Ухвала суду № 29899585, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/41105/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Моторного О.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011 року

по справі №2а/0570/3854/2011

за позовом Спеціалізолваної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»(надалі -ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»)

про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість з рахунків платників податків, -

встановив:

У березні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»про стягнення на користь Державного бюджету України з відповідача коштів за податковим боргом з податку на додану вартість з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих відповідача та таких, що будуть відкриті протягом стягнення, та за рахунок готівки, що належить відповідачу (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2011р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2011р., позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що ПАТ «Донецькміськгаз»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код 03361081, знаходиться на обліку у СДПІ у м. Донецьку.

У період з липня 2009р. по січень 2011р. відповідачем було подано до позивача податкові декларації: (№9000917456 від 20.08.2009р., №9001149922 від 21.09.2009р., №9001486379 від 20.10.2009р., №9002013541 від 20.11.2009р., №9002318322 від 21.12.2009р., №9002667935 від 20.01.2010р., №9000781744 від 22.03.2010р., №9001269165, №9001911541 від 20.05.2010р., №9002217997 від 18.06.2010р., №9002835858 від 20.07.2010р., №9003508215 від 20.08.2010р., №9003920891 від 20.09.2010р., №9004380952 від 19.10.2010р., №9005284985 від 22.11.2010р., №9005769964 від 20.12.2010р., №9006420615 від 20.01.2011р., №9000687360 від 21.02.2011р.

Як вказує податковий орган, оскільки відповідач не сплатив суму самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим станом на 12.03.2011р. у підприємства обліковується податковий борг у розмірі 20378949,81грн., з них несплачений податок 17889051,00грн., та пеня 2489898,81грн.

Спростовуючи, що за підприємством обліковується вказаний податковий борг, відповідач посилається на те, що податкові зобов'язання за вищезазначеними податковими деклараціями були повністю сплачені в терміни встановлені законодавством. При цьому, факт сплати податкових зобов'язань за вказаними вище податковими деклараціями підтверджується банківськими виписками за 28.08.2009р., 29.09.2009р.; 14.10.2009р.; 30.10.2009р.; 27.11.2009р.; 25.12.2009р.; 28.01.2010р.; 24.03.2010р.; 28.04.2010р. 27.05.2010р.; 25.06.2010р.; 27.07.2010р.; 26.08.2010р.; 28.09.2010р.; 21.10.2010р.; 25.11.2010р.; 29.12.2010р.; 30.12.2010р.; 25.01.2011р.; 24.02.2011р.

Розбіжності між даними позивача та відповідача стосовно оплати податкових зобов'язань могли виникнути через те, що позивач постійно змінював призначення платежів відповідача, а саме позивач відносив платежі спрямовані відповідачем на сплату поточних податкових зобов'язань на сплату податкового боргу, який виник значно раніше. Всі позови були задоволені, у випадку оскарження рішення суду першої інстанції залишені без змін, зокрема, у справах №2-а-6510/08, №2-а-6126/09/0570, №2а-11392/09/0570, №2-а-17555/09/0570, №2а-21405/09/0570, №2а-3587/10/0570, №2а-13716/10/0570, №2а-20890/10/0570, №2а-28172/10/0570.

Судами не прийнято посилання відповідача на постанови Донецького окружного адміністративного позову від 22.07.2008р. у справі №2-а-6510/08, від 20.05.2009р. №2-а-6126/09/0570, від 28.09.2009р. №2а-11392/09/0570, від 14.12.2009р. у справі №2а-17555/09/0570, від 21.01.2010р. у справі № 2а-21405/09/0570, від 12.04.2010р. у справі №2а-3587/10/0570, оскільки вказаними рішеннями не були вирішенні питання щодо віднесення направлених відповідачем на погашення податкового боргу минулих періодів коштів в рахунок податкових зобов'язань, заборгованість за якими є предметом цього спору або визнання дій по перерозподілу таких платежів незаконними, а були лише визнані недійсними податкові повідомлення - рішення щодо сплати штрафних (фінансових) санкцій.

Проте, з постанов Донецького окружного адміністративного суду у справі №2-а-6510/08, №2-а-6126/09/0570, №2а-11392/09/0570, №2а-17555/09/0570, №2а-21405/09/0570, вбачається, що спір в даних справах виник, зокрема, щодо правомірності зарахування податковим органом сплаченої підприємством суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що протиречить вказаним вище висновкам судів попередніх інстанції (а.с.152-238 т.1).

Враховуючи, що вказана обставина судами залишилась поза увагою, тому підчас нового розгляду справи судам попередніх інстанції слід дослідити постанови Донецького окружного адміністративного позову від 22.07.2008р. у справі №2-а-6510/08, від 20.05.2009р. №2-а-6126/09/0570, від 28.09.2009р. №2а-11392/09/0570, від 14.12.2009р. у справі №2а-17555/09/0570, від 21.01.2010р. у справі № 2а-21405/09/0570, від 12.04.2010р. у справі №2а-3587/10/0570 та встановити за які саме періоди податковим органом по вказаним вище рішенням були здійсненні перевірки своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість і прийняті на підставі цих перевірок податкові повідомлення -рішення. Також слід врахувати банківські виписки надані позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції .

Крім цього, слід зазначити, що на момент спірних правовідносин діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»враховуючи за які періоди були подані наведені вище податкові декларації.

При цьому Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чи будь-який інший Закон позбавляв зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлював відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше, на відміну від Податкового кодексу України.

Так, Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування зазначених норм права при розгляді справ цієї категорії, зокрема, у постанові від 27 жовтня 2009р. №09/186, в якій зазначено, що п.7.7 ст.7 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»-задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.А. Моторний