Рішення № 29879622, 11.03.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0618/2-301/12 Головуючий у 1-й інст. Волощук В.В.

Категорія 27 Доповідач Микитюк О. Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.

при секретарі Валяник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Олевського районного суду від 11 грудня 2012 року,

встановила:

В квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30000грн.боргу за договором позики. В обґрунтування позову зазначила, що 27 серпня 2007 року відповідач - її син взяв у неї в борг кошти для купівлі і ремонту жилого будинку, про що складено договір в письмовій формі. Кошти були витрачені в інтересах сім'ї і до цього часу їй не повернуті. Правовими підставами позову ОСОБА_1 вказала ст.ст.1046,1047, 1049 ЦК України, ст.ст.60, 65 СК України.

Рішенням Олевського районного суду від 11 грудня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача 30000грн боргу за договором позики та судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення в частині задоволення вимог до неї і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що згідно письмового договору позики від 27 серпня 2007 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 безпроцентну грошову позику у сумі 30000грн. строком до 27 серпня 2009 р. для купівлі та ремонту житлового будинку для потреб сім'ї позичальника (а.с.10,11). Цей договір є чинним. 05 вересня 2007 року ОСОБА_2 придбав будинок АДРЕСА_1 за 4000грн. (а.с.48). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 2005 року по 10 грудня 2009 року.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частини 2, 4 статті 65 СК України).

Отже, з отриманих за договором позики коштів ОСОБА_2 використав в інтересах сім'ї лише 4000грн, на половину яких набула право власності його дружина ОСОБА_3, про що зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2012 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Позивач не довела, що решта коштів використана її сином в інтересах сім'ї. Будівельні матеріали згідно товарних чеків від 10.05.2010 року та 17.12.2010 року були придбані ним після розірвання шлюбу, а тому взагалі не можуть бути взяті до уваги. Що стосується будівельних матеріалів, придбаних 28.10.2009 року, позивачем не доведено, що вони придбані саме за кошти, отримані за договором позики від 27 серпня 2007 року. Покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не містять достовірної інформації про те, що розрахунки з ними у 2009 році ОСОБА_2, здійснював саме тими коштами, які взяв в борг у матері в 2007 році. Покази свідків щодо подій у 2010 році, які мали місце після розірвання шлюбу між відповідачами, не є належними доказами.

Відповідач ОСОБА_3 не надала доказів на підтвердження того, що будинок АДРЕСА_1 придбаний не за кошти, отримані її чоловіком за договором позики, а за інші кошти.

За таких обставин рішення належить скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову стягнення з ОСОБА_2, на користь позивача 28000грн. та стягнення з ОСОБА_3, на користь позивача 2000грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково

Скасувати рішення Олевського районного суду від 11 грудня 2012 року і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 28000грн. та 112 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 2000грн. та 8 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Судді: