Постанова № 29904134, 11.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року 810/704/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Некряч Н.В. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітава» Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітава» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби від 4 лютого 2013 року № 0000022201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Компанія «Вітава» вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Будгерметик». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ТОВ «Компанія «Вітава» та ТОВ «Будгерметик» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором поставки, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, банківськими виписками, податковими накладними, технічною документацією, подорожніми листами вантажного автомобіля, товарно-транспортними накладними, накладними на внутрішнє переміщення, накладними на відпуск готової продукції, калькуляціями вартості виробництва продукції. Оскільки основним видом діяльності ТОВ «Компанія «Вітава» є виробництво еклектичного освітлювального устаткування, придбаний у ТОВ «Будгерметик» товар був використаний позивачем при виготовленні освітлювальних приладів.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТОВ «Компанія «Вітава», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «Компанія «Вітава» від 23 січня 2013 року № 18/22/30239245 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 25 лютого 2013 року.

Судове засідання, призначене на 25 лютого 2013 року, судом відкладено у зв'язку з неявкою відповідача на 4 березня 2013 року.

4 березня 2013 року у судове засідання прибув представник позивача, відповідач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Враховуючи, що представник відповідача повторно не прибув у судове засідання без поважних причин, суд ухвалив розпочати розгляд справи без участі представника Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

У зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів у судовому засіданні оголошено перерву до 11 березня 2013 року.

11 березня 2013 року представник відповідача у судове засідання також не прибув, заперечень проти позову або заяв про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. За таких обставин, розгляд справи продовжено без участі представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітава» зареєстроване виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області 7 грудня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 462469 (а.с. 9).

На податковому обліку ТОВ «Компанія «Вітава» перебуває в Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 15 по 16 січня 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області на підставі статті 20, підпункту 78.1.1 статті 78.1 статті 78, статей 79, 82 Податкового кодексу України та згідно наказу від 14 січня 2013 року № 5 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Вітава» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будгерметик» за період з 1 по 30 червня 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 23 січня 2013 року № 18/22/30239245 (далі по тексту - Акт перевірки) (а.с. 12-17).

На виконання запиту від 10 грудня 2012 року № 1142/10/22-055 (а.с. 152) позивачем надано до перевірки первині документи за господарськими операціями з ТОВ «Будгерметик».

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано акт Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 14 червня 2012 року № 1355/22-621-32378230 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Будгерметик» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським відносинам з ПП «ЕВМ Сервіс» за червень, серпень 2011 року», в якому стверджується про безтоварність господарських операцій з купівлі-продажу будівельних матеріалів між ПП «ЕВМ Сервіс» та ТОВ «Будгерметик».

Вказуючи на те, що правочин з купівлі-продажу будівельних матеріалів між ПП «ЕВМ Сервіс» та ТОВ «Будгерметик» є безтоварними та нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача» відповідач вважає, що, як наслідок, господарська операція з поставки товару між ТОВ «Будгерметик» та ТОВ «Компанія «Вітава» також є безтоварною.

Крім того, у акті перевірки відповідач стверджує, що ТОВ «Компанія «Вітава» не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні, тому факт перевезення товару від ТОВ «Будгерметик» до ТОВ «Компанія «Вітава» не підтверджується.

Ураховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Компанія «Вітава» вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті якого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2011 року на 3360,67 грн.

На основі висновків акту перевірки, 4 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у місті Славутичі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022201, яким визначено завищення ТОВ «Компанія «Вітава» від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 3360,67 грн. (а.с. 18).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Компанія «Вітава» та ТОВ «Будгерметик» при укладанні та виконанні договору, який на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 21 грудня 2010 року між ТОВ «Компанія «Вітава» та ТОВ «Будгерметик» укладено договір поставки № БГ-043-12-2010 (а.с. 19-20). Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Будгерметик») передає у власність Покупцеві (ТОВ «Компанія «Вітава»), а Покупець приймає та оплачує товар у кількості, якості й асортименті, зазначених у рахунках-фактурах та накладних, що виставляються Постачальником і є частиною цього Договору з моменту їх підписання повноважними представниками Сторін.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На виконання умов договору поставки № БГ-043-12-2010 ТОВ «Будгерметик» передано ТОВ «Компанія «Вітава» ущільнювач самоклеючий D-тип, про що свідчать видаткові накладні від 6 червня 2011 року № 872 на загальну суму 10133,64 грн. в т.ч. ПДВ 1688,94 грн. (а.с. 23) та від 21 червня 2011 року № 980 на загальну суму 10179,36 грн., в т.ч. ПДВ 1696,56 грн. (а.с. 25). При цьому, згідно видаткової накладної на повернення від 21 червня 2011 року № ВП-0000003 ТОВ «Компанія «Вітава» було повернуто постачальнику частину товару на загальну суму 148,98 грн., в т.ч. ПДВ 24,83 грн. (а.с. 24).

Перевезення придбаного у ТОВ «Будгерметик» товару здійснювалось позивачем на власному транспортному засобі, що підтверджується: товарно-транспортними накладними від 6 червня 2011 року № 25 (а.с. 141), від 22 червня 2011 року № 26 (а.с. 142); подорожніми листами від 6 червня 2011 року № 408752 (а.с. 133-134), від 20 червня 2011 року № 408755 (а.с. 135-136); наказом про прийом на роботу водія автомобіля від 5 вересня 2008 року № 251-вк (а.с. 137); наказом про закріплення відповідальних водіїв за автомашинами від 21 січня 2009 року № 04-01/09-ОД (а.с. 138); свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 59).

Товар від ТОВ «Будгерметик» отримував водій ТОВ «Компанія «Вітава» ОСОБА_2 на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 3 червня 2011 року № 367 (а.с. 131) та від 21 червня 2011 року № 407 (а.с. 132).

Доставлено товар на Завод по виробництву люмінесцентних світильників (Київська область, місто Славутич, проспект Ентузіастів, будинок 8), який згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21 червня 2007 року належить позивачу (а.с. 139). Доказами оприбуткування товару є накладні на внутрішнє переміщення від 6 червня 2011 року № ПМ-00000365 (а.с. 153) та від 22 червня 2011 року № ПМ-00000421 (а.с. 154).

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розрахунки за поставлений ТОВ «Будгерметик» товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 28-29).

ТОВ «Компанія «Вітава» отримано від ТОВ «Будгерметик» податкові накладні від 6 червня 2011 року № 873 на загальну суму 10133,64 грн. в т.ч. ПДВ 1688,94 грн. (а.с. 22) та від 21 червня 2011 року № 979 10179,36 грн., в т.ч. ПДВ 1696,56 грн. (а.с. 21).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 577962, одним з основних видів економічної діяльності ТОВ «Компанія «Вітава» є виробництво електричного освітлювального устаткування (а.с. 10).

Придбаний у ТОВ «Будгерметик» товар позивачем використано при виготовленні освітлювального обладнання, підтвердженням чого є технічна документація (а.с. 64-67, 72-84), перелік продукції (а.с. 89-90), попередні калькуляції вартості виробництва продукції, накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) готової продукції (а.с. 155-203).

В подальшому, освітлювальне обладнання було продано позивачем замовникам, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 68-71, 85-88).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між ТОВ «Компанія «Вітава» та ТОВ «Будгерметик» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про безтоварність договору поставки № БГ-043-12-2010, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договору з поставки товару, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договору, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ «Компанія «Вітава» з ТОВ «Будгерметик» є та обставина, що у ході перевірки ТОВ «Будгерметик» встановлено безтоварність операцій між ТОВ «Будгерметик» та його постачальником ПП «ЕВМ Сервіс». У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будгерметик» є поставка ущільнювача самоклеючого, який використовується при виготовленні освітлювального обладнання. Натомість, договором ТОВ «Будгерметик» із ПП «ЕВМ Сервіс» передбачено поставку будівельних матеріалів, перелік яких в акті перевірки не наведено. Тому, твердження про нікчемність операції між ТОВ «Будгерметик» та ПП «ЕВМ Сервіс» з поставки будівельних матеріалів не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача. ТОВ «Компанія «Вітава» не отримувало товарно-матеріальних цінносте від ПП «ЕВМ Сервіс».

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2012 року № 2а-11195/12/2670, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби щодо визнання в акті перевірки від 14 червня 2012 року № 1355/22-621-32378230 нікчемними правочинів щодо придбання ТОВ «Будгерметик» товарів у ТОВ «Компанія «Вітава» та щодо продажу товарів ТОВ «Будгерметик» покупцям.

Твердження відповідача про те, що ТОВ «Компанія «Вітава» не було надано до перевірки докази перевезення придбаного товару, в тому числі товарно-транспортні накладні, суд до уваги не бере, оскільки згідно запиту Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області від 10 грудня 2012 року № 1142/10/22-055 надання товарно-транспортних накладних від позивача не вимагалось.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У силу вимог підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Позивач виконав визначений підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України обов'язок щодо надання до перевірки документів, перелік яких було визначено у запиті податкового органу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з положень статей 180, 183, 198, 201 Податкового кодексу України, лише відсутність реєстрації особи платником податку на додану вартість, відсутність податкової накладної або наявність відповідного рішення суду є підставою для позбавлення платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум за придбані (поставлені) товари. Разом з тим, на момент укладення господарських договорів позивачем з ТОВ «Будгерметик», останнє було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Будгерметик» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТОВ «Компанія «Вітава» відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Таким чином, висновки відповідача про порушення ТОВ «Компанія «Вітава» вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Будгерметик» є безпідставними. Тому, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби від 4 лютого 2013 року № 0000022201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено безтоварності господарських операцій позивача та наявності порушень, що позбавляють ТОВ «Компанія «Вітава» права на податковий кредит, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби від 4 лютого 2013 року № 0000022201.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітава» судовий збір із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби у сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 14 березня 2013 року.