Постанова № 29897163, 28.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Справа № 7905/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Олендера І.Я.,

суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Транс-нафта-Сервіс» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень рішень,-

в с т а н о в и в :

Позивач ТзОВ «Транс-нафта-Сервіс» звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000182310/0/446, № 0000172310/0/447 від 05.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 71114 грн. та штрафні санкції в розмірі 26485 грн., з податку на додану вартість в розмірі 56890 грн. та штрафні санкції в розмірі 28447 грн. а всього на суму 182936 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2009 року позов задоволено.

Визнано нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області №0000182310/0/446. 0000172310/0447 від 05.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання ТзОВ «Транс-нафта-Сервіс» по податку на прибуток в сумі 97599 гри та податку на додану вартість в сумі 85337 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Хмельницька МДПІ оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт вважає, що постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що господарська операція, яка була предметом перевірки мала ознаки нікчемності. Відсутність необхідних умов для досягнення відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі встановлено відсутність технічного персоналу, основних фондів, відповідної ліцензії для здійснення перевезень автомобільним транспортом, а також відсутність у позивача товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від № 353 18.12.2008 року, № 25 від 21.01.2009 року та наказу на продовження перевірки № 56 від 21.01.2009 року, виданих Хмельницькою МДПІ була проведена виїзна перевірка ТзОВ «Транс-Нафта-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами планової виїзної перевірки відповідачем був складений Акт №367/230/33233534 від 19.02.2009 року.

На підставі вказаного акта встановлено факт заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся на суму 56890 грн. і відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000182310/0/446 від 05.03.2009 року, яким нараховане позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56890 грн. та штрафні санкції в розмірі 28447 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000172310/0/447 від 05.03.2009 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 71114 грн. та штрафні санкції в розмірі 26485 грн.

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог:

1. п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижене податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 71114 грн.

2. пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за весь перевірений період на 56890 грн.

Вказані висновки, в свою чергу, зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТзОВ «Грант-Альянс».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що витрати ТзОВ «Транс-Нафта-Сервіс» в сумі 284456 грн. є витратами по розрахунках із суб'єктами підприємницької діяльності за надані ним послуги, і факт надання таких послуг підтверджений актами прийому-передачі, які відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 є первинними документами бухгалтерського обліку, що дає право останньому на віднесення їх до складу валових витрат. Також, з огляду на вказане, позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за вказаними господарськими операціями, відтак відсутній факт заниження податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції вказані висновки суду першої інстанції вважає помилковими, оскільки наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та віднесення певних сум до валових витрат.

Так, пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закону) (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 25.05.1995 року, визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мінюсті України 05.06.95 р. за № 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджена наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежне в і форм власності є обов'язковим.

Таким чином, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної звітності транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Під час перевірки товарно-транспортних накладних позивачем не було надано.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що у випадку відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, в даному випадку: товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат.

Так, судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою докази податкового органу, а саме.

Факт заниження підприємством скоригованих валових витрат підтверджується даними бухгалтерського обліку платника: дані бухгалтерського обліку рахунку 92 «Адміністративні витрати» (оборот по Д-т.), 37 «Розрахунки з різними дебіторами» (оборот по К-т).

Факт порушення підтверджується:

- акт виконаних робіт від 31.10.2007р № 19 на суму 48083 грн., в т.ч. ПДВ;

- акт виконаних робіт від 31.01,2008р. № 1 на суму 70159 грн., в т.ч. ПДВ;

- акт виконаних робіт від 29.02.2008 р. № 4 на суму 33336 грн., в т.ч. ПДВ;

- акт виконаних робіт від 31.03.2008 р. № 7 на суму 47600грн., в т.ч. ПДВ;

- акт виконаних робіт від 30.05.2008 р. №11 на суму 40892 грн., в т.ч. ПДВ;

- акт виконаних робіт від 30.06.2008 р. №13 на суму 101276 грн., в т.ч. ПДВ

Директор та головний бухгалтер відмовились від надання письмових пояснень щодо встановлених перевіркою порушень.

Хмельницькою МДПІ на ім'я директора направлено два письмових запита щодо надання копій документів, які підтверджують включення до складу валових витрат та податкового кредиту (вих. № 272/10/23-024 від 13.01.2009 р., № 1273/10/23-021 від 03.02.2009 р.).

Надати письмові пояснення та копії документів посадові особи ТОВ «Транс-Нафта-Сервіс» відмовились.

Відповідно до п.3.3 Інструкції «Про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів» затвердженого наказом ДПА України №493 від 08.11.2005р., складено акт від 09.02.2009 р.за № 2 відмови від надання копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про заниження об'єктів оподаткування, несплату податків.

Що стосується завищення позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, що видані ТОВ «Грант Альянс» колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п.7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, підприємством завищено суму податкового кредиту за рахунок віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, що видані ТзОВ «Грант- Альянс» на засвідчення операцій, щодо надання послуг, які фактично не надавались.

Так, як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Грант-Альянс» код ЄДРПОУ 32368374 - м. Прилуки, Чернігівська обл., вид діяльності - за КВЕД: 51.51.0 оптова торгівля паливом. Статутний фонд - 7000000,0 грн. Чисельність працюючих на підприємстві 1 особа, основних фондів не має.

Як зазначалось вище, згідно матеріалів справи, а саме Акту перевірки позивача, а також відповіді Прилуцької ОДПІ про проведення зустрічної перевірки від 04.02.2008 року за № 528/7/23-607 вбачається, що у контрагента позивача відсутні основні засоби, трудові ресурси, відповідна ліцензія на здійснення перевезень автомобільним транспортом, а так само відсутні автомобільний транспорт, що необхідний для здійснення фінансово-господарської діяльності з надання послуг перевезення, загальна чисельність працюючих 1 особа.

Також, слід зазначити, що відсутні будь-які докази, щодо транспортування отриманого позивачем товару ТзОВ «Грант-Альянс» від контрагентів, які продали його до місця знаходження позивача, зокрема відсутні товарно-транспортні накладні.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, накладна та дорожня відомість (для перевезень залізничним транспортом), товарно-транспортна накладна (для перевезень автомобільним транспортом) є обов'язковими первинними документами обліку, екземпляр яких в обов'язковому порядку надається вантажоотримувачу для обліку товару.

Разом з тим, відсутність таких доказів як товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування товару, документів, які б підтверджували право займатись таким видом діяльності, як надання послуг з перевезення товарів, а також відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, основних фондів та обладнання, необхідних для здійснення господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення (в штаті підприємства рахується 1 особа), суд апеляційної інстанції вважає свідченням відсутності реального характеру наданий послуг з перевезення автотранспортом.

На думку суду апеляційної інстанції, оформлення податкових, видаткових накладних, інших письмових доказів є ніщо інше, як фіктивне оформлення операцій, що не здійснювались.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що докази, на які послався суд першої інстанції не є беззаперечними доказами фактичного здійснення господарських операцій, відтак податковим органом доведено відсутність факту надання послуг з перевезення автомобільним транспортом.

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки в частині обґрунтованості доказів позивача щодо реального характеру господарських операцій з контрагентом, постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3,4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду 24 вересня 2009 року у справі № 2а-3908/09/2270/12 скасувати та прийняти нову якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-нафта-Сервіс» - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Олендер І.Я.

Судді : Кузьмич С.М.

Матковська З.М.