Ухвала суду № 29899207, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К-308/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки від 02 квітня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року

по справі №2-27/16192-2007А/5002

за позовом Закритого акціонерного товариства «Санаторій Слава»(надалі -ЗАТ «Санаторій Слава»)

до Державної податкової інспекції м.Алушті Автономної Республіки Крим (надалі - ДПІ у м.Алушті АРК)

за участю третіх осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромспецстрой», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ербек», Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро ЛТЛ»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення, -

встановив:

У листопаді 2007р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень до нього), в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушті АРК №0007832301/2 та №0007222301/2 від 20.09.2007р.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки від 02.04.2009р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення- рішення ДПІ у м.Алушті АРК від 20.09.2007р. №0007222301/2 та №0007832301/2.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Алушті АРК звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким в задоволенні позивних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ЗАТ «Санаторій Слава»зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, в період з 23.05.2007р. по 06.06.2007р. посадовими особами ДПІ в м. Алушта АР Крим було проведено виїзну позапланову перевірку з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачем за період лютий та березень 2007р., за результатами якої складено акт №746/23/02650854 від 13.06.2007р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення №0007222301/0 від 15.06.2007р., відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування.

За результатами розгляду скарг позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2007р. №0007222301/2 та №0007832301/2 про зменшення суми бюджетного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст..81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" містить перелік відомостей, які повинна містити податкова накладна.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції стосовно того, що законодавство не містить вимог стосовно зазначення способу розрахунків, а саме "передплати" в податковій накладній.

Крім цього судами встановлено, що за договором підряду з ТОВ «Ербек»позивачем було сплачено за будівельно-монтажні роботи згідно платіжного доручення №85 від 29.01.2007. Позивачем була представлена податкова накладна від ТОВ «Ербек»за січень 2007 №3 від 29.01.2007 на відповідну суму, сума податку на додану вартість склала 166666,67грн. Вищевказана податкова накладна складена у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця за першою подією -дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, робіт, послуг).

Відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Причинами ліквідації основних фондів в актах на списання сказано, що основні фонди на момент списання не були придатні для подальшого використання у виробництві у зв'язку з їх повним фізичним зносом або моральним старінням.

У листі від 06.05.2001р. № 2235/6/16-1215-26 Державна податкова адміністрація Украйни вказала, що перелік документів "залежить від того, до якої групи основних фондів належить об'єкт, що знищується, розбирається або перетворюється, і за якою встановленою типовою формою оформляється акт на їх списання. Таким чином, податковий орган роз'яснив, що визнання належним чином складених документів за формою №ОЗ-3 або №ОЗ-4 є підставою для ненарахування ПДВ при ліквідації основних фондів.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованого визначення позивачем суми податкового кредиту за лютий 2007р. за податковими накладними, які виписані постачальниками ТОВ "Ербек" та СДО служба держінвестиційної експертизи, а також за березень 2007р. за податковими накладними, виписаними ТОВ "Агропромспецстрой".

Відповідно до п.п. 7.7.2 п.7.7. ст..7 закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Оскільки у позивача в період січень-березень 2007 взаємовідносини з ТОВ "Ербек" здійснювались шляхом передоплати та отримання виконаних робот, податкові накладні були виписані за першою подією -отриманням коштів на банківський рахунок, то сума бюджетного відшкодування за лютий та березень 2007р. визначена позивачем правомірно.

Окрім цього, вищевикладені висновки підтверджуються висновком судово-бухгалтерської експертизи №52.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки від 02 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.А.Моторний