Ухвала суду № 29899272, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К-27142/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Моторного О.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року

по справі №2а-211/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейдо»(надалі -ТОВ «Кейдо»)

до Державної податкової інспекції в м.Суми (надалі -ДПІ в м.Суми)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення ДПІ в м.Суми №0001072312/0/58138 від 01.09.2009р., яким підприємству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.02.2010р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ в м.Суми звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, за результатами проведеної відповідачем виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Кейдзо»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2007р було складено акт перевірки №5769/2312/35171674/77 від 17.08.2009р.

За висновками акту перевірки стверджувалося про завищення позивачем податкового кредиту за 2008р. на загальну суму 1943559грн., в тому числі: за квітень на 248819грн., за травень на 198975грн., за червень 304805грн., за липень на 254326грн., за серпень на 298494грн., за вересень на 316890грн. і за жовтень на 321350грн. в результаті неправомірного включення сум податку на додану вартість згідно отриманих податкових накладних від ТОВ "Валсір". На думку відповідача, укладені позивачем угоди з ТОВ «Валсір»не мали на меті фактичне їх виконання, були направлені на створення уяви про реальну поставку товарів та завищення податкового кредиту підприємства при визначенні податку на додану вартість до сплати в бюджет.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001072312/0/58138 від 01.09.2009р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2915339грн., з яких 917780грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судами також встановлено, що з копії господарського договору поставки №0104/08-01 від 01.04.2008р., а також додатками до нього (т.1 а.с.95-106) між суб'єктами господарювання були укладені угоди на поставку з боку ТОВ «Валсір»протягом 2008р. ТОВ «Кейдо»побутової техніки та деяких інших товарів, згідно специфікації в квітні на суму 1504 741,91грн., в травні 1193258,65грн., в червні 1828837,09грн., в липні 1525967,15грн., в серпні 1790971,31грн., у вересні 1901353,82грн. і в жовтні 1928107,21грн.

Виписками із банківського рахунку ТОВ «Кейдо в Сумській ОД «Райффайзен Банк Аваль»(т.1 а.с.118-247, т.2 а.с.1-112) підтверджується перерахування ТОВ «Валсір»грошових коштів за товар згідно вказаного вище договору.

На кожну поставку товарів ТОВ «Кейдо»видавалися платником податку, який поставляв товари, податкові накладні, які повністю відповідають вимогам, що викладені в п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які містяться в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, зокрема, виходив з того, що факт виконання договорів щодо поставки товарів між ТОВ «Кейдо»та ТОВ «Валсір», а в подальшому віднесення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми за відповідні періоди, підтверджується наданими під час розгляду справи первинними документами, які відповідають формі змісту правилам ведення податкового та бухгалтерського обліку. Крім цього, враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, судами зазначено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів та не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки суддів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

У періоді, що було перевірено контролюючим органом підприємство здійснювало діяльність, пов'язану з купівлею-продажем товарів. При цьому, поставка товару належним чином судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не досліджувались первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, довіреності на отримання товарів та інших документи, які підтверджують наявність операції по придбанню товарів, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення зазначених господарських операції з підприємством ТОВ «Валсір».

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкції згідно спірного податкового повідомлення -рішення.

Також при новому розгляді судам попередніх інстанції слід врахувати та надати належну правову оцінку посиланням податкового органу на те, що в ході супроводження документальної перевірки ТОВ «Кейдо»працівниками податкової міліції здійснено відпрацювання проведених операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Валсір»і встановлено, що ТОВ «Валсір»зареєстроване в м. Києві, проспект 40-річчя Жовтня, 116-а, керівником підприємства вказаний ОСОБА_2 Проте, фактично це підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, оскільки в даній будівлі є лише одне нежитлове приміщення де знаходиться ОСББ «Автобус - 1», відносно керівника кооперативу ОСОБА_3 було зареєстровано по підробним фіктивним документам заначну кількість комерційних структур з ознаками фіктивності за винагороду. За вказаним фактом стосовного останнього порушувалась кримінальна справі та Голосіївським районним судом був осуджений до позбавлення волі на два року умовно за хабарництво. Крім цього, ОСОБА_2 більше 10 років за адресою свої реєстрації не знаходиться, ніяких відомостей про його фактичне перебування немає, перебуває у розшуку правоохоронних органів в зв'язку з неодноразовою реєстрацією підприємств, що мають ознаки фіктивності. Також, ОСОБА_2 втрачав свій паспорт, що зумовило 11.04.2001р. отримання нового.

Отже, суди попередніх інстанції не звернули достатньої уваги на зазначене та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами з реалізації товару реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Хоча частина 2 статті 71 КАС України і передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

Враховуючи наведене, слід зазначити, що суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми -задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.А. Моторний