Ухвала суду № 29899269, 14.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2013 р. м. Київ К-10871/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Бовкуна В.В.

представника відповідача Фаліковської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010

у справі № 2а-4304/08/1770

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

третя особа Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області

про визнання нечинним податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3 (далі по тексту -позивач, СПД-ФО ОСОБА_3.) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі по тексту -відповідач, Костопільська МДПІ) про визнання нечинним податкових повідомлень рішень від 20.08.2008 №0033661740/0, №0033651740/0, №0024721740/1, №0024681740/1, №0024711740/1, визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.08.2008 №0033641740.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою вищезазначеної правової норми встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що прибуткові касові ордери, на підставі яких податковий орган зробив висновок про те, що обсяг виручки позивача за перевірений період становить 16970853,00 грн., не містять обов'язкових реквізитів первинних документів, а саме: не містять повної дати та місця їх складання; не містять назви особи від імені якої вони складені; не містять змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 15.07.2008 №709/23-0/31579043 ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія»отримало від позивача за 2007-2008 роки продукції на суму 175000,00 грн. без ПДВ. Кошти за дану продукцію перераховані у безготівковому порядку. Станом на 01.06.2008 року дебіторська заборгованість по розрахунках з ОСОБА_3 становить 20000,00 грн. Ці дані спростовують висновки відповідача про отримання позивачем доходу від ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія»в розмірі 16970853,00 грн. в 2006-2008 роках.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої інстанції та апеляційної інстанції, з урахуванням приписів ст. 69, 70 КАС України, дійшли вірного висновку про те, що документально не підтверджено перевищення позивачем обсягу виручки за рік в сумі 500000,00 грн., встановленого ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». А тому, відповідно до ст. 6 цього Указу він не є платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб суб'єктів малого підприємництва), плати (податку) за землю, плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова