Постанова № 29883484, 27.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 лютого 2013 р. № 820/583/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Діденко Л.А., відповідач - Сіренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК", звернувся до суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0000932223 від 20.12.2012р. про сплату податку на прибуток підприємств у розмірі 325 491,00 грн., та штрафних санкцій у розмірі 5 033,00 грн. та № 0000942223 від 20.12.2012р. про сплату ПДВ у розмірі 176 667,00 грн., штрафної санкції у розмірі 44 167,00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, слугували встановлені за наслідками перевірки висновки податкового органу про завищення підприємством у перевіряємий період витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість. Разом з тим, оскільки господарські операції між позивачем та контрагентами мали реальний характер, що фактично не заперечується податковим органом, первинні документи оформлені належним чином та мають усі необхідні реквізити, то позивач мав встановлене законом право на віднесення витрат на їх підставі до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування суми податкового кредиту. Крім того, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині неправомірного завищення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду є неправомірними.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за результатами перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, в ході перевірки встановлено, що підприємством при заповненні декларації за 2-4 квартал 2011 року по рядку 05 Податкової декларації з податку прибуток підприємства: неправомірно завищило витрати в сумі 1711105,55 грн. по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Газторг Україна"; неправомірно завищило від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності (ряд. 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за підсумками 2-4 кварталу 2011 року на 383452 грн.; при заповненні декларації за 1 півріччя 2012 року неправомірно завищило витрати на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду по рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 95863 грн. Крім того, за наслідками проведеної перевірки повноти визначення позивачем суми податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року було встановлено його завищення у розмірі 176667 грн., а саме: по факсовій копії податкової накладної від 17.04.2012 року №60/2 на загальну суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн. від ТОВ СП Вікторія-ВТ та по факсовій копії податкової накладної від 28.04.2012 року №42 на загальну суму 1000000 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн. від ТОВ "Скела Терциум".

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як було встановлено під час розгляду справи, ТОВ фірма "ТДК" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, перебуває на обліку в Дергачівській МДПІ.

У період з 19.10.2012 року по 29.11.2012 року співробітниками Дергачівської МДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ фірма "ТДК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складено Акт №736/22-204/32796917 від 06.12.2012 року.

За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме: підприємством при заповненні декларації за 2-4 квартал 2011 року по рядку 05 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства:

- неправомірно завищило витрати в сумі 1711105,55 грн. по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Газторг Україна", чим порушено п. 138.2 ст.138 ПК України,зі змінами та доповненнями;

- підприємство неправомірно завищило від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності (ряд. 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за підсумками 2-4 кварталу 2011 року на 383452 грн. та занизило позитивне об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на 1327654 грн. по безпідставно віднесеним витратам в сумі 1711105,55 грн. по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Газторг Україна", по факсовій копії актів прийняття - здачі від 30.06.2011 року №0000000346;

- підприємство при заповненні декларації за 1 півріччя 2012 року неправомірно завищило витрати на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду по рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 95863 грн. (383452 х 25%). та занизило позитивне об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на 95863грн. чим порушено п.3 підрозділу 4 розділу XX ПК України.

Вказане порушення призвело до заниження об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності по рядку 07 Декларації.

Перевіркою повноти визначення податку наприбуток за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року встановлено його заниження всього у сумі 325491 грн., у тому числі: за підсумками 2-4 кварталу 2011 року на 305360 грн.; за І півріччя 2012 року на 20131 грн.

- до складу податкового кредиту ПДВ зайво включено 176667 грн., а саме: за квітень 2012 року: по факсовій копії податкової накладної від 17.04.2012 року №60/2 на загальну суму 6 0000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн. від ТОВ СП Вікторія-ВТ; по факсовій копії податкової накладної від 28.04.2012 року №42 на загальну суму 100 0000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн. від ТОВ "Скела Терциум", чим порушено п. 198.6. ст. 198 ПК України.

- п.п.176.2 „б" п.176.2 ст.176 ПК України, встановлено не відображення в довідках за формою №1-ДФ за 2-4 квартали 2011 року сум виплачених доходів приватним підприємцям а саме: ОСОБА_4 24.05.11р. в сумі 4,20 грн., 11.10.11р. в сумі 29,40 грн., 22.11.11 р. в сумі 8,40 грн., 08.12.2011 р. в сумі 29,40 грн., ОСОБА_3 01.07.2011 р. в сумі 19,50 грн. 1.14,20 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Дергачівською МДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000932223 від 20.12.2012р. про сплату податку на прибуток підприємств у розмірі 325 491,00 грн., та штрафних санкцій у розмірі 5 033,00 грн.;

- № 0000942223 від 20.12.2012р. про сплату ПДВ у розмірі 176 667,00 грн., штрафної санкції у розмірі 44 167,00 грн.

Враховуючи, що предметом оскарження в даній справі є правомірність нарахування суми податкового зобов'язання за декілька правопорушень, суд дійшов висновку про необхідність перевірки законності та обґрунтованості винесення податкового повідомлення-рішення окремо по кожному із них.

Так, перевіряючи правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000932223 від 20.12.2012р., суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, ТОВ форма "ТДК" у період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року було задекларовано „Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (ряд.05 + ряд.06)" у сумі -185572679 грн.

За наслідками проведеної податковим органом перевірки повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення всього за перевіряємий період з 01.04.2011 по 30.06.2012 в сумі 1806969 грн. в т.ч. за 2-4 квартал 2011 року - 1711106 грн., підприємство при заповненні декларації за 1 півріччя 2012 р року неправомірно завищило витрати на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду по рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 95863 грн.(383452*25%).

Підставою для даних висновків податкового органу слугували встановлені за наслідками проведених попередніх перевірок порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Так, податковий орган вказує, що відповідно до акту планової документальної перевірки ТОВ фірми «ТДК» від 20.10.2010 №1299/23-104/32796917, яка була проведена за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, підприємству було повністю зменшено збитки в сумі 3758401 грн., які були задекларовані підприємством за І півріччя 2010 року по рядку 08 Декларації та визначено об'єкт оподаткування в сумі - 203041 грн., та донараховано податок на прибуток в сумі - 50760 грн. (з урахуванням рядка 04.9 Декларації, по якому підприємством було задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього (2009 року) податкового року в сумі 5122185 грн.).

Відповідач зазначає, що Акт перевірки був узгоджений, донарахована сума по податку на прибуток сплачена до бюджету повністю, а підприємство виведено із збиткових.

Також, співробітниками Дергачівської МДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ фірма "ТДК" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки № 543/23-104/32796917 від 17.06.2011 року. Під час перевірки були встановлені порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме не включено до складу валового доходу за 2010 р. суми безповоротної фінансової допомоги в сумі 144000 грн.; завищено валові витрати в порушення ст. 6 пункту 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 22.4 та Прикінцевих положень Закону України від 20.05.2010 р. № 2275-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в сумі 51221185,00 грн., в т.ч. 9 міс. 2010 р. та за 2010 р. в сумі 1024437,00 грн., за І квартал 2011 р. в сумі 4097748,00 грн., завищено амортизаційні відрахування в порушення п.8.1.2 ст. 8 "Амортизація" в сумі 26936,00 грн., в т.ч. за III квартал 2010 р. - 8778,00 грн., за IV квартал 2010 р. - 8668,00 грн., за І квартал 2011 р. - 9490,00 грн.; донараховано податку на прибуток в сумі 296471,00 грн., в т.ч. за III квартал 2010 р. 276304,00 грн., за IV квартал 2010 р. 20167,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 р. в сумі 4107238,00 грн.

В обґрунтування встановлених порушень податковий орган послався на те, що оскільки згідно висновку акту від 20.10.2010 №1299/23-104/32796917 позивачем повністю погашено від'ємне значення об'єкта оподаткування і діяльність підприємства за наслідками 1-го півріччя 2010 є прибутковою, то підприємством в порушення ст.6, пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.22.4 та Прикінцевих положень Закону України від 20.05.2010 №2275-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» безпідставно завищено валові витрати по рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду» в сумі 5122185 грн., в т.ч. 9 міс 2010 року та за 2010 рік в сумі 1024437,0грн., за І квартал 2011 року в сумі 4097748,0 грн.

За наслідками перевірки Дергачівською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000392310/0 - відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем з ПДВ у розмірі 296471,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 74117,00 грн. та № 0000402310/0 - відповідно до якого позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4107238,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Крім того, Дергачівською МДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірми «ТДК» за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, за наслідками якої складено Акт від 06.12.2011 № 1034/23-104/32796917. Під час перевірки були встановлені порушення ТОВ фірми «ТДК» п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України, а саме по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали 2011 року ТОВ фірми «ТДК» неправомірно включено до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду суму 4097478 грн., зокрема в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року об'єкт оподаткування (р. 08) становить «-» 4681471 грн., з них «-» 4097748 грн. (р. 04.9 ) - від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року. Таким чином, об'єкт оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року по підприємству складає «-» 583723 грн.

В обґрунтування встановлених порушень податковий орган, окрім іншого, послався на те, що оскільки за результатами розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року від'ємне значення складає 583723грн., підприємство за 2 квартал та за 2-3 квартали 2011 року неправомірно завищило від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду по рядку 06.6 Декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 4097748 грн., чим порушено п.3 підрозділу 4 розділу XX ПК України. Вказане порушення призвело до заниження об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності по рядку 07 Декларації.

За наслідками перевірки Дергачівською МДПІ 14.12.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000682310/0 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 746 974,00 грн. та № 0000692310/0 про збільшення податку на прибуток підприємств у розмірі 770 678,00 грн.

Окрім того, відповідач вказує, що за наслідками проведеної перевірки показників, відображених у рядку 04 Декларації „Витрати, що враховуються при визначенні об"єкта оподаткування (ряд.05 + ряд.06)", за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року у загальній сумі 185572679грн. встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з купівлі-продажу товарів ( робіт, послуг) на підставі укладених договорів. Істотний вплив на формування показників цього рядка декларації мало придбання товарно-матеріальних цінностей (природного газу) для подальшої реалізації та інших матеріалів для здійснення фінансово-господарської діяльності, тощо. По рядку 05 Декларації «Витрати операційної діяльності» з 01.04.2011 по 30.06.2012 відображено собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 177491406 грн., а по рядку 06 Декларації «Інші витрати» відображено суму 8081273грн

В свою чергу, оскільки позивачем при заповненні декларації за 2 квартал 2011 року - 2-4 кварталу 2011 року по рядку 05 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року було безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Газторг Україна" по факсовій копії актів прийняття -здачі від 30.06.2011 року №0000000346 в сумі 1711105,55 грн., тобто не підтверджені належним чином, то податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138 ПК України.

Перевіряючи правомірність даних висновків контролюючого органу, суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що з 01.01.2012 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, одним видом діяльності, який здійснював позивач у перевіряємий період, була торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (35.23) та оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і побідними продуктами (46.71).

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2009 року між ТОВ "Газторг Україна" (Продавець) та ТОВ фірмою «ТДК» (Покупець) було укладено Договір №П-10/09-12/31, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю природний газ (Газ) в обумовленому договором порядку та кількості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Газ на умовах даного договору. Газу, який Продавець передає протягом 2010 року складає 600000 куб. м. (п. 2.1.Договору).

Додатковою угодою №25 від 31.12.2010 року строк Договору було продовжено до 31.12.2011 року.

На виконання умов Договору, Продавцем у червні 2011 року було передано Покупцю Газ у загальному розмірі 673,478 тис.м.куб. на суму 2053326,66 грн., у т.ч. ПДВ 342221,11 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копії складного між сторонами Акту прийому-передачі вартісних показників природного газу від 30.06.2011 року №0000000346, якій має всі необхідні реквізити.

Вартість наданого товару була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки підприємства, про що свідчать надані позивачем виписка по особовому рахунку у банку та аналіз рахунку по субконто:3711 (замовлення: Контрагенти: ТОВ "Газторг Україна", за червень 2011 року).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Суд зазначає, що податковим органом, як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду, не ставиться під сумнів реальність виконання сторонами Договірних зобов'язань. Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Більш того, суд зауважує, що у п. 3.1.2 акту перевірки (арк. 14 Акту) податковий орган підтверджує, що податкові накладні за наслідками даної господарської операції оформлені належним чином та включені до складу податкового кредиту відповідного періоду по передплаті, тобто, фактично, господарські зобов'язання між сторонами мали реальний характер та відповідні правові наслідки для кожної із них, у т.ч. для віднесення понесених за їх наслідками витрат до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податкового кредиту (зобов'язання).

Доказів того, що отриманий від контрагента - ТОВ "Газторг Україна" товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ фірмою «ТДК» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Щодо висновків перевіряючих про порушення позивачем п.3 підрозділу 4 розділу XX ПК України внаслідок неправомірного завищення при заповненні декларації за 1 півріччя 2012 року витрат на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду по рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 95863 грн., та як наслідок заниження позитивного об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на 95863грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 підр. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПК України норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими, зокрема, передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положенням пункту 150.1 статті 150 ПК України передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність у пункті 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Посилання податкового органу на те, що встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, оскільки були прийняті за наслідками проведених попередніх перевірок, суд вважає помилковими, виходячи з наступного.

Як було встановлено за наслідками розгляду справи, постановою Харківьского окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. по справі № 2а-17725/11/2070, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року, задоволено адміністративний позов ТОВ фірмою «ТДК» до Дергачівської МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011 року №0000392310/0 та №0000402310/0, які були прийняті на підставі акту перевірки № 543/23-104/32796917 від 17.06.2011 року.

Також, постановою Харківьского окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року по справі № 2-а-5030/12/2070, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012 року, задоволено адміністративний позов ТОВ фірмою «ТДК» до Дергачівської МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень №0000682310 від 14.12.11р. та №0000692310 від 14.12.11р.,які були прийняті на підставі акту перевірки від 06.12.2011 № 1034/23-104/32796917.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що судовими рішеннями, які набрали законну силу, була підтверджена правомірність віднесення позивачем до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування у період 3 квартал 2010 року - 2-3 квартали 2011 року сум попередніх податкових періодів, в зв'язку з чим, висновки відповідача про завищення позивачем при заповненні декларації за І півріччя 2012 року витрат на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, визначена відповідачем на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 325491 грн. є безпідставною, та як наслідок, податкове повідомлення-рішення незаконним та підлягає скасуванню.

Посилання податкового органу на оскарження у касаційному порядку судових рішень по справам № 2а-17725/11/2070 та № 2-а- 5030/12/2070, суд вважає безпідставними, оскільки дані рішення після апеляційного перегляду набрали законної сили та підлягають обов'язковому виконанню. Доказів того, що судом касаційної інстанції були скасовані рішення судів попередніх інстанцій або зупинено їх виконання до прийняття рішення по справі, відповідачем під час судового розгляду надано не було та матеріали справи не містять.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000932223 від 20.12.2012р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіряючи правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000942223 від 20.12.2012 р., суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок податкового органу про завищення підприємством у період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 176667 грн., а саме: по факсовій копії податкової накладної від 17.04.2012 року №60/2 на загальну суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн. від ТОВ СП Вікторія-ВТ та по факсовій копії податкової накладної від 28.04.2012 року №42 на загальну суму 1000000 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн. від ТОВ "Скела Терциум".

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як насідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зазначає наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ фірма "ТДК" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ СП «Вікторія-ВТ» та ТОВ "Скела Терциум".

Так, 05.01.2010 року між ТОВ СП «Вікторія-ВТ» (Постачальник) та ТОВ фірма "ТДК" (Покупець) було укладено Договір поставки №02/01-10, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити на умовах Договору товар - продукцію сільськогосподарського призначення (Товар), асортимент, кількість та ціна якої визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Постачальником у перевіряємий період було передано у власність ТОВ фірма "ТДК" товар (сонячник).

Вартість отриманого товару була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, про що свідчать надані позивачем виписка по особовому рахунку у банку та аналіз рахунку по субконто:3711 (замовлення: Контрагенти: ТОВ СП «Вікторія-ВТ», за квітень 2011 року).

Також, 19.12.2011 року між ТОВ "Скела Терциум" (Продавець) та ТОВ фірма "ТДК" (Покупець) було укладено Договір №51, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю природний газ (Газ) в обумовлених цим Договором порядку та кількості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Газ на умовах Договору. Відповідно до п.2.1 Договору встановлено, що Продавець передає Газ протягом 2012 року до 1000000 куб. м. щомісячно.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Постачальником у перевіряємий період було передано у власність ТОВ фірма "ТДК" товар (Газ природний).

Факт отримання природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Акту прийому-передачі вартісних показників природного газу за травень 2012 року №0000000360 від 31.05.20112 року та Акту прийому-передачі природного газу.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, про що свідчать надані позивачем виписка по особовому рахунку у банку та аналіз рахунку по субконто:3711 (замовлення: Контрагенти: ТОВ "Скела Терциум" з 28.04.2012 -28.04.2012).

Суд зазначає, що податковим органом, як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду, не ставиться під сумнів реальність виконання сторонами Договірних зобов'язань.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Доказів того, що отриманий від контрагентів - ТОВ СП «Вікторія-ВТ» та ТОВ "Скела Терциум" товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ фірмою «ТДК» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договору, контрагентами було виписано позивачу податкові накладні, а саме: ТОВ СП «Вікторія-ВТ» №60/2 від 17.04.2012 року на загальну суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн.; ТОВ "Скела Терциум" №42 від 28.04.2012 року на загальну суму 1000000 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн., які були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень-травень 2012 року та відображені у відповідних податкових деклараціях та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідачем як під час перевірки та і під час судового розгляду не оскаржувався факт віднесення контрагентами позивача до складу податкового зобов'язання сум податку на додану вартість на підставі вищенаведених податкових накладних.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000932223 від 20.12.2012 р. та № 0000942223 від 20.12.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" (вул. Гуданова, 16, офіс 8,Харків,61024, код ЄДРПОУ 32796917) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04.03.2013 року

Суддя Горшкова О.О.