Ухвала суду № 29897254, 19.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-7316/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2012р. по справі № 2а-7316/12/2070

за позовом ПАТ "Завод "Південкабель"

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС відносно ПАТ Завод "Південкабель" від 20.06.12 р. - за формою "В1" № 0000310040 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 р., квітень-травень 2010 р., травень, липень, жовтень 2011 р. у розмірі 7410,00 грн. та штрафу 3261,00 грн.; за формою «В4»№ 0000320040 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2010 р. у розмірі 1110, 00 грн.; за формою «Р»№ 0000330040 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2010-2011 рр. у розмірі 10066,00 грн. та штрафу 836,00 грн.; за формою «П»№ 0000340040 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 р. у розмірі 2758,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь ПАТ "Завод Південкабель" судовий збір у розмірі 243,21 грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби , не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2012р., прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 25.052012р. по 15.06.2012 р. фахівцями податкового органу проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань з питань дотримання податкового законодавства з податку па прибуток за 2009р., 2010р., ІІ-ІV квартал 2011р. та з ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Техноконсалт" за листопад 2009р., ТОВ "Сервістрейд-Т" за листопад 2010р., ТОВ Фірма "Агромаш" за березень, квітень, листопад 2010р., квітень, червень, вересень 2011р., ТОВ "НВО "Стандарт" за вересень 2011р., ТОВ "Укрнадраресурси" за вересень 2011р., ПП "Будівельник М" за вересень, листопад, грудень 2011р. , за результатами якої складено акт від 15.06.2012 року №181/40-028/00214534.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.2,7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту за листопад 2009р., березень, квітень, листопад 2010р., квітень, червень, вересень 2011р. на суму 8520,0 гри., що призвело до завищення суми від ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2009р., березень, квітень, листопад 2010р., квітень, червень, вересень 2011р. на суму 8520,0 грн., а також завищення задекларованих до відшкодування сум ПДВ за грудень 2009р., квітень, травень 2010р., травень, липень, жовтень 2011р. на суму 7410,0 грн.; також встановлено порушення п. 3.1 ст. 3 та пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 та п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що полягало в завищенні суми валових витрат на загальну суму 45357,0 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2010 рік у розмірі 3342,0 грн. та зменшені збитки за 2009 рік на суму 2758,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

"В1"№0000310040 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 р., квітень-травень 2010 р., травень, липень, жовтень 2011 р. у розмірі 7410,00 грн. та штрафу 3261,00 грн.;

"В4"№ 0000320040 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2010 р. у розмірі 1110, 00 грн.;

"Р"№ 0000330040 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2010-2011 рр. у розмірі 10066,00 грн. та штрафу 836,00 грн.;

"П"№ 0000340040 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 р. у розмірі 2758,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для встановлення порушень позивачем вимог діючого податкового законодавство стало те, що на підставі актів (довідок) перевірок контрагентів позивача ТОВ "Агромаш", ТОВ НПО "Стандарт", ТОВ "Сервістрейд-Т", ПП "Техконсалт", ТОВ "Укранадраресурси" встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу; відсутність необхідних умов для досягнення здійснення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215,228, ч.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам здійсненим з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3-5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств"; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3,4 п.п.7.3.,7.4. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість"та п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агромаш", ТОВ НПО "Стандарт", ТОВ "Сервістрейд-Т", ПП "Техконсалт", ТОВ "Укранадраресурси" та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаними контрагентами є необґрунтованими, а тому висновки щодо порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.2,7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України , п. 3.1 ст. 3 та пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 та п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті здійснення ним правовідносин з вказаними контрагентами не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між позивачем та ТОВ "Агромаш", ТОВ НПО "Стандарт", ТОВ "Сервістрейд-Т", ПП "Техконсалт", ТОВ "Укранадраресурси" укладено договори на придбання ТМЦ, послуги.

Позивачем у TOB «Агромаш» на підставі р/ фактур № 106 від 05.09.11г., № 109 від 14.09.11г., № 216 від 12.11.10г., № 54 від 10.03.10г., № 81 від 07.04.10г., № 37 від 11.04.11гпридбано пружини та видані податкові накладні № 5 від 12.09.11р. на суму 382,20грн. ПДВ, №8 від 19.09.11р. на суму 1 316,40 грн. ПДВ, № 186 від 22.11.10р. на суму 1 659,00грн. ПДВ, №46 від 15.03.10р. на суму 1 677,12грн. ПДВ, № 65 від 12.04.10р. на суму 4 392,00 грн. ПДВ, № 9 від 18.04.11р. на суму 655,20грн. ПДВ, № 9 від 20.06.11р. на суму 462,60 грн. ПДВ.

Даний товар транспортувався автомобілем ГАЗ - 33021 НОМЕР_1 водій ОСОБА_2, який є працівником підприємства, ввіз здійснювався 19.09.11р. о 12.40, 12.10.11р. о 14.00, 02.04.10р. о 9.15, 28.04.10р. о 13.55, 12.05.11р. відповідно до штампу бюро пропусків.

Товар був оприбуткований на 97 склад відповідно до прибуткових ордерів №1137 від 12.10.11р., № 1034 від 19.09.11р., №1415 від 13.12.10р., №317 від 02.04.10р., №401 від 28.04.10р., №458 від 12.05.11р., №716 від 15.07.11р.

Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку по рахунку 3118 п/д № 2248 від 18.04.11р., № 3880 від 20.06.11р., № 6319 від 12.09.11р., № 5870 від 22.11.10р., № 152 від 15.03.10р., № 566 від 12.04.10р.,№ 1774 від 19.09.11р.

Позивачем у TOB «Стандарт» на підставі р/ фактур № 03802 від 06.09.11г., №03694 від 30.08.11г., № 03601 від 22.08.11г., № 03949 від 14.09.11р., № 03953 від 14.09.11р. придбано ремінь зубчатий та видані податкові накладні податкових накладних № 100 від 12.09.11р. на суму 6790,00грн. ПДВ, №32 від 05.09.11р. на суму 2632,50 грн. ПДВ, № 33 від 05.09.11р. на суму 2639,25грн. ПДВ, №168 від 19.09.11р. на суму 6790,00грн. ПДВ, № 167 від 19.09.11р. на суму 3060,00 грн. ПДВ.

Даний товар транспортувався автомобілем ГАЗ - 33021 НОМЕР_1 через ОСОБА_2, ввіз здійснювався 30.09.11р. о 17.45, 14.09.11р. о 14.37, 09.12.11р. о 13.55, 14.10.11р. о 09.10, 09.12.11р. о 13.55 відповідно до штампу бюро пропусків.

Товар був оприбуткований на 97 склад відповідно до прибуткових ордерів №1084 від 30.09.11р., № 1085 від 30.09.11р., №1011 від 14.09.11р., №1453 від 09.12.11р., №1148 від 14.10.11р., №1452 від 09.12.11р., Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку по рахунку 3118 п/д № 1776 від 19.09.11р., № 6131 від 05.09.11р., № 6151 від 05.09.11р., № 6317 від 12.09.11р.

Позивачем у TOB «Сервістрейд-Т» на підставі р/ фактур № СВ-28102 від 28.10.10р. придбано канцтовари та видані податкові накладні № 291102 від 29.11.10р. на суму 5000,00грн. ПДВ.

Даний товар доставлявся ручною поклажею через ОСОБА_4 07.12.10р. о 12.30. відповідно до штампу бюро пропусків.

Товар був оприбуткований на 91 склад відповідно до прибуткового ордеру №774 від 07.12.10р. Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується випискою з банку по рахунку 3118 п/д № 6006 від 29.11.10р.

Між позивачем та TOB «Укрнадраресурси» (в якості продавця) був укладений договір комісії № К 10/11 від 15.12.10р. на поставку природного газу.

На виконання вказаного договору підприємству видані податкові накладні № 306 від 30.09.11р. на суму 10 005,18грн. ПДВ, №21 від 08.09.11р. на суму 87,91 грн. ПДВ, № 307 від 30.09.11р. на суму 257,86грн. ПДВ.

Даний товар транспортувався через магістральний трубопровід відповідно до договору транспортування природного газу № 229 ТК від 05.01.09р. та отриманий ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ" відповідно до актів виконаних послуг від 30.09.11р. Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку по рахунку 3118 п/д № 6256 від 08.09.11р.

Позивачем у ПП «Техконсалт» на підставі р/ фактур № 18 від 23.11.09г., № 19 від 23.11.09р. придбано уплотнювач мех. для насосу та видано податкова накладна № 4 від 30.11.09р. на суму 3309,98грн. ПДВ

Даний товар доставлявся ручною поклажею через ОСОБА_5 01.12.09р. о 14.28 відповідно до штампу бюро пропусків.

Товар був оприбуткований на 97 склад відповідно до прибуткового ордеру №856 від 01.12.09р.

Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується випискою з банку по рахунку 3118 п/д №4456 від 30.11.09р.

Факт отримання товару та взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи прибутковими ордерами, рахунками -фактурами, видатковими накладними (а.с.81-82, 85-86, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-102, 114-115, 117-118, 121-122, 125-126, 129-132, 135-137, 140-141), актами виконання послуг (а.с.105,108) Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (а.с.83,87,119,123,127) та відповідними відмітками бюро - перепусткою щодо в'їзду транспортного засобу на територію підприємства.

Згідно довідки статистики АА № 518945 основними видами діяльності відповідача є -виробництво інших видів електронних і електричних проводів та кабелів (27.32); відновлення відсортованих відходів (38.32); вантажний автомобільний транспорт (49.41); діяльність інших засобів тимчасового розміщування (55.90); постачання інших готових страв (85.10).

Матеріалами справи підтверджено , що ТМЦ та послуги, придбані позивачем у ТОВ "Агромаш", ТОВ НПО "Стандарт", ТОВ "Сервістрейд-Т", ПП "Техконсалт", ТОВ "Укранадраресурси" на підставі вищезазначених договорів, використані позивачем у власній господарській діяльності.

Податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

ТОВ "Агромаш", ТОВ НПО "Стандарт", ТОВ "Сервістрейд-Т", ПП "Техконсалт", ТОВ "Укранадраресурси" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з актів перевірок вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ "Агромаш", ТОВ НПО "Стандарт", ТОВ "Сервістрейд-Т", ПП "Техконсалт", ТОВ "Укранадраресурси" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару , послуг до податкового кредиту .

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ "Агромаш", ТОВ НПО "Стандарт", ТОВ "Сервістрейд-Т", ПП "Техконсалт", ТОВ "Укранадраресурси" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ПП "Індбуд" та ПП "Фірма "Флінт - К" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Посилання відповідача щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Посилання відповідача на висновки актів від податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Агромаш", ТОВ НПО "Стандарт", ТОВ "Сервістрейд-Т", ПП "Техконсалт", ТОВ "Укранадраресурси", якими встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковими накладними, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару та послуг позивачем підтверджено податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту та формування валових витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС від 20.06.12 р. за формою "В1" № 0000310040 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 р., квітень-травень 2010 р., травень, липень, жовтень 2011 р. у розмірі 7410,00 грн. та штрафу 3261,00 грн.; за формою «В4»№ 0000320040 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2010 р. у розмірі 1110, 00 грн.; за формою «Р»№ 0000330040 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2010-2011 рр. у розмірі 10066,00 грн. та штрафу 836,00 грн.; за формою «П»№ 0000340040 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 р. у розмірі 2758,00 грн. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2012р. по справі № 2а-7316/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 04.02.2013 р.