, ТОВ "Укртехномас-сервіс" за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, ТОВ ТД "Доар" за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, ТОВ "Айс-вок" за період з 01 лютого 2012 року по 30 квітня 2012, та її документального підтвердження. У зв'язку із ненаданням повної інформації по вказаним контрагентам 10 жовтня 2012 року податковим органом видано наказ №2507/22 про проведення перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахувань ТОВ "Діпекстрейд" податку на додану вартість по взаємовідносинах із зазначеними вище контрагентами. На підставі даного наказу, протягом періоду з 10 по 16 жовтня 2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Майстром Ю.М. проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахувань ТОВ "Діпекстрейд" податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Асгільдія" за період з 01 вересня 2011 року по 30 листопада 2011 року, ПП "ЛТД Стандарт-Сервіс" за квітень 2010 року, ТОВ "Компанія Квік Дан" за липень 2011 року, ТОВ "Укртехномас-сервіс" за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, ТОВ ТД "Доар" за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, ТОВ "Айс-вок" за період з 01 лютого 2012 року по 30 квітня 2012 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №2586/22/36150330 від 22 жовтня 2012 року (а.с. 17-26). В ході проведеної перевірки виявлено порушення Товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту на загальну суму за 415729 грн., завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду на загальну суму 12090 грн., занижено суму що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму за 403639 грн. Суть виявлених порушень зводиться до того, що, на думку податкового органу, наслідком діяльності позивача є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок сумнівних фінансових операцій. За таких обставин, відповідач дійшов висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій між ТОВ "Діпекстрейд" та його контрагентами ТОВ "Асгільдія", ПП "ЛТД Стандарт-Сервіс", ТОВ "Компанія Квік Дан", ТОВ "Укртехномас-сервіс", ТОВ ТД "Доар", ТОВ "Айс-вок". На підставі виявлених порушень податковим органом 02 листопада 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001742310, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 403639 грн. основного платежу та 86772 грн. штрафних санкцій (а.с. 28).

Суд І інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що висновки у акті перевірки №2586/22/36150330 від 22 жовтня 2012 року в частині безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Асгільдія", ПП "ЛТД Стандарт-Сервіс", ТОВ "Компанія Квік Дан", ТОВ "Укртехномас-сервіс", ТОВ ТД "Доар", ТОВ "Айс-вок" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються наявними в адміністративній справі доказами.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду І інстанції виходячи з такого.

Особливості проведення перевірок визначені Податковим кодексом України (надалі - ПК України), окремі положення якого конкретизовані у підзаконних нормативно-правових актах.

Так, пунктами 1, 2 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМ України №1245 від 27 грудня 2010 року (надалі - Порядок), визначено, що податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій. Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку.

Відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначається конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Крім того, приписами пункту 73.3 статті 73 ПК України та пункту 12 зазначеного вище Порядку передбачено право органів державної податкової служби звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання формації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження, за наявності хоча б однієї з наступних підстав:за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом рядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;виявлення не достовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Так, відповідно до статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 ПК України.

Підстави проведення документальних позапланових перевірок передбачені пунктом 78.1 статті 78 ПК України. Так, однією з підстав для проведення такої перевірки є: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 цієї ж статті).

Із матеріалів справи випливає, що 10 жовтня 2012 року у зв'язку із ненаданням повної інформації на запит податкового органу №34006/10/22-5 від 04 вересня 2012 року, який сформовано у відповідності із зазначеними вище положеннями та у зв'язку із надходженням до відповідача податкової інформації щодо порушення контрагентами позивача податкового законодавства, Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією видано наказ №2507/22 про проведення перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахувань ТОВ "Діпекстрейд" податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Асгільдія", ПП "ЛТД Стандарт-Сервіс", ТОВ "Компанія Квік Дан", ТОВ "Укртехномас-сервіс", ТОВ ТД "Доар", ТОВ "Айс-вок".

Про неповноту наданої інформації на запит податкового органу свідчить лист ТОВ «Діпекстрейд», із дослідження якого видно, що Товариством не надано повної інформації про наявність чи відсутність у нього актів прийому-передачі товару, актів виконаних робіт, рахунків-фактур. Також Товариством не надано інформації з приводу наявності чи відсутності у нього власних чи орендованих складських приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Не можуть слугувати підставою для скасування оскарженого наказу посилання представників позивача на невідповідність запиту із актом перевірки (йдеться про те, що у запиті вимагалися документи по взаємовідносинах із ПП «ЛТД Стандарт-Сервіс» за квітень 2012 року, а в акті перевірки досліджувались ці документи за квітень 2010 року), оскільки представники відповідача пояснили, що у запиті допущено технічну помилку, невірно вказавши квітень 2012 року, натомість слід було зазначити квітень 2010 року. На переконання суду, така помилка не може свідчити про безпідставність наказу про проведення перевірки.

Відтак, податковий орган при винесенні наказу №2507/22 від 10 жовтня 2012 року діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з судом І інстанції, що за наведених підстав наказ, що оскаржується, не може бути визнаний незаконим та скасований.

Що ж стосується вимоги позивача з приводу визнання протиправними дій податкового органу, суд апеляційної інстанції погоджується, що така вимога не може бути задоволеною, адже, по-перше, є похідною від вимоги щодо скасування наказу, а по-друге, судом встановлено, що орган державної податкової служби при оформленні наказу, що оскаржується, та здійсненні перевірки, діяв у межах повноважень та на підставі податкового законодавства. Не можуть бути підставою для визнання протиправними дій відповідача посилання представників позивача на отримання повідомлення про проведення перевірки пізніше, ніж розпочалася сама перевірка, адже положеннями пункту 79.2 статті 79 ПК України передбачено обов'язок податкового органу надіслати платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Органом державної податкової служби надіслано на адресу ТОВ необхідні документи. Несвоєчасне їх отримання платником податків не свідчить про невчасне їх направлення органом державної податкової служби. Отже, така вимоги позивача в цій частині є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо, податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, суд зважає на таке.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону).

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Про дотримання позивачем зазначених вище норм податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із ТОВ "Асгільдія", ПП "ЛТД Стандарт-Сервіс", ТОВ "Компанія Квік Дан", ТОВ "Укртехномас-сервіс", ТОВ ТД "Доар", ТОВ "Айс-вок" свідчить наступне.

Як встановлено судом І інстанції між позивачем та ПП "ЛТД Стандарт-Сервіс" було досягнуто усної домовленості про постачання товару ТОВ "Діпекстрейд".

В підтвердження того, що на виконання умов зазначеної домовленості позивач реально отримував товар до суду надано видаткові та податкові накладні, що підтверджують поставку товару позивачу (а.с. 63-74, том 1).

Крім того, судом досліджувались оборотно-сальдові відомості по місцю зберігання товарно-матеріальних цінностях та рахунку за відповідний період. Даними бухгалтерськими документами підтверджується зберігання придбаного у ПП "ЛТД Стандарт-Сервіс" товару на складах Товариства.

Податкові та видаткові накладні, довіреності (а.с. 75-117, том 1), підтверджують подальшу реалізацію придбаного позивачем товару різним суб'єктам господарювання. Це зокрема, ПрАТ «Полімекс Мостосталь Україна», ТОВ «Хмільницьке», ПП «СБМУ-8», КБМП «БМУ-2», ДП «Немирівський спиртзвод», ВАТ «Голованівське ХПП» та іншим.

Таким чином, вказана господарська операція повністю підтверджена належними первинними документами, що вказує про рух активів між господарюючими суб'єктами та безпосередній факт здійснення господарської операції.

Також, між ТОВ "Діпекстрейд" та ТОВ "Укртехномас-сервіс" був укладений договір про поставку продукції від 10 серпня 2010 року, предметом якого є поставка продукції згідно усних замовлень позивача.

В підтвердження виконання умов даного договору в суд І інстанції надані видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури (а.с. 118-120, 237-241, том1). Також, суд звертає увагу на надані договори купівлі-продажу, податкові та видаткові накладні (а.с. 121-236, 242-250, том 1, а.с. 1-20, том 2), відповідно до яких позивач реалізував частину придбаного товару у ТОВ "Укртехномас-сервіс" іншим суб'єктам господарювання, а саме: ТОВ «Ера Грейн», ТОВ «Він Експо», ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», ТОВ «Кедр-КВ», ПП «Венісія», ТОВ «Бізнес Норд», ПАТ «Шаргородське РП «Агромаш» тощо.

З приводу взаємовідносин ТОВ "Діпекстрейд" з ТОВ ТД "Доар", то судом І інстанції встановлено, що між суб'єктами господарювання укладався договір про поставку продукції від 04 січня 2011 року, предметом якого є поставка продукції згідно усних замовлень позивача.

Виконання умов даного договору також підтверджується видатковою та податковою накладною (а.с. 21, 22 том 2). В підтвердження подальшої реалізації придбаного товару свідчать відповідні договори, що містяться в матеріалах справи, а також податкові накладні, виписані позивачем (а.с. 23-101 том 2). Так, придбаний у ТОВ ТД "Доар" товар згодом реалізовувався КП «Вінницьке шляхове управління», ФОП ОСОБА_7, Вінницькому обласному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству протипожежних робіт, ПП «Поділля Техномонтаж», тощо.

Також, суд І інстанції встановив, що 04 липня 2011 року між ТОВ "Діпекстрейд" та ТОВ "Компанія Квік Дан" укладено договір про поставку продукції. Предметом даного договору визначено поставку продукції згідно усних замовлень позивача.

В підтвердження того, що на виконання умов зазначеного вище договору ТОВ "Діпекстрейд" отримувало продукцію суду надано видаткові та податкові накладні, що підтверджують поставку товару позивачу (а.с. 102-107 том 2).

Податкові накладні (а.с. 108-148 том 2) та відповідні договори купівлі-продажу, підтверджують реалізацію товару, придбаного у ТОВ "Компанія Квік Дан".

Крім того, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі №2а/1270/743/2012 визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо внесення змін до АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" в частині виключення відомостей щодо задекларованих TOB "Компанія Квік Дан" податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 196575292 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 182241875 грн. Зобов'язано Алчевську ОДПІ в Луганській області поновити в АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" відомості щодо задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан" податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 196575292 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 182241875 грн.

Із цього рішення видно, що окремі висновки, що містяться в акті Алчевської ОДПІ, визнано безпідставними, в зв'язку із чим зобов'язано Алчевську ОДПІ поновити відомості щодо задекларованих ТОВ «Компанія Квік Дан» податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Відтак, оскільки посилання Вінницької ОДПІ щодо порушення, що мали місце між ТОВ «Діпекстрейд» та ТОВ «Компанія Квік Дан», зроблено на підставі висновків акта перевірки Алчевської ОДПІ, які рішенням суду апеляційної інстанції спростовано, тому з урахуванням положень статті 255 КАС України обставини щодо необґрунтованості висновків Алчевської ОДПІ є встановленими та не потребують доведенню.

Отже, обставини, встановлені даною постановою спростовують висновки, викладені в акті перевірки щодо господарських взаємовідносин між даними контрагентами.

Також, між позивачем та TOB "Асгільдія" був укладений договір про поставку продукції від 01 вересня 2011 року, предметом якого є також поставка продукції згідно усних замовлень позивача.

В підтвердження виконання домовленостей по даному договору суду надані податкові та видаткові накладні (а.с. 149-152, 178-181 том 2). Також суд звертає увагу на надані договори купівлі-продажу, податкові та видаткові накладні (а.с. 153-177, 182-235, том 2), відповідно до яких позивач реалізував частину придбаного товару у TOB "Асгільдія" своїм контрагентам, а саме: Вінницькому обласному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству протипожежних робіт, ТОВ «БМУ-3», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Голованівське ХПП», ТОВ «Вінницька будівельна компанія», тощо.

З приводу взаємовідносин ТОВ "Діпекстрейд" з ТОВ "Айс-вок", то судом І інстанції встановлено, що між суб'єктами господарювання укладався договір про поставку продукції від 01 лютого 2012 року, предметом якого є поставка продукції згідно усних замовлень позивача.

Виконання умов даного договору підтверджується наданими суду видатковими та податковими накладними (а.с. 236-241 том 2, а.с 7-10, 29-32 том 3). В підтвердження подальшої реалізації придбаного товару свідчать відповідні договори, що містяться в матеріалах справи, а також податкові накладні, виписані позивачем (а.с. 242-250 том 2, а.с. 1-6, 11-28, 33-52 том 3). Так, товар реалізовувався наступним суб'єктам господарювання: ВСП «Монтажсервіс», Вінницькому обласному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству протипожежних робіт, ПП «Квадріс-М», ТОВ Будмонтаж «Колос», приватному виробничо-комерційному підприємству «Гранд-М» тощо.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд І інстації вірно встановив, що висновки відображенні у акті перевірки №2586/22/36150330 від 22 жовтня 2012 року в частині безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Асгільдія", ПП "ЛТД Стандарт-Сервіс", ТОВ "Компанія Квік Дан", ТОВ "Укртехномас-сервіс", ТОВ ТД "Доар", ТОВ "Айс-вок" не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в адміністративній справі доказами.

З приводу розподілу судових витрат колегія суддів вважає , що суд І інстанції дійшов вірного висновку про те, що з врахуванням положення ч. 1 статті 94 КАС України, підпункту 3 п. 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 березня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.