Постанова № 29904197, 10.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року 16:57 2а-3201/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптукрпром-ВР” про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптукпром-ВР” (далі-відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 424812, 64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і не виконав встановленого нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому зобов’язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно-господарські санкції та пеню. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, додатково пояснив, що відповідачем упродовж 3 місяців 2011 р. взагалі не подавалися звіти за формою 3-ПН, за 3 місяці виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів. Тому розмір санкцій та пені за 24 нестворених робочих місць для інвалідів та за 3 місяці складає 106203,16 грн.

Відповідач у задоволені адміністративного позову просив відмовити, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, він вживав усіх залежних від нього заходів, спрямованих на пошук та працевлаштування інвалідів на вакантні посади, а саме: неодноразово письмово звертався з питань працевлаштування інвалідів до Управління праці та соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації, Київського міського Центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів, філії № 1 Підприємство «Центр соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів Київської області», Васильківського міськрайонного центру зайнятості. Проте, незважаючи на здійснені відповідачем заходи, органи державної служби зайнятості впродовж липня-грудня 2011 року не направляли інвалідів для їх працевлаштування на спеціально створені вакантні посади. До відповідача також не надходило заяв з приводу працевлаштування безпосередньо від інвалідів у кількості, достатній для повного заповнення понад двадцяти вакантних посад. Жодному інваліду, що впродовж липня-грудня 2011 року звернувся до відповідача з приводу працевлаштування, не було відмовлено у прийнятті на роботу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптукрпром-ВР” є юридичною особою, зареєстрованою Державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ідентифікаційний код 36517589. У зв’язку з цим відповідач згідно з вимогами статті 18 Закону України №875-ХІІ є працедавцем, який зобов’язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою №10-ПІ, поданого відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві фактично за рік - 1143; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 22; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - 46. У цьому звіті відповідачем самостійно визначено розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягають добровільній сплаті, в сумі 419443,00 грн.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобов’язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 419443,68 грн. та пеню в сумі 5368,96 грн., що разом становить 424812,64 грн.

Листом від 27.08.2012 за № 513/01 Васильківський міськрайонний центр зайнятості повідомив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптукрпром-ВР” статистичний звіт по формі 3-ПН протягом 2011 р. подавав лише упродовж 6 місяців.

Згідно з дослідженими судом копіями звітів за формою 3-ПН, установлено, що відповідачем подавалися звіти за 6 місяців: липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 р.

Відповідно до уточнюючого розрахунку, наданого позивачем, відповідач на користь Фонду соціального захисту інвалідів повинен сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 424812,64 грн., разом з тим, з урахуванням поданих відповідачем звітів форми 3-ПН до Броварського МРЦЗ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 р. щодо 24 місць для працевлаштування інвалідів та за період 3 місяці неподання таких звітів за умови дотримання нормативу працевлаштування інвалідів сума адміністративно-господарських санкцій та пені буде становити 106203,16 грн.

Суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач добровільно не сплатив.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту.

Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України від 21.03.1991 №875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України №875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18 Закону України №875-ХІІ встановлено обов’язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі статтею 20 Закону України №875-ХІІ підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною другою статті 20 Закону України №875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 31.01.2007 №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 “Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення” формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, у яких обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач не дотримався вимог, встановлених частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ, то він зобов’язаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Разом з тим, суд вважає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом, на виконання вимог законодавства, відповідачем упродовж шести місяців вживалися певні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів та недопущення господарського правопорушення; за наявності вакансій відповідач упродовж 6 міс. щомісячно направляв до уповноваженого органу відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда та створив відповідні робочі місця, але ці робочі місця залишились вакантними.

Суд бере до уваги, що відповідно до частини 2 статті 18-1 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ не підприємство, а державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи для інваліда відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У зв’язку з цим суд вважає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, тому у діях відповідача відсутній склад правопорушення, унаслідок чого на нього не може бути покладена відповідальність за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись, за відмову інвалідів, направлених на працевлаштування, від роботи, а також за не направлення уповноваженими органами додаткової необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись на створені робочі місця.

З урахуванням наведеного суд визнає необґрунтованими та спростованим твердження позивача про те, що відповідач повинен самостійно здійснювати пошук інвалідів для забезпечення їх працевлаштування.

Суд бере до уваги й те, що відповідачем упродовж 3 місяців було дотримано норматив працевлаштування інвалідів. Отже, відповідачем не за увесь період 2011 року не виконано вимоги законодавства щодо соціального захисту інвалідів.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов підлягає задоволенню частково, оскільки з урахуванням обов’язку для відповідача у працевлаштуванні 46 осіб інвалідів не підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції та пеня за період надання відповідачем звітів із зазначенням місць для працевлаштування інвалідів, а також за періоди, коли відповідачем було виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів у відповідності до Закону України «Про соціальну захищеність інвалідів в Україні».

Суд погоджується з розрахунком адміністративно-господарських санкцій та пені, наданим позивачем, згідно з яким з урахуванням наведених обставин підлягає сплаті сума 106203,16 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Докази, що підтверджують компетенцію позивача на звернення до суду з позовом, наявність у відповідача заборгованості, позивачем надано суду та долучено до матеріалів справи.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені в повному розмірі - 424812,64 грн., є необґрунтованими, у зв’язку з чим у задоволенні адміністративного позову в частині, що перевищує суму 106203,16 грн. слід відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 112, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптукрпром-ВР” (08636, Київська область, Васильківський район, с. Велика Бугаївка, вул. Шевченка, 41, ідентифікаційний код 36517589) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 106203 (сто шість тисяч двісті три) грн. 16 коп.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 вересня 2012 р.