Ухвала суду № 29902415, 28.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7210/12

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г. Матохнюка Д.Б.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сітніков А.В., представник на підставі довіреності

відповідача - Вітюк С.В., , представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екопласт» звернулось до суду з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000852310 від 15.11.2012 року та № 0000842310 від 15.11.2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі податковий орган вказує, що по-перше угоди укладені позивачем та ПП «Віста Плюс» мають протиправний характер, по-друге зазначає, що не здійснювалось транспортне перевезення ТМЦ ТОВ «Екопласт», а також те, що ПП ОСОБА_4 (перевізник) не виявлено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування, як юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та по-третє апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що 26.04.2012 року Франківський районним судом м. Львова винесено вирок відносно засновника ПП «Віста Плюс» ОСОБА_3, якого визнано винним по ч.2 ст. 205 КК України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав викладених в запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу задоволити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у період з 18 жовтня 2012 року по 25 жовтня 2012 року Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Екопласт" з питань дотримання правових відносин з ПП "Віста Плюс" за період з 1 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами перевірки складено акт перевірки №771/220/31521894від 01.11.2012 року. На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000852310/270 від 15.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 80848,00 грн., з яких 64078,00 грн. основного платежу та 16170,00 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення №0000842310/271 від 15.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 206213,00 грн., з яких 164970,00 грн. основного платежу та 41243,00 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Віста Плюс».

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону вказує на те, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду.

В силу п. п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так зі змісту акту перевірки вбачається, що Хмельницька МДПІ прийшла до висновку, що позивачем не підтверджено фактичного здійснення постачання, приймання-передачі сировини (фольга алюмінієва харчова, поліетилен, кредолен, барвники) від ПП "Віста Плюс" до позивача в листопаді 2009 року та січні 2010 року.

27.10.2009 року між ТОВ "Екопласт" та ПП "Віста Плюс" було укладено договір поставки продукції №1-27/10.

За умовами цього договору ПП "Віста Плюс" зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ "Екопласт" товар, а ТОВ "Екопласт" зобов'язується прийняти вказаний товар (поліетилен) у власність і оплатити його на умовах, визначених Договором. Найменування, асортимент, кількість і ціна товару визначаються накладними, які складаються постачальником. Поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями. На кожну окрему партію товару складається специфікація в якій зазначається: умови поставки, асортимент та кількість товару, марка поліетилену, вартість за одиницю товару, а також загальна вартість партії товару, умови оплати за цю партію товару та інша необхідна інформація. Продукція за даним договором поставляється на умовах специфікації згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаним договором позивачем надано специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання цінностей, видаткові накладні (в переробку).

Позивачем також підтверджено факт реальності поставок товару (сировини) та використання цього товару в господарській діяльності ТОВ „Екопласт". Так, на підставі договору про виготовлення товарів з давальницької сировини № 01/16-10-Д від 16.10.2007р., укладеного між ТОВ «Екопласт» та ТОВ "Н.П.К.", було виготовлено готову продукцію господарсько-побутового призначення і надалі ця продукція після повернення її від ТОВ "Н.П.К." до ТОВ "Екопласт", була продана позивачем підприємствам оптової та роздрібної торгівлі з нарахуванням та сплатою податків за наслідками цих операцій.

Щодо доводів апелянта, що ПП ОСОБА_4 (перевізник) не виявлено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування, як юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, то в запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказує, що у товарно-транспортній накладній від 11.01.2010 року вказано автопідприємство та водія «ПП ОСОБА_4», проте у вказаному документі була допущена помилка. Так, саме замість прізвища «Лобарчук» зазначено «Набарчук», що є опискою, при цьому автомобілі, якими перевозився товар від контрагента до позивача зареєстровано на ОСОБА_6, який зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи відповідача щодо того, що 26.04.2012 року Франківський районним судом м. Львова винесено вирок відносно засновника ПП «Віста Плюс» ОСОБА_3, якого визнано винним по ч.2 ст. 205 КК України, враховуючи наступне.

Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Також, суд зазначає, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду, оскільки норма ч.4 ст. 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Таким чином з врахуванняи викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів які вчинялися саме юридичною особою - ПП «Віста Плюс».

Разом з тим, законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що судовими інстанціями у постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, було досліджено господарські відносини у грудні 2009 року між ТОВ "Екопласт" та ПП "Віста Плюс". У вказаних рішеннях суди дійшли висновку про реальність господарських операцій між ТОВ "Екопласт" та ПП "Віста Плюс".

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов ТОВ «Екопласт» та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 березня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Матохнюк Д.Б.