Ухвала суду № 298773, 20.11.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 20.11.06 р. № 32/126-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Коваленка В.М.

 суддів: Вербицької О.В.

Дзюбка П.О.

 при секретарі:

 За участю представників:

 від позивача - не з"явились;

 від відповідача - Запорожець А.Л.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 11.07.2006

 у справі № 32/126-А (Хрипун О.О.)

 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут"

 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суть постанови і скарги:

Постановою господарського суду м. Києва від 11 липня 2006 року, яка прийнята у справі № 32\126-а (суддя - О.О. Хрипун), позов державного підприємства Міністерства оборони України “Центральний проектний інститут” (надалі - Позивач, Підприємство) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі - Відповідач, Інспекція) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення був задоволений повністю (л.с. 70-74).

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва не погоджуючись з вказаною постановою, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову та прийняти нову, якою в позові Підприємству відмовити (л.с. 81-84).

Державне підприємство Міністерства оборони України “Центральний проектний інститут” не погоджується з вимогами, які викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, а тому просить постанову господарського суду м. Києва від 11 липня 2006 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу № 521 від 29.09.2006 року (л.с. 94-95).

Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Позивача про день і час судового засідання з розгляду апеляційної скарги Інспекції, що підтверджується ухвалою від 03.10.2006 року, повісткою про виклик та поштовим повідомленням із відміткою про вручення повістки про виклик (л.с. 91, 92, 99), апеляційний суд вважає за можливе розглянути скаргу Відповідача без участі представників Підприємства.

Заслухавши усні пояснення представника Відповідача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

 Державне підприємство Міністерства оборони України “Центральний проектний інститут” звернулось до господарського суду м. Києва із позовом № 149 від 13.02.2006 року, в якому просило визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0000752305\2 від 05.12.2005 року (надалі - Рішення) (л.с. 5-8). Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що Інспекцією в результаті перевірки неправомірно визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток та нараховані штрафні санкції в сумі 27 500 грн. 00 коп., оскільки кошти в розмірі 10 545 грн. 00 коп., що надійшли у рамках договору № 36 від 30.01.2001 року, укладеного Підприємством з компанією “Бектел Нешнл. Інк”, є міжнародною технічною допомогою відповідно до угоди між Україною та США щодо надання допомоги в ліквідації стратегічної ядерної зброї, та до складу валового доходу не включається, а Інспекцією в акті перевірки неправомірно зазначено, що вказана міжнародна угода не відповідає нормам законодавства України з питань оподаткування, у зв'язку з чим, на думку Інспекції, Позивач неправомірно застосував відповідну пільгу. Також, Підприємство посилається на порушення Інспекцією порядку складення акту за результатами перевірки. Підприємство вважає, що податкове повідомлення-рішення Інспекції № 0000752305\2 від 05.12.2005 року має бути визнано недійсним згідно Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів РСР 25.07.1988 року № 888, Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429, ст.ст. 4, 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 21 Закону України “Про підприємства в Україні”, ст.ст. 11, 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 10, 19, 20 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 4, 151, 342 Цивільного кодексу України (1963 року), та ст.ст. 9, 17, 18, 71, 255 Кодексу адміністративного судочинства України (л.с. 5-8).

В заяві № 321 від 11.07.2006 року Позивач доповнив обґрунтування позовних вимог (л.с. 44-45).

Постановою господарського суду м. Києва від 11 липня 2006 року позов державного підприємства Міністерства оборони України “Центральний проектний інститут” до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення був задоволений повністю.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що Відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що Позивачем виконувались субпідрядні роботи на виконання Міжнародної угоди від 25.10.1993 року, тоді як законодавством передбачено, що субпідрядники за такими роботами звільняються від сплати податків, довідкою Міністерства оборони підтверджується надання Підприємству відповідних пільг при оподаткуванні, а від'ємне значення податку у 3 кварталі 2000 року Підприємство мало право врахувати на відповідну суму в зменшенні об'єкта оподаткування по 3-й квартал 2003 року включно, у зв'язку з чим Інспекцією відповідний податок та штрафні санкції нараховані неправомірно. При цьому, місцевий суд керувався Угодою між Україною та Сполученими Штатами Америки щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдження зброї масового знищення від 25.10.1993 року, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1077 від 31.12.1993 року, Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України та Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 року № 402\237\402, п. 11 Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 року, ст. 19 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (л.с. 70-74).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача у відкритому судовому засіданні апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду м. Києва від 11 липня 2006 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в постанові суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Інспекції без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Відповідач в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.

Так, в апеляційній скарзі Інспекція посилається як на підставу неправомірності прийняття місцевим судом оспорюваної постанови на те, що Позивач безпідставно користувався пільгами зі сплати податку на прибуток, оскільки не мав доказів на підтвердження права застосовувати відповідні пільги, а також невірно застосував відповідні норми та задекларував від'ємне значення за означеним податком. Вказані посилання викладені із невірним застосуванням положень діючого податкового законодавства та спростовуються наявними у даній справі доказами.

Згідно ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. Пунктом 4 Порядку оформлення і виконання українськими субпідрядними організаціями робіт по ліквідації в Україні бойових ракетних комплексів, що затверджений наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 року № 402\237\402 (надалі - Порядок), визначено, що Міністерство оборони затверджує окремим списком перелік організацій, що виконують роботи по ліквідації бойових ракетних комплексів (БРК) на умовах субпідряду згідно з Угодою між Україною і Сполученими Штатами Америки щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення від 25.10.1993 року. Відповідно до п. 5 Порядку українські субпідрядні організації звільняються від усіх видів податків та інших зборів, що стягуються на території України, крім страхових внесків до пенсійного фонду та зборів по соціальному страхуванню, тільки при виконанні ними робіт по ліквідації в Україні БРК, профінансованих Сполученими Штатами Америки.

Наявна у справі довідка № 216 ц від 09.09.2005 року (л.с. 17) підтверджує відповідно до вимог п. 6 Порядку правомірність застосування Підприємством пільг при сплаті податку на прибуток при виконанні договору № 36 від 30.01.2001 року щодо розробки та погодження проектної документації на технічну рекультивацію БРК № 6 з розділом ОВНС на суму 16 800 грн. 00 коп..

Крім цього, апеляційна інстанції звертає увагу на те, що на запитання головуючого судді в судовому засіданні 20.11.2006 року представником Інспекції прийняття оскаржуваної постанови в частині, що стосується застосування Позивачем визначеної вище пільги не заперечувалось (л.с. 102-103).

Щодо декларування Позивачем від'ємного значення з податку на прибуток слід зазначити наступне.

Пунктом 11 розділу ІІ Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 року № 349-ІV передбачено, якщо платник податку задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки) за наслідками податкового періоду, що передує податковому періоду, з якого починають застосовуватися норми цього Закону, таке від'ємне значення об'єкта оподаткування для цілей оподаткування обліковується окремо, не включається до складу валових витрат та враховується таким платником податку у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів протягом 12 календарних кварталів з моменту виникнення такого від'ємного значення. Якщо зазначений строк у 12 кварталів минув до набрання чинності цим Законом, то останнім кварталом такого строку вважається квартал, з якого починають застосовуватися норми цього Закону. Якщо зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається протягом такого строку, непогашена сума в подальшому для цілей оподаткування не враховується у зменшенні об'єкта оподаткування та не підлягає включенню до складу валових витрат такого платника податку. Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникають у податкових періодах після набрання чинності цим Законом, враховуються у податковому обліку платника податку за правилами цього Закону.

Інспекцією не заперечується право Позивача застосовувати при декларуванні та врахуванні від'ємного значення для цілей оподаткування податком на прибуток взагалі. Між тим, при обрахуванні визначених 12-ти календарних кварталів Інспекцією під час перевірки діяльності Підприємства, за результатами якої складений акт № 45\23-0541\07989865 від 30.06.2005 року (л.с. 12-15), невірно визначений останній квартал, у якому Позивач має право враховувати як платник податку від'ємне значення у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів. Так, початок рахування вказаних 12 календарних періодів відповідно до викладеної норми з урахуванням загальних правил обчислення строків починається не у кварталі, коли у Підприємства виникло від'ємне значення об'єкту оподаткування (в сумі 262,4 тис грн. у ІІІ кварталі 2000 року), а з наступного кварталу, тобто, відповідно, - з ІV кварталу 2000 року який (строк у 12 календарних кварталів включно) закінчується у ІІІ кварталі 2003.

Отже, висновок Відповідача про неправомірність декларування та врахування Підприємством від'ємного значення у зменшенні об'єкта оподаткування у відповідні податкові періоди такий, що не відповідає викладеним нормам діючого податкового законодавства.

Таким чином, Відповідачем не доведена неправомірність задоволення місцевим судом позовних вимог Підприємства про визнання недійсним оспорюваного ним податкового повідомлення - рішення Інспекції.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 11 розділу ІІ Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 року № 349-ІV та ст.ст. 49, 51, 69, 70, 71, 72, 79, 86, 143, 160, 184, 185, 187, 195, 196, 200, 205, 206, 209 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

Державне підприємство Міністерства оборони України “Центральний проектний інститут” звернулось до господарського суду м. Києва із позовом № 149 від 13.02.2006 року, в якому просило визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0000752305\2 від 05.12.2005 року (надалі - Рішення) (л.с. 5-8). Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що Інспекцією в результаті перевірки неправомірно визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток та нараховані штрафні санкції в сумі 27 500 грн. 00 коп., оскільки кошти в розмірі 10 545 грн. 00 коп., що надійшли у рамках договору № 36 від 30.01.2001 року, укладеного Підприємством з компанією “Бектел Нешнл. Інк”, є міжнародною технічною допомогою відповідно до угоди між Україною та США щодо надання допомоги в ліквідації стратегічної ядерної зброї, та до складу валового доходу не включається, а Інспекцією в акті перевірки неправомірно зазначено, що вказана міжнародна угода не відповідає нормам законодавства України з питань оподаткування, у зв'язку з чим, на думку Інспекції, Позивач неправомірно застосував відповідну пільгу. Також, Підприємство посилається на порушення Інспекцією порядку складення акту за результатами перевірки. Підприємство вважає, що податкове повідомлення-рішення Інспекції № 0000752305\2 від 05.12.2005 року має бути визнано недійсним згідно Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів РСР 25.07.1988 року № 888, Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429, ст.ст. 4, 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 21 Закону України “Про підприємства в Україні”, ст.ст. 11, 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 10, 19, 20 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 4, 151, 342 Цивільного кодексу України (1963 року), та ст.ст. 9, 17, 18, 71, 255 Кодексу адміністративного судочинства України (л.с. 5-8).

В заяві № 321 від 11.07.2006 року Позивач доповнив обґрунтування позовних вимог (л.с. 44-45).

Постановою господарського суду м. Києва від 11 липня 2006 року позов державного підприємства Міністерства оборони України “Центральний проектний інститут” до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення був задоволений повністю.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що Відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що Позивачем виконувались субпідрядні роботи на виконання Міжнародної угоди від 25.10.1993 року, тоді як законодавством передбачено, що субпідрядники за такими роботами звільняються від сплати податків, довідкою Міністерства оборони підтверджується надання Підприємству відповідних пільг при оподаткуванні, а від'ємне значення податку у 3 кварталі 2000 року Підприємство мало право врахувати на відповідну суму в зменшенні об'єкта оподаткування по 3-й квартал 2003 року включно, у зв'язку з чим Інспекцією відповідний податок та штрафні санкції нараховані неправомірно. При цьому, місцевий суд керувався Угодою між Україною та Сполученими Штатами Америки щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдження зброї масового знищення від 25.10.1993 року, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1077 від 31.12.1993 року, Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України та Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 року № 402\237\402, п. 11 Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 року, ст. 19 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (л.с. 70-74).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача у відкритому судовому засіданні апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду м. Києва від 11 липня 2006 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в постанові суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Інспекції без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Відповідач в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.

Так, в апеляційній скарзі Інспекція посилається як на підставу неправомірності прийняття місцевим судом оспорюваної постанови на те, що Позивач безпідставно користувався пільгами зі сплати податку на прибуток, оскільки не мав доказів на підтвердження права застосовувати відповідні пільги, а також невірно застосував відповідні норми та задекларував від'ємне значення за означеним податком. Вказані посилання викладені із невірним застосуванням положень діючого податкового законодавства та спростовуються наявними у даній справі доказами.

Згідно ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. Пунктом 4 Порядку оформлення і виконання українськими субпідрядними організаціями робіт по ліквідації в Україні бойових ракетних комплексів, що затверджений наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 року № 402\237\402 (надалі - Порядок), визначено, що Міністерство оборони затверджує окремим списком перелік організацій, що виконують роботи по ліквідації бойових ракетних комплексів (БРК) на умовах субпідряду згідно з Угодою між Україною і Сполученими Штатами Америки щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення від 25.10.1993 року. Відповідно до п. 5 Порядку українські субпідрядні організації звільняються від усіх видів податків та інших зборів, що стягуються на території України, крім страхових внесків до пенсійного фонду та зборів по соціальному страхуванню, тільки при виконанні ними робіт по ліквідації в Україні БРК, профінансованих Сполученими Штатами Америки.

Наявна у справі довідка № 216 ц від 09.09.2005 року (л.с. 17) підтверджує відповідно до вимог п. 6 Порядку правомірність застосування Підприємством пільг при сплаті податку на прибуток при виконанні договору № 36 від 30.01.2001 року щодо розробки та погодження проектної документації на технічну рекультивацію БРК № 6 з розділом ОВНС на суму 16 800 грн. 00 коп..

Крім цього, апеляційна інстанції звертає увагу на те, що на запитання головуючого судді в судовому засіданні 20.11.2006 року представником Інспекції прийняття оскаржуваної постанови в частині, що стосується застосування Позивачем визначеної вище пільги не заперечувалось (л.с. 102-103).

Щодо декларування Позивачем від'ємного значення з податку на прибуток слід зазначити наступне.

Пунктом 11 розділу ІІ Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 року № 349-ІV передбачено, якщо платник податку задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки) за наслідками податкового періоду, що передує податковому періоду, з якого починають застосовуватися норми цього Закону, таке від'ємне значення об'єкта оподаткування для цілей оподаткування обліковується окремо, не включається до складу валових витрат та враховується таким платником податку у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів протягом 12 календарних кварталів з моменту виникнення такого від'ємного значення. Якщо зазначений строк у 12 кварталів минув до набрання чинності цим Законом, то останнім кварталом такого строку вважається квартал, з якого починають застосовуватися норми цього Закону. Якщо зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається протягом такого строку, непогашена сума в подальшому для цілей оподаткування не враховується у зменшенні об'єкта оподаткування та не підлягає включенню до складу валових витрат такого платника податку. Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникають у податкових періодах після набрання чинності цим Законом, враховуються у податковому обліку платника податку за правилами цього Закону.

Інспекцією не заперечується право Позивача застосовувати при декларуванні та врахуванні від'ємного значення для цілей оподаткування податком на прибуток взагалі. Між тим, при обрахуванні визначених 12-ти календарних кварталів Інспекцією під час перевірки діяльності Підприємства, за результатами якої складений акт № 45\23-0541\07989865 від 30.06.2005 року (л.с. 12-15), невірно визначений останній квартал, у якому Позивач має право враховувати як платник податку від'ємне значення у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів. Так, початок рахування вказаних 12 календарних періодів відповідно до викладеної норми з урахуванням загальних правил обчислення строків починається не у кварталі, коли у Підприємства виникло від'ємне значення об'єкту оподаткування (в сумі 262,4 тис грн. у ІІІ кварталі 2000 року), а з наступного кварталу, тобто, відповідно, - з ІV кварталу 2000 року який (строк у 12 календарних кварталів включно) закінчується у ІІІ кварталі 2003.

Отже, висновок Відповідача про неправомірність декларування та врахування Підприємством від'ємного значення у зменшенні об'єкта оподаткування у відповідні податкові періоди такий, що не відповідає викладеним нормам діючого податкового законодавства.

Таким чином, Відповідачем не доведена неправомірність задоволення місцевим судом позовних вимог Підприємства про визнання недійсним оспорюваного ним податкового повідомлення - рішення Інспекції.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 11 розділу ІІ Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 року № 349-ІV та ст.ст. 49, 51, 69, 70, 71, 72, 79, 86, 143, 160, 184, 185, 187, 195, 196, 200, 205, 206, 209 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 11 липня 2006 року у справі № 32\126-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її виготовлення в повному обсязі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

2. Справу № 32\126-а повернути до господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя Коваленко В.М.

 Судді

Вербицька О.В.

Дзюбко П.О.