Постанова № 29897092, 28.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Справа № 7810/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Олендера І.Я.,

суддів - Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

при секретарі - Нефедовій А.О.,

розглянувши у відкритому судому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі за позовом Приватного підприємства «Укрпродекспорт» до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень рішень,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати незаконним податкове повідомлення - рішення № 0000182300/3 від 06.08.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток всього в сумі 80500 грн., в тому числі основного платежу в сумі 60000 грн., та штрафних санкції в сумі 25500 грн., та скасувати його.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Старокостянтинівська ОДПІ оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як на доводи апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, так як договір немає ніяких реальних наслідків, у діях підприємства при укладенні спірного договору немає економічної доцільності, тому що при перевірці встановлено відсутність результату виконання договору, що підтверджується відсутністю документів про наслідки надання послуг позивачу, тому у позові необхідно відмовити.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги не підтримує, просить відмовити їх в задоволені, а рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області 16.06.2007 року за № 1 677 102 0000 000264 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, про що складено Акт про результати виїзної планової перевірки від 30 березня 2009 року № 674/231/35190283, в якому зазначено, що позивачем порушено п. 1.32 ст.1, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 - ВР від 28.12.1994 року, тобто що позивачем за рахунок віднесення до складу валових витрат на придбання товару за договором, визнаним в ході перевірки посадовими особами відповідача економічно неефективним та таким що реально не відбувся, завищено валові витрати всього в сумі 240000 грн., а саме: вартість послуг, отриманих від приватного підприємця ОСОБА_1, в розмірі 240000 грн.

Перевіркою встановлено що підписаний відповідачем договір про надання послуг № УПЕ - 2008/1 від 02.01.2008 року з приватним підприємцем ОСОБА_1, є економічно недоцільним, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому що відсутні підтверджуючі документи, які би розкривали зміст господарських операцій. Такі ж обставини доводились представником відповідача в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що актом перевірки не встановлено відсутність економічного ефекту від укладення та виконання договору та відсутність його реального виконання сторонами, а тому необхідно скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача про нарахування податкового зобов'язання позивачу.

Суд апеляційної інстанції вказані висновки суду першої інстанції вважає помилковими та вважає висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибиток, у зв'язку з внесення витрат на маркетингові послуги до валових витрат підприємства, які не підтверджені належними і допустимими доказами, правильними.

Так, згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Під час проведення перевірки позивачем було надано первинні документи по даній господарській операції, а саме: договір про надання послуг №УПЕ-2008/1, акти здачі - приймання результатів виконаних робіт за 2008 рік, виписки з банківських рахунків, що підтверджують факт перерахунку коштів. Інших підтверджуючих первинних документів, які б розкрили зміст господарських операцій підприємством не надано.

Відповідачем було надано окремий запит з метою отримання пояснень та інших документів, що розкривали б зміст господарських операцій, однак такі позивачем наданні не були.

Зі змісту договору та актів здачі-приймання робіт вбачається, що обумовлені в них послуги мають на меті проведення маркетингового дослідження ринку ФОП «ОСОБА_1 для ПП «Укрпродекспорт».

Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено особливий порядок податкового обліку.

Так, абзацом першим пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 названого Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення перепродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому пп.5.4.8 цієї ж статті передбачено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо). При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що наявність у платника податку актів передачі та приймання наданих послуг та договорів про надання послуг та виписки з банківських рахунків, що підтверджує факт перерахунку коштів за послуги є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення сум до валових витрат.

Як свідчать копії вказаних документів, вони не містять опису змісту послуг, їх кількісні чи якісні характеристики.

Позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження змісту отриманих послуг, їх матеріального вираження чи використання результатів цих послуг, а відтак апеляційний суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що дані документи не розкривають змісту наданих господарських операцій, і це відповідно обґрунтовує правомірність виключення відповідачем вартості даних послуг із складу валових витрат.

З огляду на вищенаведене, відповідачем правомірно встановлено факт неотримання маркетингових послуг обумовлених договором № УПЕ 2008/1, та визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 80500 грн., з яких за основним платежем 60000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20500 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про не правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення у зв'язку з заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки, постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду 30 листопада 2009 року у справі №2а-9010/09/2270/1 скасувати та прийняти нову якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Укрпродекспорт» - відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий : Олендер І.Я.

Судді : Кузьмич С.М.

Матковська З.М.

Постанова в повному обсязі складена 05.03.2013 року.