Ухвала суду № 29899591, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/26604/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року

у справі №2а-4399/10/2370

за позовом Закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»(надалі -ЗАТ «Фрау Марта»)

до Державної податкової інспекції у м.Черкаси (надалі -ДПІ у м.Черкаси)

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про часткове скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкаси від 23.07.2010р. №0002472301/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2010р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДПІ у м.Черкаси зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., про що складено відповідний акт від 19.07.2010р. №1611/23 -2/32653955.

Висновками перевірки вказано на порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2. ст. 5, п. п. 8.2.1 п. 8.2, п. п. 8.3.1, п. п. 8.3.2 п. 8.3, п. п. 8.6.1 п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначених висновків прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.07.2010р. №0002472301/0, яким визначено позивачеві зобов'язання з податку на прибуток.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.02.2010р. між позивачем та ТОВ «Демпо»було укладено договір підряду №19 на ремонт холодильника, який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 169. Сума договору складає 2550705,82грн., в т.ч. ПДВ (п. 2.2 договору). На підтвердження виконання ремонтних робіт ТОВ «Демпо»та ЗАТ «Фрау Марта»склали та підписали акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2 за березень 2010р. №25-03/06 на суму 2088744,53грн. з ПДВ та №31-03/31на суму 451961,34грн. з ПДВ та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2010р. на загальну суму 2550706грн. з ПДВ.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачеві на праві власності належить комплекс будівель, який знаходиться в м. Черкаси по вул. Смілянська, буд. 169, до складу якого входять зокрема головний корпус літера А4 та головний корпус літера А2, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Черкаської міської ради 29.05.2006р.

При цьому, зі змісту кошторису на ремонт холодильника (додаток №1 до договору №19 від 05.02.2010р.) не вбачається, що ремонту підлягали приміщення холодильних камер, приміщення вестибюлів, коридору, кімнат на 1-4 поверхах та сходові клітини саме головного корпусу літера А4. Не зазначено про ремонт приміщень головного корпусу А4 також у актах виконаних робіт ф. № КБ-2 за березень 2010р. №25-03/06 та №31-03/31. Відповідно до копії інвентарної картки №1011 вартість ремонтних робіт у сумі 2125588,19грн. віднесена на ремонт головного корпусу літера А2 (надземна частина).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.1 договору підряду №19 від 05.02.2010р. ТОВ «Демпо»взяло на себе зобов'язання виконати ремонт холодильника власними силами і засобами. При цьому відповідно до податкового розрахунку комунального податку за І кв. 2010р. та звіту ф. №1 ДФ за І кв. 2010р. протягом за І кв. 2010р. на підприємстві працював один працівник.

Між тим, враховуючи, що кількість людиногодин, необхідна для виконання всього обсягу ремонтних робіт, складає 73885, суди обґрунтовано встановили, що один працівник об'єктивно не міг виконати весь обсяг ремонтних робіт, передбачених договором підряду №19 від 05.02.2010р.

Вказане підтверджується також і декларацією з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, поданої ТОВ «Демпо»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 16.08.2010р., оскільки рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11» не заповнений, що свідчить про відсутність укладення ТОВ «Демпо»договорів з субпідрядниками та закуплю будівельних матеріалів.

Крім того, у декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010р. ТОВ «Демпо»валовий доход, валові витрати та податкові зобов'язання взагалі не відображені, а у декларації з податку на додану вартість за березень 2010р., поданій до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 16.09.2010р., відображено податкові зобов'язання тільки на обсяг ремонтних робіт холодильника за податковими накладними №250306 від 25.03.2010р. та №310331 від 31.03.2010р.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 зазначеної норми права.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 вказаної норми Закону, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до складу валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на прибуток на валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності. Приймаючи до уваги, що докази реальності вказаних господарських операцій, обумовлених договором підряду №19 від 05.02.2010р. відсутні, відповідачем доведена правомірність нарахування позивачеві зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фрау Марта» -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов