Ухвала суду № 29899267, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К-27825/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Моторного О.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року

по справі №2а-11526/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда»(надалі -ТОВ «Тіс-Руда»)

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (надалі -ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У вересні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень до нього), в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення -рішення ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області від 15.09.20009р. №0001292301/3, №0001392301/3.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2010р. залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В подальшому на адресу Вищого адміністративного суду України від ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області надійшло доповнення до касаційної скарги.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі та в доповненнях до неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, співробітниками ДПА в Одеській області та Комінтернівської ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Тіс-Руда»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт від 31.03.2009р. №31/23-8009/34526544.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.3, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку складання декларації податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003р. №143, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3008796,00грн., у тому числі 4-й кварта 2007р. на суму 315779,00грн., 1-й квартал 2008р. на суму 238423,00грн., 2-й квартал 2008р. на суму 91339,00грн., 3-й квартал 2008р. на суму 461675,00грн., 4-й квартал 2008р. на суму 1901580,00грн.; п.4.2. ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 ст.7, п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету у квітні 2008р. в розмірі 41335,00грн., не нараховано самостійно суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми заниження податкового зобов'язання у квітні 2008р. в розмірі 421466,00грн. у зв'язку з виправленням помилки у травні 2008р., залишок від'ємного значення попередніх звітних періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (січень 2009р.) податкового періоду завищено на суму 2171611,00грн. і складає 2831949,00грн.

На підставі вказаного акту Ізмаїльською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішенні №0000000432301/0 від 08.04.2009р. про визначення ТОВ «Тіс-Руда»податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 3008796,00грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2368431,00грн., та №0000442301/0 від 15.09.2009р. про визначення ТОВ «Тіс-Руда»податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість розмірі 41335,00грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 231401,00грн.

За результатами рішення ДПА в Одеській області від 30.06.2009р. №23073/10/25-0007 рішення ДПІ у Комінтернівському районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0001292301/3 від 15.09.2009р. про визначення ТОВ «Тіс-Руда»податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 3008796,00грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2210543,00грн. та №0001302301/3 від 15.09.2009р. про визначення ТОВ «Тіс-Руда»податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість розмірі 41335,00грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 41741,00грн.

Так, під час перевірки було встановлено, що в період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р. ТОВ «Тіс-Руда»згідно з договором на перевалку в 01.03.2008р. виконувало замовнику роботи з переробки, зберіганню та навантаженню на судна у Морському торговельному порту «Юний»на терміналі ТОВ «Тіс-Руда»російського вугілля виробництва ВАТ «Шахта Заречная», яке відправляється зі станції Ленінськ-Кузнецький-2 Західносибірської залізниці. Відповідно до наданих під час перевірки документів вантаж є транзитним, оплата за роботи здійснювалась замовником згідно з виставленими на оплату рахунками по ставках, вказаних у додатку №2 до договору.

Крім того, ТОВ «Тіс-Руда»виконувало комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних) вантажів із використанням терміналу, розташованого у районі порту «Юний», для приймання, накопичування та навантаження на судна вантажу. Послуги надавались ВАТ «Полтавський Гірничо-збагачувальний комбінат»(згідно з договором про перевалку, накопичення та експедирування вантажів від 29.02.2008 №510 га додаткових угод до договору від 04.07.2008 №1, від 29.12.2008 №2 по перевалці залізорудних катунів виробництва замовника), компанії (Британські Віргінські Острови) (згідно з договором від 31.03.2008 №31/03), ТОВ «Метекс»(згідно договором від 15.08.2008 №15/08/08). Вантажі, по яких ТОВ «Тіс-Руда»виконані навантажувально-розвантажувальні роботи, згідно з наданими де перевірки документами -коносаментами. Вантажними відомостями відвантажені за межі території України, тобто є зовнішньоторговельними вантажами.

ТОВ «ТІС-РУДА»для здійсненням вказаних навантажувально - розвантажувальних робіт в липні -грудні 2008р. придбало роботи, послуги у ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс»за подачу-прибирання вагонів та залізничні послуги по станції «Хімічна»згідно з додатком від 02.06.2007 №3 до договору про співпрацю від 10.04.07р. №10,04 та додатком від 01.10.2008 №9 до договору про співпрацю від 01.10.2008 №01/10-2 на подачу/прибирання вагонів зі станції Хімічна та Чорноморська на фронти вивантаження, а також обслуговування залізничних шляхів №23,25,51,60-68,70: у Одеській залізниці за користування вагонами та інші послуги згідно з договором від 07.09.2007 №1158124/320 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги». Сума отриманих робіт (послуг) за липень -грудень 2008р. склала 6411172,76грн. в тому числі ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення -рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України, виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів та не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону).

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 даного Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність здійснення робіт (послуг).

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, здійснення робіт (послуг) є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на вказане, факт виконання робіт належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялись, тобто не досліджувались первинні бухгалтерські документи, які вказують на реальність настання правових наслідків.

Поряд з цим слід звернути увагу судів на те, що з наданих позивачем під час розгляду справи розрахунків та актів виконаних робіт не вбачається місце надання послуг, термінів надання послуг, яким чином, на якій територій, та на яких об'єктах замовника зазначені послуги фактично надавались, і їх результати та інше.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Отже, суди попередніх інстанції не звернули достатньої уваги на зазначене та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали взаємовідносини між підприємствами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Хоча частина 2 статті 71 цього Кодексу і передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області -задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року -скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.А. Моторний