Ухвала суду № 29885340, 29.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р.

справа № 2а-2239/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат»звернулось до суду із позовом до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі в якому просив суд визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0001050201/0 від 05.07.2004 р. в частині зменшення податкового кредиту на суму 596515,01 грн. і штрафу 615875 грн.; рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про результати розгляду скарги № 10288/10/10 від 30.07.2004 р. в частині зменшення податкового кредиту на суму 596515,01 грн. і штрафу 615875 грн.; рішення ДПА у Запорізькій області про результати розгляду скарги № 3458/10/25-020 від 27.08.2004 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі порушено пп. 1.6 п. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями, та іншими відокремленими підрозділами від 16.09.2002р. № 429. Операцію щодо продажу сировини слід розглядати цілком, а не лише її першу половину. Так, зобов'язання з ПДВ при реалізації сировини дійсно було зменшено, але на таку ж суму, на яку і було зменшено податковий кредит під час повернення цих самих матеріалів, тобто сумарно у підприємства ніяких змін у структурі зобов'язань по ПДВ з приводу здійснення наведеної операції не відбулось. Таким чином, в акті перевірки відображено лише першу половину подій, які мали місце. Зазначена операція була досконально вивчена в попередній перевірці і відображена в акті від 20.01.2003р. № 47/26/-20, яка була проведена працівниками податкової міліції СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, за результатами якої порушень не встановлено. По операціях продажу товарів за цінами, нижчими ціни придбання, ДПА України видала для оприлюднення декілька листів, в яких зроблені певні висновки. Так, в листі від 25.07.2003р. №6519/6/15-116 зазначено, що чинним законодавством України не передбачено коригування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ при продажу товарів за ціною, нижчою за ціну придбання; в листі від 19.09.2003р. № 7931/6/15-2415-8 вказано: «…щодо коригування податкового кредиту за товарами, продаж яких здійснюється за цінами, нижчими ніж ціна придбання, такого корегування чинним законодавством не передбачено». Таким чином, позивач вважає, що ПАТ «Запоріжабразив» правомірно сформовано розмір податкового кредиту за придбаним товаром, підстави для його зменшення відсутні, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає нормативу, за яким потрібно коригувати податковий кредит, якщо придбаний товар у подальшому продано за ціною, нижчою від ціни придбання. Також було необґрунтовано нараховані фінансові санкції на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки вказаний пункт застосовується у разі зниження податкового зобов'язання у великих розмірах. В акті перевірки такого порушення не відображено.

Зазначив, що реалізація товарно-матеріальних цінностей по цінам нижчим за ціни придбання була обґрунтована намірами комбінату одержати в майбутньому періоді додатковий прибуток. Продаж ПАТ «Запоріжабразив»вказаних ТМЦ (бокситів) ДП «Укрметімпекс»був здійснений з урахуванням того, що ці ж ТМЦ будуть викуплені по цим же цінам в разі невиконання ДП «Укрметімпекс»доручень по пошуку необхідних бокситів. Результат взаємовідносин ПАТ «Запоріжабразив»та ДП «Укрметімпекс»саме такий –умови домовленостей щодо пошуку бокситів із необхідними показниками не були виконані, а тому в подальшому ТМЦ були реалізовані комбінату по тих же низьких цінах. По цих цінах ці ТМЦ були використані при виробництві власної продукції ПАТ «Запоріжабразив», що призвело до отримання додаткового прибутку в розмірі 2982575,1 тис. грн. Також відзначає, що обставини продажу товарів у грудні 2001 р. вже були предметом судового розгляду за позовом ПАТ «Запоріжабразив»до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про визнання недійсним актів. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р. у справі № 32/51, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2007 р. встановлено правомірність такої операції.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2010 р. закрито провадження у адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги № 10288/10/10 від 30.07.2004 р. в частині зменшення податкового кредиту на суму 596515,01 грн. і штрафу 615875 грн. та Державної податкової адміністрації України в Запорізькій області щодо визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги № 3458/10/25-020 від 27.08.2004 р. в зв’язку з відмовою позивача від цієї частини позовних вимог.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001050201/0 від 05.07.2004 р. видане Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в частині нарахування 596515,01 грн. основного платежу та 615875,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що операції позивача не були спрямовані на отримання доходу, оскільки не призвели до збільшення економічних вигод. Навпаки внаслідок цих операцій економічна вигода позивача зменшилася, а тому зазначені операції не пов’язані із господарською діяльністю позивача, а тому у останнього відсутнє право на податковий кредит.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених в ній підстав, представники позивача просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в акті перевірки від 01.07.2004р. № 60/32-02/00222226 зазначено, що в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство позивача в грудні 2001р. здійснило реалізацію сировини ДП «Укрметімпекс»за ціною нижче ціни придбання, що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 596 515,01 грн.

Як свідчать матеріали справи, за умовами договору № 53/10 від 03.10.2000р. ПАТ «Запорізький абразивний комбінат»зобов'язалося здійснити поставку ДП «Укрметімпекс»продукції власного виробництва. Згідно з актом прийому-передачі від 20.12.2001р. та податкової накладної № 1045 від 20.12.2001р. була здійснена реалізація покупної сировини (тканини, боксити, нафтококс) на загальну суму 3 624 330,96 грн. (ПДВ - 724 866,19 грн.), фактична вартість придбаної сировини складає 6 604 346,03 грн. (ПДВ -1 320 869).

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону №283 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Чинне законодавство не обмежує терміни використання товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, він лише визначає їх як такі, що використовуються у власній господарській діяльності. Тобто, основною умовою віднесення суми витрат, пов'язаної із придбанням товару, у валові витрати, є те, що отриманий товар буде в подальшому використовуватися у власній господарській діяльності, тобто призначений для такого використання. Період часу, в якому цей товар можу бути використано у власній господарській діяльності законодавчо не визначено. В Законі відсутні вказівки на те, що для віднесення у певному податковому періоді вказаних витрат до складу валових, придбані товари мають бути використані саме в цьому податковому періоді. Таким чином, вартість продукції, призначеної для подальшого продажу, має відноситься до складу валових витрат позивача.

Відповідач неправомірно звужує поняття господарської діяльності, не беручи до уваги що наступний продаж продукції після її придбання також є господарською діяльністю. Отримання прибутку є лише фінансовим результатом господарської діяльності підприємства, як і збиток. Отримання збитків у будь-якому періоді, або від окремої операції, не свідчить про те, що ця діяльність не є господарською, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Єдиною забороною, щодо включення до складу валових витрат збитків встановлено пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, особам, пов'язаним з таким платником податку. При цьому пунктом 1.20 ст. 1 даного Закону визначено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, і, якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, тобто при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Пунктом 1.26 цієї статті надано поняття пов'язаної особи, згідно з яким пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім’ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім’ї. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що було здійснено продаж ТМЦ особам, пов'язаним з позивачем, відсутні такі дані і в акті перевірки, а тому судом зроблено вірний висновок про те, що вказане у п.5.3.9 обмеження не поширюється на зазначені в акті перевірки операції позивача.

Пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону містить вичерпний перелік,витрат на потреби, не зв'язані з веденням господарської діяльності, і, як наслідок, не включаються до складу валових витрат. Як свідчить аналіз даної норми, сума збитків понесених платником податку у зв'язку із продажем товару за ціною нижче за ціну придбання у даному переліку відсутня. А відтак, здійснені позивачем вищевказані витрати є витратами, пов'язаними з веденням господарської діяльності підприємства, і їх сума в повному обсязі має бути включена до складу валових витрат.

Реалізація товарно-матеріальних цінностей по цінам нижчим за ціни придбання була обґрунтована намірами комбінату одержати в майбутньому періоді додатковий прибуток. Продаж ПАТ «Запоріжабразив»вказаних ТМЦ (бокситів) ДП «Укрметімпекс»був здійснений з урахуванням того, що ці ж ТМЦ будуть викуплені по цим же цінам в разі невиконання ДП «Укрметімпекс»доручень по пошуку необхідних бокситів. Результат взаємовідносин ПАТ «Запоріжабразив»та ДП «Укрметімпекс»саме такий –умови домовленостей щодо пошуку бокситів із необхідними показниками не були виконані, а тому в подальшому ТМЦ були реалізовані комбінату по тих же низьких цінах. По цих цінах ці ТМЦ були використані при виробництві власної продукції ПАТ «Запоріжабразив», що призвело до отримання додаткового прибутку в розмірі 2982575,1 тис. грн.

ПАТ «Запорізький абразивний комбінат»передало ТМЦ у власність ДП «Укрметімпекс»за актом приймання-передачі від 20.12.2001 р. та списало їх з балансу. Вказані ТМЦ знаходились на зберіганні у ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»на підставі договору. Тобто, при зміні власника товару його фактичне місцезнаходження не змінювалось.

Вказані обставини свідчать про товарність угоди, та спростовують доводи апелянта щодо відсутності реального товарного характеру операцій.

Законом України «Про підприємства в Україні»(п. 2 ст. 1 та п. 2 ст. 23) передбачено, що підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства та реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами. Законом України «Про ціни і ціноутворення»(ст.7) визначено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. По асортименту сировини, реалізованої позивачем ДП «Укрметімпекс»в грудні 2001 року не здійснювалось державне регулювання цін і тарифів. Тому позивач мав право реалізовувати сировину за вільними (договірними) цінами і в зв'язку з її реалізацією в 4-му кварталі 2001 року отримав доход.

Судом першої інстанції правомірно взяті до уваги факти, встановлені рішенням господарського суду м. Києва у справі №32/51, оскільки дане рішення набрало законної сили, а тому обставини які ним встановлені не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 72 КАС України).

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в частині нарахування 596515,01 грн. основного платежу та 615875,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та скасував податкове повідомлення-рішення № 0001050201/0 від 05.07.2004 р.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 02 грудня 2011 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова