Ухвала суду № 29902409, 28.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/681/11

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г. Матохнюка Д.Б.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Яцемірський Є.В., Ільїн А.А., Горлей Л.М., Рубановська К.І., представники на підставі довіреностей

відповідача - Ніколюк С.С., Молованюк Л.В., Ройку А.І., представники на підставі довіреностей

прокурора - Сувалов В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопром» звернулось до суду з позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282300/0 від 15.10.2010 р., №0000292300/0 від 15.10.2010 р., №0000442300/1 від 10.11.2010 р., №0000552300/2 від 28.12.2010 р., №0000502300/2 від 28.12.2010 р., №0000502300/3 від 14.03.2011 р. та №0000552300/3 від 14.03.2011р.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.11.2012 року адміністративний позов задоволено частково, визнано нечинними та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення щодо нарахованого податку на прибуток №0000282300/0 від 15.10.2010р., №0000442300/1 від 10.11.2010р., №0000552300/02 від 28.12.2010р., №0000552300/3 від 14.03.2010р., щодо нарахованого податку на додану вартість №0000292300/0 від 15.10.2010р. та №0000502300/2 від 28.12.2010р., а також визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000502300/3 від 14.03.2011р. в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 2 325 802 (дві мільйони триста двадцять п'ять тисяч вісімсот дві),61 грн. та відповідно нараховані на цю суму штрафні санкції, у решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову та прийти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач вказав, що судом першої інстанції під час винесення постанови не враховано усіх обставин справи та вимог чинного законодавства, не надав належної оцінки доказам, чим порушив норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених в запереченнях на апеляційну скаргу.

Представники відповідача підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Прокурор підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 06.10.2010 року Сокирянською ОДПІ в результаті виїзної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, був складений акт перевірки за №479/23-013/31195398.

В зазначеному акті встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема:

1) п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.7.10.3, п.п.7.10.4, п.п.7.10.5, п.п.7.10.7, п.7.10, ст.7 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 3 363 801 грн. в т.ч.:

- заниження податку на прибуток за 2009 рік в сумі 3 452 119, у тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 1 551 198 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 1 028 872 грн., ІV квартал 2009 року в сумі 872049 грн.;

- завищення податку на прибуток за І квартал 2010 року в сумі 88 319 грн.

2) п.п.7.3.7, п.7.3 п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 2 354 508, 42 грн., в т.ч.:

- заниження у квітні 2009 року в сумі 171042,44 грн., у травні 2009 року в сумі 17208,30 грн., в червні 2009 року в сумі 947825,91 грн., у липні 2009 року в сумі 30075,19 грн., у серпні 2009 року в сумі 32768,33 грн., у вересні 2009 року в сумі 755 733,17 грн., у жовтні 2009 року в сумі 24630,19 грн., у листопаді 2009 року в сумі 17430,96 грн., у грудні 2009 року в сумі 428 668,93 грн.

- завищення в березні 2010 року в сумі 70875,00 грн., у грудні 2009 року в сумі 428 668,93 грн., в березні 2010 року в сумі 70875,00 грн.

3) п.п.А п.19.2 ст.19 та п.п.8.1.1, пп.8.1.2 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 року, а саме не утримано, не нараховано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за перевірений період в сумі 2331,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Чернівцях було винесено наступні податкові повідомлення-рішення форми "Р": від 15.10.2010 року №0000282300/0; від 15.10.2010 року №0000292300/0; від 10.11.2010 року №0000442300/1; від 10.11.2010 року №0000502300/1; від 28.12.2010 року №0000552300/2; від 28.12.2010 року №0000502300/2;. від 14.03.2011р. №0000502300/3, від 14.03.2011р. №0000552300/3.

На підставі рішення Сокирянської ОДПІ від 10 листопада 2010 року №13114/10/10-009, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги відповідач надіслав позивачеві податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2010 року №0000442300/1 про сплату податку на прибуток в сумі 3 363801 грн. і 3 452119 грн., застосованої штрафної санкції; №00005023001/1 про сплату 2 354508,42 грн. податку на додану вартість та 2 236677,21 грн. застосованої штрафної санкції.

При розгляді повторної скарги було винесено рішення №8025/10/25-009 від 28.12.2010р., яким визнано, що від'ємне значення об'єкта оподаткування 2008 року встановлене попередньою перевіркою в розмірі 832 252 грн. не враховано. В результаті перевірки завищено: прибуток, що підлягає оподаткуванню за 2009 рік в сумі 832 252 грн., нарахований податок на прибуток за 2009 рік в сумі 208 063 грн.; нарахована сума штрафних фінансових санкцій від 208 063 недоплати по податку на прибуток за 2009 рік в сумі 208 063 грн. відповідно до п.п.17.1.3, 1.7.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами".

На підставі рішення ДПА України про результати розгляду повторних скарг від 09.03.11 року податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення від 14.03.2011р. №0000502300/3, від 14.03.2011р. №0000552300/3.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції від14.03.2011р. №0000502300/3 належить до часткового скасування, а решта податкових повідомлень-рішень до скасування в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновкам суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Нормами п. 7.10 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема п.п. 7.10.1-7.10.8, 7.10.10, визначено наступне.

Платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді.

Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті.

Для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту.

Податкові звіти щодо результатів діяльності виконавця довгострокового договору (контракту) за наслідками кожного податкового періоду надаються податковому органу за формою, що встановлюється центральним податковим органом.

В силу пункту 7.3.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

А п. 7.4.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п. 7.4.5. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами..

Виходячи з сукупного аналізу, зазначених вище правових норм суд встановив наступне.

Так, в акті перевірки №350/23-013/31195398 від 07 липня 2009р. вказано, що позивач не включив в повному обсязі до складу валових витрат суми передплати на 2008 р. в розмірі 9 823 624 грн., а також безспірно встановлено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в сумі 832 252 грн. (позивачем задеклароване позитивне значення 1 323 795 грн.), та І квартал 2009 року в сумі 690 882 грн. (задеклароване позитивне значення 141 370 грн.) .

Тому, відповідач неправомірно не врахував від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки розрахунок податку він здійснив з початку 2009 року не наростаючим підсумком, а з нуля.

За період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року ТОВ "Енергопром" виконувало функції Генпідрядника з будівництва Дністровської гідроакумулюючої електростанції в м.Новодністровську відповідно до Генерального підрядного контракту від 15.01.2002р. №3 та додаткових угод до нього, Замовником за даним контрактом був ВАТ "Укргідроенерго". При цьому позивач вибрав особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюються за довгостроковим договором, відповідно до пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Генеральним підрядним контрактом визначено ціну предмету контракту в розмірі 2067910000 грн. у відповідності із зведенням витрат та зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, а також визначено випадки перегляду ціни предмету контракту.

Додатковою угодою №4 від 04.08.2003р. до Генерального підрядного контракту сторони визначили виконання робіт станом на 01.08.2003р. на загальну суму 104166317 грн. Загальна вартість робіт, що підлягають виконанню, складає 19637443683 грн. Також даною угодою сторони обрали особливий порядок оподаткування, а додатковою угодою №51 від 18.03.2010 р. ціну предмету договору збільшено і визначено в сумі 3547094400 грн.

За таких обставин, узгоджена сторонами і визначена генеральним підрядним контрактом ціна предмету контракту становить 1963743683 грн., а після 18.03.2010р. - 3547094400 грн.

Відповідно до п.п.7.10.9 п. 7.10 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контакту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту).

У разі коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов'язань, розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), зазначене завищення або заниження враховується відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначити правильність розрахунку доходу позивача, отриманого в зв'язку з виконанням генерального підрядного контракту можливо після його завершення та здійснення позивачем перерахунку визначених за наслідками кожного податкового періоду сум податкових зобов'язань, з врахуванням кінцевої договірної ціни.

Таким чином, не підтверджується встановлене податковим органом заниження позивачем валового доходу в сумі 11 606 570 грн.

Суд першої інстанції вірно відмітив, що всупереч вимогам податкового законодавства відповідач самостійно нарахував оціночний коефіцієнт не на підставі суми загальних витрат, що плануються виконавцем Генерального підрядного контракту, а на підставі даних Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 р. №156-р., в якому відсутнє будь-яке посилання на генерального підрядника ТОВ "Енергопром", як такого на якого поширюється дія вказаного розпорядження.

Оскільки встановлене в акті перевірки №479/23-013/31195398 від 06.10.2010 року заниження позивачем валового доходу в сумі 11 606 570 грн. не підтверджується, тому базою для нарахування податкового зобов'язання з ПДВ виконавця дострокових контрактів є сума валового доходу від такого виконання. За таких обставин, позивачем не занижено зобов'язання з ПДВ у розмірі 1977096 грн.

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат вартость отриманих матеріалів, будівельних робіт та послуг геотехнічного контролю по контрагентах ДП інженерний Центр "Техно-ресурс", ТОВ "Агропромстрой", ТОВ "Висотпромспецсервіс", ВАТ "Укргідропроект, ТОВ "Юнітрейд ЛТД", "ТОВ Торговий Дім "Тензор -Україна", ТОВ "Будівельна геотехнічна лабораторія".

Так, судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції встановлено, що документально підтверджено первинними документами отримання позивачем робіт за укладеними договорами підряду з: ТОВ "Висотпромсервіс" (договір субпідряду №514 від 14.10.2008 р.) за липень 2009 року на загальну суму 48751, 00 грн., у зв'язку з чим не підтверджено завищення валових витрат в сумі 11523,92; ДПІЦ "Техно-ресурс" (договір субпідряду № 435 від 26.06.2008р.), у зв'язку з чим не підтверджено завищення позивачем валових витрат в сумі 4430,00 грн.; ВАТ "Укргідропроект" (договір субпідряду №3295 від 27.05.2004р.), у зв'язку з чим не підтверджено завищення позивачем валових витрат в сумі 2517,54 грн.

Разом з тим, 27.03.2009 року між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ "Юнітрейд ЛТД" (Субпідрядник) було укладений договір субпідряду №38. В акті приймання виконаних робіт за цим договором за червень 2009р. в розділі V "Інші супутні витрати" відображено "витрати пов'язані з відрядженням працівників підрядних організацій на будови" в сумі 15650 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що відшкодування відрядних робіт Гепідрядником на загальну суму 8640,00 грн. є безпідставними, оскільки відповідно до п.5 ДБН 1.1-1.2000 "Правила визначення вартості будівництва" витрати на службові відрядження працівників передбачені в переліку загальновиробничих витрат будівельної організації. Проте, під час перевірки відповідач не врахував, те, що позивач в березні 2010 року фактично зменшив валові витрати на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, складеного ТОВ "Юнітрейд ЛТД" з урахуванням зауважень КРУ від 18.03.2010 року щодо завищення витрат на відрядження в сумі 8640 грн. в червні 2009 року.

Отже, документально не підтверджується завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1440,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не підтверджується завищення позивачем валових витрат на суму 190107, 30грн. (за ІІ -ІV кв. 2009р.) за договором субпідряду з ТОВ ТД "Тензор -Україна", а саме є документально обґрунтованою включена вартість зварних секцій в акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в за ціною 732,87 грн., оскільки якщо державою не встановлено ціни на продукцію, вони визначаються за згодою сторін.

20.01.2002р. позивач для належного виконання функцій Генерального підрядника за Генеральним підрядним контрактом №3 від 15.01.2002р. уклав договір №ДА-1 з ТОВ "Будівельно-геотехнічна лабораторія".

Пунктом 2.1 договору №ДА-1 від 20.01.2002 р. визначено, що Генпідрядник доручає, а Субпідрядник виконує на свій ризик власними залученими силами роботи, зокрема, проводить вхідний контроль якості будівельних матеріалів.

Позивач протягом перевіряємого період реалізовував товарно-матеріальні цінності субпідрядним організаціям, у тому числі будівельні матеріали. Доходи від такої реалізації відображені в деклараціях з податку на прибуток. Отже, витрати понесені позивачем при здійсненні контролю якості вказаних матеріалів можуть бути включені до складу валових витрат.

Тому, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період квітень-грудень 2009 року на суму 160722,00 грн. документально не підтверджується.

В акті перевірки відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки не виявлено документів, які підтверджують отримання робіт від ТОВ "Агропромстрой", що не дає можливості підтвердити витрати на придбання робіт. Проте, в цьому акті відповідач зазначає та перелічує дослідженні первинні документи, на підставі яких позивач відніс до складу валових витрат вартість монтажних робіт постачальником яких є ТОВ "Агропромстрой". Прийняття робіт за квітень 2009 року відповідно до укладеного договору субпідряду №27-1 від 02.03.2009р. між позивачем та ТОВ "Агропромстрой", зазначене в акті №1. Разом з тим, відповідач стверджує, що в акті відсутні обов'язкові реквізити та необхідний зміст, які встановлені типовою формою акту КБ-2в, затвердженою Наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року №237/5.

Пунктом 2 Наказу №237/5 визначено, що поширити типові форми N КБ-2в - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо не обов'язкового застосування акту за формою КБ-2в, тому, що ТОВ "Енергопром" не є підприємством, яке виконує будівельні, монтажні та ін.. роботи із залученням державних коштів.

Крім того, акт №1 прийняття виконаних робіт за квітень 2009 року містить необхідні реквізити первинного документа визначені в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Також не підтверджується завищення позивачем валових витрат в ІІ кварталі 2009 року в сумі 712381 грн., тому що у відповідача відсутні повноваження щодо визначення правочину нікчемним, зокрема договору №27-1 позивача з ТОВ "Агропромстрой".

Суд першої інстанції правомірно погодився з висновками відповідача про те, що позивач при виконанні договору №30-1 на ремонт покрівлі житлового будинку №18 від 14.03.2009р., укладеного з ДПІЦ "Техно-ресурс" безпідставно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2009р. податку в сумі 160298 грн., нарахованого на вартість вказаних робіт по ремонту покрівлі.

За вказаним Договором позивач виступає Інвестором, а не Замовником, тому роботи по ремонту покрівлі не пов'язані з господарською діяльністю позивача в рамках Генерального підрядного контракту №3 від 15.01.2002р.

Таким чином, позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2009 року в сумі 16 298 грн.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач двічі відобразив податкову накладну по ТОВ "Торговий дім "Поділля - ОЙЛ" від 16.06.2009р. №97 на суму 31 996,85 грн. в т.ч. податок на додану вартість 5332, 81 грн. За таких обставин, позивач неправомірно двічі відобразив податок на додану вартість по даному контрагенту в сумі 5 332,81 грн.

Також суд першої інстанції встановив, що позивач в рамках укладеного з ТОВ "Торговий Дім "Тензор-Україна" договору субпідряду завищив податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 7075,00 грн.

Так, відповідно до актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в субпідрядник виконав наступні роботи: охоронні заходи та електроосвітлення ГАЕС та охоронні огородження нижнього майданчика.

Перевіркою КРУ в Чернівецькій області правильності визначення вартості робіт з будівництва Дністровської ГАЕС, виконаних у 2009 році було встановлено, що у зазначених вище актах, застосовуючи один шрифт робіт Е7-24-12 "Встановлення металевих огорож з зварних секцій висотою 2,2 м з металевими стовпцями" Виконавець та Субпідрядник поряд застосували другий шифр робіт Е46-25-12 "Свердління вертикальних отворів діаметром 100 мм алмазними свердлами або з/б конструкціях для кріплення стоєк". Останній шифр робіт не може бути застосований для визначення вартості даного виду робіт, оскільки шифр Е7-24-12 передбачає за складом робіт копання ям під фундаменти, встановлення стовпів в ями, заробку бетоном, встановлення монтажних виробів з зварюванням. За рахунок подвійного застосування шифру робіт загальна сума завищення вартості робіт склала 42 450,00 грн. в т.ч. ПДВ 7075,00грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно вирішено вказаний позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 березня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Матохнюк Д.Б.