Постанова № 29884616, 11.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа № 5023/5455/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Щербакова О.В. за довіреністю № 559 від 28.04.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №538Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5455/12

за позовом ТОВ "Головкомпресормаш - Сервіс", м. Суми

до ДП "Південна залізниця", м. Харків

про стягнення 50445,58 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2012 р. ТОВ "Головкомпресормаш - Сервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ДП "Південна залізниця" 49900,00грн. боргу, 389,63грн. пені та 155,85грн. 3% річних. Свої вимоги обґрунтовувало неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № П/НХ-121052/НЮ від 16.07.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. по справі № 5023/5455/12 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено. Стягнуто з ДП "Південна залізниця" на користь ТОВ "Головкомпресормаш - Сервіс" 49900,00 грн. боргу, 389,63 грн. пені, 155,85 грн. 3% річних та 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального права та на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Так, відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про настання строку виконання зобов'язання, який вираховується від дати надання позивачем рахунку-фактури, доказів надання якого позивачем не надано до суду. На думку відповідача, обов'язок сплати отриманого товару на дату вирішення спору не наступив, в силу чого у позові слід відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2013 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, її розгляд призначений на 04.03.2013 р.

В судове засідання призначене на 04.03.2013 р. представник позивача не з'явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства був належним чином повідомлений про час місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, залучене до матеріалів справи (арк. справи 71).

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду та небажання позивача реалізувати своє право прийняти участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представника позивача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи сторони, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 року по даній справі підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Колегією суддів в ході розгляду спору встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

16.07.2012р. між сторонами був укладений договір №П/НХ -121052/НЮ, у відповідності до п.1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати у зумовлені строки у власність відповідачу (покупцю) станцію компресорну пересувну ПКС-5,25А (надалі-товар), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 7.2 договору сторони домовилися, що: «покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару впродовж 45 банківських днів з дати поставки товару покупцю, початок перебігу строку при умові надання постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар».

Як вбачається із змісту цитованої норми договору, сторонами не узгоджені умови, які впливають на перебіг строку, оскільки фраза «початок перебігу строку при умові надання постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар» сформульована неналежним чином, який унеможливлює встановлення точної волі сторін.

Із заявою про тлумачення правочину в порядку ст. 213 ЦК України жодна зі сторін договору до суду не зверталася.

На виконання умов договору позивач, за видатковою накладною № 1366 від 19.07.2012р., передав відповідачу обумовлений товар - станцію компресорну переносну ПКС-5,25 А на суму 49900,00 грн., що належним чином підтверджується підписами представників сторін на видатковій накладній та довіреністю на отримання № 320 від 18.07.2012р.

В порушення умов договору відповідач, в обумовлені строки отриманий від позивача товар не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 49900,00 грн., яка до цього часу не погашена.

24.09.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 05/09-011389 з вимогою сплатити заборгованість на суму 49900,00 грн., яка отримана відповідачем, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач вимоги претензії не виконав, заборгованість перед позивачем не погасив.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 49900,00 грн., яка не спростована відповідачем.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги в сумі 49900,00 грн. боргу за поставлений товар.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.09.2012 р. по 28.10.2012 р. у сумі 155,85 грн., 389,63 грн. пені за період з 21.09.2012 р. по 28.10.2012 р. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), положень договору (п. 12.3) та фактичних обставин справи.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум річних та пені. Заперечення відповідача проти позову та аргументи, викладені в апеляційній скарзі, стосуються визначення строку виконання зобов'язання, який, на думку, відповідача не наступив, оскільки, на його думку, п. 7.2. договору встановлює відкладальну обставину - надання позивачем відповідачу рахунку-фактури.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача не ґрунтуються на законі та договорі.

Так, по-перше, зміст норми п. 7.2., як зазначено вище, сформульований неналежним чином і не свідчить про те, що сторони визначили початок перебігу строку із дня вручення рахунку-фактури.

По-друге, ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами умова щодо строку виконання покупцем грошового зобов'язання визначена п. 7.2. договору, відповідно до якого оплата відбувається не пізніше 45 днів з дати поставки товару покупцю. Згідно п. 5.4. договору датою поставки товару покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної. Зазначені норми не передбачають будь-якого іншого способу встановлення строку виконання зобов'язання з оплати отриманого товару.

Як свідчать матеріали справи, видаткова накладна складена сторонами 19.07.2012 р., товар прийнято відповідачем без будь-яких зауважень, тобто строк виконання зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару на день подання позову вже настав.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу СТГО «Південна залізниця» на рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5455/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5455/12 залишити без змін.

Повний текст постанови суду складено та підписано 11.03.2013 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.