Ухвала суду № 29905767, 26.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7795/12

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Хмельницькому районі Хмельницької області до відкритого акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з адмінстративним позовом до відкритого акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" про стягнення 10757,59 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №2.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2012 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00373400, 29000, м.Хмельницький вул.Заводська,59) на користь управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі 6988,08 грн. заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених по Списку №2.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд змінити вказану постанову.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином. При цьому, відповідач просив розглянути справу без його участі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом І інстанції, ВАТ "Хмельницький цукровий завод" зареєстроване Хмельницькою райдержадміністрацією року, включене до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організації та фізичних осіб-підприємців і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України. Станом на 25.09.2012 року у відповідача утворилась заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій призначених за Списком №2 в розмірі 10757,59 грн. за період жовтень - листопад 2012 року, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; довідками уточнюючими характер роборти та карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2.

Суд І інстанції приймаючи оскаржувану постанову виходив з того, що відповідач зобо'язаний проводити оплату до Пенсійного фонду України фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідача за Списком №2, на день розгляду справи заборгованість відповідача не погашена в добровільному порядку, а тому за таких обставин позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами та відповідає чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 вказаного пункту, пенсії призначаються за нормами зазначеного Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто підприємства, на яких працівники вийшли на пенсію на пільгових умовах понад суму обов'язкового внеску вносять до Пенсійного фонду кошти, що покривають витрати і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п.2.1.1. та п.6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р., відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно п.6.8 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з судом І інстанції , що відповідач, згідно зазначених норм законодавства, зобов'язаний проводити оплату до Пенсійного фонду України фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідача за Списком №2. Вказана заборгованості підтверджується відомостями, що містяться у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, картках особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2.

На день розгляду справи в судді І інстанції заборгованість відповідача не погашена в добровільному порядку, у зв'язку з чим позивачем подано позов про її стягнення в судовому порядку. Як правильно встановлено судом І інстанції відповідач не оскаржував в судовому порядку вимоги позивача про сплату заборгованості, доказів про сплату заборгованості суду не подано.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції, при визначенні суми стягнення не враховано факт часткової сплати заборгованості (за вересень 2012 року) апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, позивачем було зменшено позовні вимоги, з врахуванням суми часткового погашення, а відповідач погодився з таким розміром (визнав позов). Крім того сума стягнення може бути уточнена в ході виконання рішення, без допущення подвійного стягнення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що постанова суду І інстанції правильна по сутті, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вивчаючи матеріали справи колегія суддів вважаєї, що доводи апеляційної скарги безпідставні та не обгрунтовані, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З аналізу зазначеного колегією суддів встановлено, що суд І інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач, згідно зазначених норм законодавства, зобов'язаний проводити оплату до Пенсійного фонду України фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідача за Списком №2.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.