Ухвала суду № 29905773, 26.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6243/12

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представник позивача - Лозінський М.В.;

представник відповідача - Мельник О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв'язок" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відносно нього податкове повідомлення-рішення № 0000822304/2980 від 10.09.2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000822304/2980 від 10.09.2012 року.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні відповідач доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.

Представник відповідача підтримав надані письмові пояснення проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом І інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв'язок" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "БК"Київбудмонтаж" за березень 2011 року та червень 2011 року, про що складено Акт перевірки № 4851/22-3/33232876 від 27.08.2012 року. За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, ТОВ "МС Зв'язок" занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками березня 2011 року, червня 2011 року на загальну суму ПДВ 1058118 грн, в тому числі по періодах: березень 2011 року на суму ПДВ 200337 грн., червень 2011 року на суму ПДВ 857781 грн. На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000822304/2980 від 10.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 1058119,00 гривень, з яких: 1058118,00 грн.- сума грошового зобов'язання за основним платежем та 1,00 грн.- за штрафними санкціями. Підставою для таких висновків відповідача є те, що товариство з обмеженою відповідальністю "МС-Зв'язок" завищило суму податкового кредиту на 1058118 грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по операціях з товариством з обмеженою відповідальністю "БК"Київбудмонтаж", що фактично не здійснювались.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції виходячи з такого.

Відповідно до п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом І інстанції, що висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ "БК"Київбудмонтаж", оскільки на підтвердження реальності таких господарських операцій позивачем суду надано ряд належним чином завірених копій первинних бухгалтерських документів, а саме: договора, субпідрядні угоди, додаткові угоди до договору з генерального підряду на будівництво об'єктів № 30902 від 02.02.2010 року до Генерального договору № 30902/30903/30904 від 02.02.2010 року, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти здачі-приймання матеріалів обладнання, товаро - транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, шляхові листи.

При цьому, відповідач не подав до суду апеляційної інстанції та суд І інстанції не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Первинні документи, що підтверджують факт реального здійснення господарських правовідносин позивача з ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" оформлені належним чином, з дотриманням вимог, визначених чинним законодавством України, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом І інстанції, а також колегією суддів не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту спірних договорів, вимогам ЦК України, не надано рішення суду про визнання цих договорів недійсними на підставі ст.228 ЦК України.

Колегія судів зазначає, що суд І інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача, як на одну з підстав нереальності договорів, відсутність у ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" достатньої кількості працівників, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України.

Також, суд І інстанції оглянув наданий відповідачем протокол допиту директора ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" ОСОБА_4 від 26.07.2012 року, оскільки належним доказом вчинення злочину згідно ст. 62 Конституції України може бути лише вирок суду, що набрав законної сили, а такого у справі немає.

При цьому, відповідачем на підтвердження своїх доводів надано суду Висновок експерта № 1298/12-21 про встановлення виконання підпису від імені керівника ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" ОСОБА_4 Суд І інстанції вірно оглянув вищезазначений Висновок експерта з тих підстав, що він не стосується даної справи, оскільки еспертизою досліджувалось виконання підпису керівником ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" ОСОБА_4 на документах, які не відносяться до первинних документів по здійсненню господарських операцій між ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" та позивачем.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з огляду на викладене, обгрунтування апеляційної скарги не спростовують висновків суда І інстанції, адже дослідженими документами підтверджується реальність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ "БК"Київбудмонтаж".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 березня 2012 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.