Постанова № 29883491, 28.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 лютого 2013 р. № 820/1077/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді-Горшкової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вулкан-Полімер" про накладення арешту на кошти,-

В С Т А Н О В И В:

Куп`янська об`єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до Товарства з обмеженою відповідальністю "Вулкан-Полімер" про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться у банківських установах по наступним розрахунковим рахункам: №26001000130090 в філії АТ "УКРЕКСІМБАНК", м.Харків, МФО 351618 та №26008000171576 в ПУАТ "ФІДОБАНК", МФО 300175. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за ТОВ "Вулкан-Полімер" мається податковий борг у загальному розмірі 7996,69 грн., який відповідачем у добровільному порядку не сплачений.

Представник позивача про дату час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, до судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач, який належним чином повідомлений, відповідно до ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом направлення повісток з поштовими повідомленнями за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не прибув, причину неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надавав.

Згідно приписів ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи вищенаведеної норми права, а також зважаючи на те, що матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з такого.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "Вулкан-Полімер" зареєстроване у встановленому законом порядку та перебуває на податкову обліку в Куп`янській ОДПІ.

З матеріалів справи вбачається, що за ТОВ "Вулкан-Полімер" станом на час розгляду справи рахується податковий борг у загальному розмірі 7996,69 грн., у т.ч. податкові зобов'язання 1776 грн., штрафні санкції 4681 грн. та пеня 1539,69 грн.

В зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному прядку вищезазначеної суми податкового зобов'язання, податковий орган звернувся до суді із даним позовом, в якому просить накласти арешт на розрахункові рахунки підприємства.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що суб'єктом владних повноважень до суду заявлена вимога про накладення арешту на кошти та цінності платника податків на банківському рахунку, тобто вимога, котра передбачена п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

З огляду на викладене, заявлена суб'єктом владних повноважень вимога підлягає розгляду по суті.

Як вбачається з позовної заяви, єдиною підставою, на яку посилається податковий орган звертаючись до суду із позовною заявою про накладення арешту на розрахункові рахунки, є наявність у підприємства заборгованості у розмірі 7996,69 грн.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що підставами для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку є 1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг, 2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, 3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п.94.6 ст.94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасового зупинення відчуження його майна; іншим особами, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Враховуючи положення вищезазначених норм ПК України, суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012р. за №9/20322).

Відповідно до п. 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків - визначено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Погоджуючись із висновками податкового органу про те, що умова щодо відсутності майна, за рахунок якого можливо було б погасити податковий борг, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 ПК України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків, суд зауважує, що реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення керівника органу державної податкової служби про застосування арешту майна платника податку.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що позивачем під час розгляду справи не було надано доказів прийняття податковим органом відповідного рішення про застосування арешту майна платника податків.

Крім того, суд зазначає, що звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень не подав ані доказів відсутності у відповідача майна, ані доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, ані доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, ані доказів вжиття передбачених законом дій для проведення перевірки складу та структури активів платника податків.

Щодо наданого позивачем, в якості доказу відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, Акту опису майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.88.1 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно п.п.89.1.1, 89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно.

Відповідно до п.89.4 ст.89 ПК України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Суд зауважує, що наданий позивачем Акт опису майна №4 від 10.10.2012 року, складений податковим керуючим Коваленко Г.А., не є належним та допустимим доказом відсутності у підприємства на час складання акту майна, що може бути описано у податкову заставу, оскільки він не містить підпису посадової особи платника податків, або доказів відмови від її підпису. Крім того, податковим органом не було надано доказів пред'явлення відповідачу відповідного рішення керівника органу державної податкової служби та доказів направлення самого акту опису майна. А тому висновки податкового органу про відсутність у відповідача майна, на яке може бути накладено стягнення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на наведені норми права, в зв'язку з ненаданням позивачем належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів, суд дійшов висновку, про необхідність вирішення справи на підставі наявним в матеріалах справи доказів.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що в силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Вказане завдання за правилом ч.3 ст.2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, оскільки податковим органом висунуто вимогу про накладення арешту на розрахункові рахунки, що належать відповідачу, за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав.

Наявність у відповідача податкового боргу не може бути єдиною підставою для застосування арешту коштів платника податків, оскільки це порушить конституційні права відповідача щодо користування іншими коштами та цінностями, які можуть знаходитися на його розрахункових рахунках.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вулкан-Полімер" про накладення арешту на кошти - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України

Суддя Горшкова О.О.