Рішення № 29884356, 04.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р.Справа № 922/032/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Держкомзему у місті Харків, м. Харків; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбаза", м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Укрбудком", м. Харків про розірвання договору за участю представників:

прокурора - Хряк О.О., за посвідченням № 013774 від 06.12.2012 р.;

позивача - Щолокова Н.О., за довіреністю № 08-11/60/2-13 від 03.01.2013 р.;

3-ої особи на стороні позивача - не з"явився;

відповідача - Могельський О.В., за наказом № 47-к від 29.07.2008р.;

3-ої особи на стороні відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013р. прокурор в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до ТОВ "Техбаза". У позовній заяві прокурор просить суд розірвати договір оренди землі від 29.12.2005 р. № 88210/05, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Техбаза", зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга 4) від 29.12.2005 р. № 88210/05. В обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 7, 31 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 377, 651, 783 ЦК України та зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2008р. № 4542 право власності на нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці перейшли до ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Укрбудком".

Прокурор в судовому засіданні 04.03.2013р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розірвати договір оренди землі з підстав, наведених у раніше поданих правових обґрунтуваннях до позовних вимог (вх. 2967) додаткових письмових поясненнях до них (вх. 7094), в яких зазначає, що відповідачем порушуються умови договору оренди землі щодо сплати орендної плати, а також зазначає, що з переходом права власності на будівлі, які розташовані на орендованій земельній ділянці до договору є підстави для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд; заперечує проти заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.4935), в якому заперечуючи проти задоволення позову заявляє також про сплив строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог. Крім того, в порядку ст. 22 ГПК України представник відповідача надає суду письмові доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.8314), в яких, посилаючись на норми діючого законодавства, вважає, що позивачем не дотримано порядку оформлення договорів оренди землі, позивач не звертався до відповідача щодо розірвання договору оренди землі, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог є недоведеними.

Треті особи на стороні позивача та відповідача своїх поважних представників в судове засідання не направили, витребуваних судом документів не надали. Про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 25.02.2004р. № 23/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" ТОВ "Техбаза" надано в оренду строком до 01.03.2029 року земельну ділянку площею 1,9382 га по вул. Біологічній, 4-6 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі, господарські, складські і допоміжні приміщення по виробництву меблів та столярних виробів), згідно проекту відведення земельної ділянки.

29.12.2005р. на підставі вказаного рішення між Харківською міською радою (позивач) та ТОВ "Техбаза" (відповідач) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів землі (книга № 4) за №88210/05.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору оренди позивач надав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 4-б.

Факт передачі земельної ділянки відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі, підписаними обома сторонами 29.12.2005р.

Відповідно до п. 3 договору оренди землі від 29.12.2005р. №88210/05 на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. "П-2", "Р-2", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", які належать орендареві на праві і колективної власності.

В п. 8 договору сторони встановили, що його укладено строком до 01.03.2029 року.

Згідно з п. 15 земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі, господарські, складські і допоміжні приміщення по виробництву меблі та столярних виробів).

Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних відносин Харківської міської ради обстежено земельну ділянку по вул. Біологічній, 4-б та за результатами обстеження складено Акт обстеження земельної ділянки від 05.09.2012 р. № 2884/12 та встановлено, що на підставі рішення XIX сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 25.02.2004р. № 23/04 ТОВ "Техбаза" надано в оренду земельну ділянку по вул. Біологічній, 4-б загальною площею 1,9382 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі, складські і допоміжні приміщення по виробництву меблі та столярних виробів) до 01.03.2029р.

Між Харківською міською радою та ТОВ "Техбаза" укладено договір оренди землі від 29.12.2005р. № 88210/05.

Договір про зміну договору оренди землі від 29.12.2005р. № 88210/05 не укладено.

На підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2008 р. №4542, укладеного між ТОВ "Техбаза" та ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Укрбудком" (3-я особа на стороні відповідача), до 3-ї особи перейшло право власності на нежитлові будівлі літ. "У-1" та літ. "Ф-1" по вул. Біологічній, 4-б у м. Харкові. (В матеріалах справи наявний витяг КП "Харківське міське БТІ" про реєстрацію права власності від 21.11.2008р. № 21015439).

Обстеженням також встановлено, що частина земельної ділянки використовується ТОВ "Техбаза" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративні. виробничі та складські), а на іншій частині знаходяться нежитлові будівлі літ. "У-1" та літ. "Ф-І", в яких ведуться ремонтні роботи (реконструкція).

Право оренди частини земельної ділянки по вул. Біологічній 4-б ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Укрбудком" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "У-1" та літ. "Ф-1" не переоформлено.

Прокурор в позовній заяві, посилаючись на положення ст.ст. 120, 141 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, зазначає, що з переходом права власності до третьої особи на нежитлові будівлі літ. "У-1" та літ. "Ф-1", розташовані на земельній ділянці, наданій в оренду за спірним договором відповідачу, право оренди на цю земельну ділянку переходить до ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Укрбудком", в зв'язку з чим спірний договір оренди № 88210 від 29.12.2005р. підлягає розірванню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Прокурором при зверненні до суду з позовною заявою пропущено строк позовної давності.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

04.02.2013р. відповідач у наданому суду відзиві (вх.4935) заявив про сплив строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

В даному разі з матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель літ. «У-1» та літ. «Ф-1» по вул. Біологічній, 4-б у м. Харкові № 4542, який покладений в обґрунтування заявленого прокурором позову і є підставою для розірвання спірного договору оренди, укладено 20.11.2008р.

КП «Харківським МіськБТІ» 24.11.2008р. зареєстровано право власності за ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Укрбудком", про що свідчить витяг з реєстру прав власності №21015439 від 24.11.2008р.

З моменту укладення договору купівлі-продажу та державної реєстрації нерухомого майна сплинуло більше 4-х років до дати подачі прокурором позовної заяви до суду - 03.01.2013р.

Таким чином, з позовною заявою прокурор звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Прокурором клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними не заявлено.

Позивач заперечує проти застосування строку позовної давності в наданих суду додаткових письмових пояснень (вх.7094) виходячи з того, що позивачу стало відомо про перехід права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці на підставі договору купівлі-продажу з моменту проведення обстеження земельної ділянки - 05.09.2012р., коли був складений Акт обстеження №2884/12.

Суд зазначає прокурору та позивачу, що посилання позивача на те, що він довідався про порушення прав позивача лише під час проведеної перевірки (обстеження земельної ділянки 05.09.2012р.) є юридично неспроможними. По-перше, така позиція позивача не відповідає ч.1 ст. 261 ЦК України відповідно до положень якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси позивача у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов'язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин. Отже, прокурор та позивач вважаються такими, що довідалися або могли довідатись про порушення прав позивача безпосередньо після реєстрації договору купівлі-продажу від 20.11.2008р. з моменту реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. "У-1" та літ. "Ф-1" по вул. Біологічній, 4-б Комунальним підприємством КП "Харківське міське бюро технічної інвентарізації" (Витяг з реєстру прав вланості № 21015439 від 24.11.2008р.). По-друге, навіть не будучи компетентним у представництві інтересів позивача у даних відносинах прокурор, як і будь-яка інша фізична чи юридична особа міг довідатись про наявність обставин, які стали підставою для подачі позову безпосередньо в момент їх виникнення, тобто після реєстрації прав нового власника в реєстрі. Це також стосується Харківської міської ради, оскільки як засновник Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентарізації" вона має доступ до цієї інформації. Це пояснюється тим, що в силу ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, що діяла на момент реєстрації нерухомого майна) державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. По-третє, наведена позиція позивача не відповідає принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (ст.3 ЦК України), адже в такому разі кожна дія органу прокуратури або позивача (порушення наглядового провадження, порушення оперативно-розшукової справи, порушення кримінальної справи чи просто проведення перевірки тощо) могла б вважатись початком перебігу строку позовної давності. Враховуючи, що строки проведення таких перевірок та порушення відповідних проваджень не обмежені це привело б до того, що і строки позовної давності фактично не були б у цих випадках обмежені. Отже це є очевидно неприйнятним, оскільки це б звело нанівець правовий інститут позовної давності та поставило б учасників господарських правовідносин у нерівне становище, надаючи перевагу державі (в інтересах якої може звернутися прокурор) та порушуючи тим самим принципи економічної багатоманітності та рівний захист усіх суб'єктів господарювання (ст. 6 ГК України).

Суд критично ставиться до наданих позивачем правових обгрунтувань позовних вимог (вх. 2967) та додаткових письмових пояснень до них (вх.7094), в яких окрім посилань на вищезазначений договір купівлі-продажу, позивач також посилається на п.п. 9, 11 договору оренди землі від 29.12.2005р. № 88210/05 та зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі, що також є підставою для розірвання договору, виходячи з наступного.

Належним чином оформленої заяви про зміну прокурором підстави позову для розірвання спірного договору оренди землі, якою б була несплата відповідачем орендних платежів за договором у відповідності до положень ст. 22 ГПК України, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

У відповідності до положень ст. 29 ГПК України прокурор при зверненні до суду з позовною заявою керується правами позивача.

Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Крім того, суд зазначає прокурору та позивачу, що ними не витриманий тягар доказування, покладений на них в силу ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень).

Відповідач в судових засіданнях, яких був присутній, не визнав заборгованість по договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою від 04.01.2013р. суд витребував у прокурора та позивача докази виконання спірного договору оренди землі, а саме: докази оплати за договором; рішення про розірвання договору оренди та усі документи, які стали підставою для його ухвалення.

Ані прокурором, ані позивачем не надано суду належних доказів в підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором оренди №88210/05 від 29.12.2005р., а саме: податкових декларацій, поданих відповідачем звітів, карток первинного обліку, обгрунтованого розрахунку боргу, тощо).

Суд критично оцінює надані позивачем в обгрунтування наявності заборгованості відповідача по несплаті орендних платежів за договором таблиці - а.с. 78 та 131-132, без назви документа (форми); дати і місця складання; назви підприємства, від імені якого складено документ; посади осіб, відповідальних за складення документа і правильність його оформлення; особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складенні документа, що взагалі позбавляє ці документи-таблиці доказової сили внаслідок невідповідності вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, зазначені таблиці не являються додатками до листів Державної податкової служби у Харківській області від 10.12.2012р. № 3390/9/15.2-25 та від 13.02.2013р. № 625/9/15.2-14, оскільки в зазначених листах не зазначена сума, яку вони підтверджують, немає посилання на зазначені документи як на підтвердження заборгованості за спірним договором оренди, в зв"язку з чим зміст наданих позивачем листів, таблиць унеможливлює висновок про те, що вони були складені на підтвердження заборгованості саме за договором оренди №88210/05 від 29.12.2005р.

Позивачем також надані суду лист Управління земельних відносин Департамнетк містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської рали від 05.09.2012р. № 10566/0/84-12 (а.с. 64) та лист заступника директора цього Департаменту Бароніна Б.І. від 27.11.2009р. № 10150/0/84-09 (а.с.133), в яких зазначається про наявність заборгованості за спірним договором оренди, але зазначені особи не є органим чи посадовою особою компетентними проводити розрахунки по податковим зборм по орендній платі за землю.

Таким чином, вимоги прокурора не обґрунтовані, вони не підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України. При відмові від позову судовий збір покладається на прокурора, але у відповідності до положень ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" прокурор звільняється від сплати судового збору.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції, ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 29, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82- 85, 104 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.03.2013 р.

Суддя Бринцев О.В.

Справа № 922/032/13