Ухвала суду № 29899274, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К-22116/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Моторного О.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2010 року

у справі №2-а-29054/08

за позовом Приватного підприємства «Елмакс-Трейд»(надалі -ПП «Елмакс-Трейд»)

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (надалі - Бердичівська ОДПІ Житомирської області)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом до Бердичівської ОДПІ Житомирської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000692301/0 та №0000702301/0 від 25.04.2008р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2009р. залишеною без змін ухвалою та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Бердичівська ОДПІ Житомирської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, Бердичівською ОДПІ Житомирської області була проведена виїзна планова перевірка ПП «Елмакс-Трейд»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.01.2007р. по 31.12.2007р., за результатами якої складено акт №1012/23-01/34658101 від 14.04.2008р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимоги п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за спірний період на суму 248628,00грн. та вимоги п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 3акону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за вказаний вище період у розмірі 192117,00грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем 25.04.2008р. прийнято податкові повідомлення -рішення:

- №0000702301/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 293559,00грн., з яких 101442,00грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0000692301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 342823,00грн., з яких 94195,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судами також встановлено, що ПП «Елмакс-Трейд»придбавали в періоді, що перевірявся у постачальників підприємства «Інтер-бізнес»(м. Кіровоград), ПГО АПВТ «Фірма Ласка»(м. Кіровоград) та TOB «Торговий дім «МКЛ» (м. Луганськ) морозиво та заморожені продукти відповідно до укладених договорів №229, №230 від 30.04.2007р., №67 від 30.04.2007р., №137 від 02.05.2007р. та №8 від 01.05.2007р.

Поставка товарів та їх продаж здійснювались у місці знаходження підприємства «Інтер-бізнес»та ПГО АПВТ (м. Кіровоград) ПГО АПВТ «Фірма Ласка»товар доставлявся власним транспортом до місця знаходження ПП «Елмакс-Трейд» (м. Бердичів).

Понесення ПП «Елмакс-Трейд»валових витрат та обґрунтованість задекларованого податкового кредиту в спірному розмірі підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що понесені позивачем валові витрати та обґрунтованість задекларованого податкового кредиту підтверджується наданими під час розгляду справи первинними документами, які відповідають формі змісту правилам ведення податкового та бухгалтерського обліку. Крім цього, враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, судами зазначено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів та не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки суддів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону).

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

У періоді, що було перевірено контролюючим органом підприємство здійснювало діяльність, пов'язану з купівлею-продажем товарів. При цьому, поставка товару належним чином судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не досліджувались первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, довіреності на отримання товарів та інших документи, які підтверджують наявність операції по придбанню товарів, платіжні документи, тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення зазначених господарських операції з підприємством «Інтер-бізнес», ПГО АПВТ ПГО АПВТ «Фірма Ласка»та TOB «Торговий дім «МКЛ».

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості прийняття податковим органом податкових повідомлень -рішень.

Крім цього, поза увагою судів попередніх інстанції залишились доводи податкового органу стосовно того, що на підприємстві рахується один працюючий, а саме директор ОСОБА_1 На підприємстві відсутні документи, які б свідчили про відрядження директора до м.Кіровограда та м.Луганська, де знаходяться постачальники ПП «Елмакс-Трейд»для отримання товарів та укладання договорів постачання. Згідно прибуткових накладних, наданих підприємством до перевірки, встановлено, що протягом одного календарного дня директор ПП «Елмакс-Трейд»ОСОБА_1 одночасно отримував товари на підприємствах, що розташовані в різних містах.

Також, при новому розгляді судам необхідно перевірити посилання відповідача в акті перевірки на те, що для здійснення діяльності позивач орендує частину нежитлового приміщення загальною площею 15,1 кв.м., що знаходиться за адресою м.Бердичів, вул.К.Лібкнехта 107 за договором оренди від 01.04.07р. з ПП «Елмакс», м.Бердичів, з урахуванням обсягу поставок товару з вказаними вище підприємствами (а.с.64 т.1).

Отже, суди попередніх інстанції не звернули достатньої уваги на зазначене та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами з реалізації товару реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Хоча частина 2 статті 71 КАС України і передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

Враховуючи наведене, слід зазначити, що суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області -задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2010 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.А. Моторний