Ухвала суду № 298852, 23.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

23.11.06 Справа № 7/148-2919

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Процик Т.С.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, м.Збараж

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2006р.

у справі № 7/148-2919

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Збараж-цукор”, м.Збараж

до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, м.Збараж

про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2006р. № 0000172301/0 про визначення податкового зобов”язання з податку на прибуток в сумі 49700 грн. та 10750 грн. штрафних санкцій, № 0000162301/0 в частині визначення податкового зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 20253 грн. та 10126 грн. штрафних санкцій.

За участю представників сторін:

від позивача: Кудінової Т.І. –представник, довіреність № 107 від 01.12.2005р.

від відповідача: Стецько Н.Ю. –начальник юридичного відділу, довіреність № 2303/10 від 10.04.2006р.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заява про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2006р. у справі № 7/148-2919 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Збараж-цукор”, м.Збараж до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, м.Збараж та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.04.2006р. № 0000172301/0 та № 0000162301/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 20253 грн. та 10126 грн. штрафних санкцій.

Постанова місцевого господарського суду мотивована нормами п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу та представник відповідача у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, доводи позивача, наведені у запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.

1) Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.04.2006р. № 0000172301/0, яким визначено 49700 грн. податку на прибуток та 10750 грн. штрафних санкцій.

Згідно з актом документальної перевірки № 261/2301/31273491 від 18.04.2006р. підставою для застосування санкцій повідомленням-рішенням від 28.04.2006р. № 0000172301/0 стали допущені позивачем порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме неправомірне віднесення до валових витрат: без підтвердження товарно-транспортними накладними 32339,0 грн. вартості транспортних послуг по перевезенню комбайнів згідно з договором № 0109/05 від 01.09.2005р., укладеним з ТзОВ „Оберіг" (донараховано 8100 грн. податку); 166434,72 грн. суми витрат, понесених позивачем у зв'язку з орендою бурякопунктів, на яких товариство здійснювало заготівлю у фізичних осіб буряка на виконання договору № 509/2005, укладеного з ТзОВ „Імотек", яка останнім згідно з умовами договору не відшкодовувалася позивачу, а отже дані витрати не спрямовані на господарську діяльність, так як не передбачали одержання прибутку (донараховано 41600 грн. податку).

Вказані висновки відповідача є помилковими з огляду на наступне.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з 5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.2 ст.5 вказаного Закону конкретизує зміст норми вказаного п.5.1 та визначає вичерпний перелік витрат, що включаються до складу валових витрат.

Так, відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.п.5.3 –5.8 цієї ж статті. Проте п.п.5.3-5.8 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не містять застережень щодо заборони віднесення до складу валових витрат вартості транспортних послуг та вартості витрат на оренду об”єктів, у даному випадку бурякопунктів.

Нормами вказаного Закону не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв’язку здійснених ним витрат саме у зв’язку із підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов’язані з такою підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а, отже, і з господарською діяльністю. Це підтверджується положеннями п.5.10 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який передбачає заборону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

При цьому Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема, стаття 11 „Правила ведення податкового обліку”, не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б необхідні для включення до складу валових витрат.

Скаржник покликається на пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та зазначає, що не належать до валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Апеляційний господарський суд вважає таке покликання безпідставним, оскільки дана норма передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких документів, які підтверджують понесені витрати та не передбачає єдино належними для цілей бухгалтерського та податкового обліку саме товарно-транспортні накладні.

У даному випадку правомірність включення позивачем до валових витрат 32339,0 грн. вартості транспортних послуг по перевезенню комбайнів підтверджена договором № 0109/05 від 01.09.2005р., укладеним з ТзОВ „Оберіг", актом виконаних робіт від 30.09.2005р. та податковою накладною № 33 від 30.09.2005р. Про наявність вказаних первинних документів під час перевірки зазначено в акті перевірки.

Доводи відповідача про те, що підставою для включення до валових витрат вартості транспортних послуг по перевезенню комбайнів з м.Жашків Черкаської області до м.Збараж Тернопільської області, на виконання договору № 0109/05, є лише товарно-транспортна накладна, ведення якої передбачено п.2 наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (далі Правила), не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до п.11.1 Правил форма і порядок заповнення товарно–транспортної накладної визначаються відповідними нормативними актами; таким актом є наказ № 488/346, яким затверджено форму товарно–транспортної накладної та визнано обов'язковим її застосування всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, який не набрав чинності згідно з п.3 Указу Президента „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992р. № 493/92, так як не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції; наступним актом є наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", дію якого зупинено від 07.03.2000р. Повідомленням Державного Комітету з питань розвитку підприємництва на підставі ст.28 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", опублікованого в газеті „Урядовий кур'єр" № 43 від 07.03.2000р., а Міністерством юстиції, на підставі висновку від 15.05.2006р. № 464/2006 та повторного Повідомлення Держкомітету від 28.04.2006р., опублікованого в газеті „Урядовий кур'єр" № 81 від 28.04.2006р., скасована державна реєстрація та 31.05.2006р. даний наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів.

Згідно з Довідкою про включення до ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є виробництво цукру.

Як вбачається з акту перевірки, предметом діяльності товариства згідно із Статутом ТзОВ „Збараж-цукор” є, в тому числі заготівля сільськогосподарської продукції, до якої відноситься цукровий буряк.

Отже, позивач, надаючи послуги ТзОВ „Імотек" по заготівлі буряка від фізичних осіб здійснював власну господарську діяльність, що свідчить про правомірність віднесення ним до складу валових витрат 166434,72 грн. суми витрат, понесених у зв'язку з орендою бурякоприймальних площадок.

Доводи відповідача про те, що витрати пов'язані з орендою бурякоприймальних площадок, понесені позивачем лише на виконання договору № 509/2005, укладеного 05.09.2005р. з ТзОВ „Імотек", є неправомірними, так як наявні в матеріалах справи копії договорів оренди бурякоприймальних площадок свідчать про те, що більшість їх укладено в процесі формування програми діяльності задовго до укладення вищезазначеного договору. Так, договір з „Залозецьким АТП-16150" укладений 15.11.2004р. з терміном дії з 01.09.2005р.-31.12.2005р. та вартістю оплати за весь строк оренди 11000 грн.; договір з Підволочиським коопзаготпромом укладено 04.01.2005р. строком дії з 04.01.2005р. по 04.01.2006р., вартість оренди 5000 грн. за весь строк оренди; договір з ТзОВ „Кравчики-Лози" укладено 08.04.2005р. терміном дії з 20.09.2005р. по 15.11,2005р., вартість оренди 16000 грн. за весь строк оренди; договір з ТзОВ „Медобори-2000" (по акту „Медобори") укладено 11.04.2005р. з строком дії з 20.09.2005р. по 15.11.2005р. Матеріалами справи підтверджено, що з зазначеними в акті перевірки юридичними особами - ТзОВ „Кубинець" та СГ ПП „Марічко", де вартість оренди по акту перевірки складає 20978 грн., договори оренди не укладалися.

Відповідачем не враховано, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, одним з принципів якої є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” не містить застережень щодо заборони включення до валових витрат - витрат понесених по операціях, які не принесли дохід. Крім того, в акті перевірки не встановлено фактів невикористання потужностей орендованих площадок під час заготівлі буряка, зібраного ТзОВ „Оберіг" на площі 1101,2 га на виконання договору № 0109/05, укладеного з товариством 01.09.2005р., а також випадків не підтвердження витрат по здійснених операціях, пов'язаних з заготівлею буряка документами бухгалтерського обліку, які є підставою для їх включення до валових витрат.

2) Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.04.2006р. № 0000162301/0, яким визначено 20753 грн. податку на додану вартість та 10376 грн. штрафних санкцій, із яких оспорюється 20253 грн. податку та 10126 грн. штрафних санкцій.

Згідно з актом перевірки № 0000162301/0 від 18.04.2006р. підставою для застосування санкцій повідомленням-рішенням від 28.04.2006р. № 0000162301/0 стало порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме завищення в жовтні, листопаді та грудні 2005 року податкового кредиту в результаті включення 20253 грн. суми ПДВ по податкових накладних, виданих орендодавцями бурякоприймальних пунктів, як від операцій не спрямованих на господарську діяльність.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Оскільки, як встановлено вище, вартість понесених витрат по оренді відноситься до складу валових витрат та правомірно була включена позивачем до таких, тому на підставі пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням цих послуг, також правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту. Наведеним спростовується твердження відповідача про неправомірне формування позивачем суми податкового кредиту по операціях оренди на підставі перелічених в акті перевірки податкових накладних.

Судом досліджено податкові накладні, що є предметом виключення з складу податкового кредиту, та встановлено їх відповідність вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997р. “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продаж товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення, та Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткування” від 07.08.1998р. № 857/98.

А тому виходячи з вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними, та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно з яким підставою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), апеляційний господарський суд погоджується та вважає правомірним висновок суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до податкового кредиту відповідних сум ПДВ за належним чином оформленими податковими накладними: № 612 від 29.10.2005р., виданої СВК „Яхновецька"; № 64 від20.10.2005р., виданої ТОВ „Сонячне"; № 6 від 30.11.2005р., виданої ПП Даньків; № 18 від 16.11.2005р., виданої АПФ „Захід Агро сервіс"; № 18 від 30.11.2005р., виданої ТОВ „Кунинецька"; № 8 від 30.11.2005р., виданої ТОВ „Медобори-2000"; № 34 від 10.11.2005р., виданої СПЛ „Мричко"; № 48 від 02.11.2005р., виданої АГП „Залізці"; № 40 від 30.11.2005р., виданої Коопзаготпромом; № 69 від 02.12.2005р., виданої „Кравчики-Лози".

Відповідно до п.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, правомірності здійснених нарахувань спірними податковими повідомленнями-рішеннями в оспореній частині не доведено.

З огляду на викладене в сукупності, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2006р. у справі № 7/148-2919 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Галушко Н.А.