Ухвала суду № 298863, 14.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

14.11.06 Справа № 5/449-25/78

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бонк Т.Б.

суддів: Марко Р.І.

Бойко С.М.

При секретарі Скочко Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

на постанову господарського суду Львівської області від 15.08.2006 року

у справі № 5/449-25/78, суддя В.М.Пазичев

за позовом Гніздичівського державного спиртового заводу

до відповідача ДПІ у Жидачівському районі Львівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача –Мичка Б.Р. –представник

від відповідача –не з”явився

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Львівської області від 15.08.2006 року у справі № 5/449-25/78 позовні вимоги Гніздичівського державного спиртового заводу задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлен6ня-рішення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області № 0000152320/0/507 від 27.02.2006 року.

Господарський суд Львівської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що оскільки нарахування податкового кредиту здійснювалося по оплачених та отриманих матеріальних цінностях у попередніх звітних періодах, то, на думку суду, позивач має право на бюджетне відшкодування, а тому спірне податкове повідомлення-рішення винесене неправомірно та підлягає до скасування. Також суд вважав, що незалежно від періоду, в якому відбувалась фактична сплата податку, залишок від’ємного значення податку після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари в частині від’ємного значення податку. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно визначено розмір податкового кредиту в декларації по податку на додану вартість за листопад 2005 року в сумі 107 615 грн. та грудень 2005 року в сумі 177 023 грн., а тому, з врахуванням сум податкових зобов’язань в даних податкових періодах, підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунки позивача 90 706 грн. за листопад 2005 року та 105 900 грн. за грудень 2005 року.

Не погоджуючись із постановою господарського суду, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області подала апеляційну скаргу № 5345/9/10 від 28.08.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати і закрити провадження у справі. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, відповідно до чого скаржник зазначає, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2005 року на 43 972грн., за грудень 2005 року на 80 002 грн. Покликається на те, що за результатами перевірки виявлено часткову невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у деклараціях з податку на додану вартість і на підставі акту перевірки Жидачівським відділенням Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області 27.02.2005 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152320/0/507 від 27.06.2006 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 123 974 грн. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що незалежно від періоду, в якому відбулася фактична сплата податку, залишок від’ємного значення податку після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари в частині від’ємного значення податку. Також звертає увагу на те, що якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, а також має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, то визначені ДПІ у Жидачівському районі порушення слід вважати як виправлення платником податку самостійно виявлених помилок у показниках раніше поданих податкових декларацій.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання колегії не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повернення листів-повідомлень з підписами про отримання ухвал.

Відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності представника відповідача в порядку ст.71 КАС України.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Підставою прийняття Миколаївською МДПІ спірного податкового повідомлення-рішення № 0000152320/0/507 від 27.02.2006 року (а.с.27) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 123974,00 грн. було порушення, зафіксоване в акті від 20.02.2006 року №52-23-4/25551043 (а.с.31-47) проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки Гніздичівського державного спиртового заводу в період з 13.02.2006 року по 17.02.2006 року з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень-грудень місяці 2005 року.

У даному акті перевірки податковим органом зазначено, що причиною виникнення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад місяць та грудень місяць 2005 року, є здійснення експортних операцій.

Податковий орган у своєму висновку у акті перевірки покликається, що в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, завищено суму бюджетного відшкодування за листопад місяць 2005 року на 43 972 грн. та за грудень місяць 2005 року на 80 002 грн.

У відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає лише та сума податку, яка фактично сплачена платником податків постачальникам товарів, робіт та послуг в ціні таких товарів.

Пунктом 7.7 ст.7 названого Закону визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Разом з тим, при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Окрім цього, відповідно до п.п.7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована у порядку, визначеному п.п.7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Законодавець визначає звітний (податковий) період, як період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що незалежно від періоду, в якому відбулася фактична сплата податку, залишок від’ємного значення податку після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари в частині від’ємного значення податку.

Крім цього, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, а також має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, то визначені ДПІ у Жидачівському районі порушення слід вважати як виправлення платником податку самостійно виявлених помилок у показниках раніше поданих податкових декларацій. Одночасно, усі податкові накладні, оформлені на підставі фактично здійснених витрат, здійснених Гніздичівським державним спиртовим заводом у періоді часу, що передував наступному податковому періоду.

З огляду на вище викладене судом першої інстанції доцільно зроблено висновок, що у відповідача не було достатніх правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень позивача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області від 15.08.2006 року у справі № 5/449-25/78 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Львівської області від 15.08.2006 року у справі № 5/449-25/78 залишити без змін, апеляційну скаргу ДПІ у Жидачівському районі Львівської області –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.