Рішення № 29888986, 07.03.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 2-13/2013 Провадження № 22-ц/772/637/2013Головуючий в суді першої інстанції:Романов П.Ф.Категорія: 27 Доповідач: Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Луценка В.В.,

суддів: Денишенко Т.О., Зайцева А.Ю.,

при секретарі: Пишному О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» на заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 січня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року представник ПАТ «ПроКредитБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу. Позивач у своїй заяві вказує, що між АТ «ПроКредитБанк» ОСОБА_2 було укладено рамкову угоду, на підставі якої між ними був укладений кредитний договір, згідно якого позивач надав ОСОБА_2 кредит на загальну суму 80 000 гривень.

Для забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого останній зобов'язався нести солідарну відповідальність з ОСОБА_2 у разі невиконання нею кредитних зобов'язань.

Відповідно до кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язувалась сплачувати щомісячні платежі по кредиту у відповідному розмірі. Однак ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов'язання та реагує на попередження позивача.

Представник ПАТ «ПроКредитБанк», у своїй позовній заяві просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 січня 2013 року позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 всю суму боргу за кредитним договором, в сумі 102 786 гривень та 89 копійок. В решті позовних вимог відмовлено.

Представник ПАТ «ПроКредитБанк» оскаржує рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Свою апеляційну скаргу позивач мотивує невірним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги у межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 24.09.2010 року між ПАТ «ПроКредитБанк» (правонаступник АТ «ПроКредитБанк») та ОСОБА_2 укладено рамкову угоду на підставі якої між сторонами укладено кредитний договір № 106.41359/FW106.367, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у національній валюті України в сумі 80 000 гривень зі сплатою 30% річних, протягом 12 місяців, з кінцевим терміном повернення 24.09.2011 року.

Для забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 44831-ДП1 від 24.09.2010 року, за яким відповідач ОСОБА_3 зобов'язався нести солідарну відповідальність з боржником за невиконання ним кредитних зобов'язань (а.с. 23-25).

Внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 13.11.2012 року у відповідача перед банком утворилась заборгованість у розмірі 102 786 гривень та 89 копійок, з яких борг по капіталу становить 24 831 гривню 70 копійок; борг по процентах 6 647 гривень 41 копійку; пеня 70 307 гривень 78 копійок.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «ПроКредитБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 102 786 гривень 89 копійок, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що оскільки в укладеному з ОСОБА_3 договорі поруки не встановлений строк його дії, зобов'язання за кредитним договором закінчилися і позивач протягом 6 місяців не пред'являв вимоги до поручителя про примусове стягнення з нього кредитної заборгованості, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, договір поруки припинився і втратив свою юридичну силу, тому ОСОБА_3 не може нести перед банком солідарну відповідальність з відповідачем ОСОБА_2 за невиконання кредитних зобов'язань.

З таким висновком суду першої інстанції безперечно погодитись не можна, оскільки він суперечить обставинам і матеріалам справи та не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому же обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи 24.09.2010 року між АТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_2 було укладено Рамкову угоду № FW106.367.

Відповідно до п. 2.1 зазначеної вище угоди кредитор на підставі Угоди зобов'язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах вказаних Угодою та Кредитними договорами, а позичальник зобов'язується належно виконувати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання передбачені Угодою та Кредитними договорами.

В п. 2.2 Рамкової угоди № FW106.367 від 24.09.2010 року встановлені ліміти умов кредитування позичальника ОСОБА_2, а саме:

- ліміт суми кредитування - еквівалент 400 000 (чотириста тисяч) гривень;

- ліміт строку кредитування - 72 (сімдесят два) місяці;

- максимальний розмір процентів - 40 (сорок) % річних.

З метою забезпечення виконання обов'язків за Рамковою угодою, між АТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_3 24.09.2010 року було укладено Договір поруки № 44831-ДП1, згідно умов якого поручитель поручається перед кредитором на виконання усіх зобов'язань позичальника, як солідарний із позичальником боржник.

В п.2 2 Договору поруки встановлені ліміт суми кредитування, максимальний розмір процентів, а також зазначений строк кредитування - до 23.09.2016 року. Таким чином, строк закінчення ліміту кредитування закінчується лише в 2016 році.

Відповідно до ч. 4.1 ст. 631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В п. 4.2 Договору поруки зазначено, що договір поруки вступає у законну силу з моменту його укладання, діє протягом усього часу дії Рамкової угоди і встановленого в ній ліміту строку кредитування та до моменту припинення строку дії Рамкової угоди, тобто належного виконання усіх зобов'язань позичальника за кредитним договором та поручителя за договором поруки.

Враховуючи, що термін дії договору поруки чітко визначений терміном дії основного зобов'язання, в даному випадку Рамковою угодою № FW106.367 від 24.09.2010 року, термін дії якої на час розгляду справи в суді не скінчився, висновок суду першої інстанції про необхідність відмовлення в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_3 в зв'язку з припиненням Договору поруки на підставі ст. 559 ЦК України є помилковим.

Окрім цього, 05.09.2011 року на ім'я поручителя ОСОБА_3 було направлено вимогу про виконання зобов'язань, за договором поруки в якій ПАТ «ПроКредитБанк» повідомляв ОСОБА_3 про порушення зобов'язань забезпечених порукою та на підставі ст. 526, 554, 625 ЦК України, вимагав протягом п'яти банківських днів повністю погасити кредитну заборгованість (а.с. 28-31).

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «ПроКредитБанк» про стягнення в солідарному порядку кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_3 у зв'язку з припинення договору поруки є незаконним, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» задовольнити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 січня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» (ідентифікаційний номер 21677333, МФО 320984, рахунок №290960001980 у АТ «ПроКредитБанк», адреса реєстрації: м. Київ, проспект Перемоги, буд. № 107-а, 03115) заборгованість за кредитним договором у розмірі 102 786 (сто дві тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 89 копійок та судові витрати в сумі 1541 гривні 81 копійки, а всього на загальну суму 104 328 (сто чотири тисячі триста двадцяти вісім) гривень 70 копійок.

Рішення суду набуває законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Головуючий-суддя: ___ Луценко В.В.

Судді: ___ Денишенко Т.О.

___ Зайцев А.Ю.