Постанова № 29871444, 04.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 5023/5223/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Калугіній Н.Є.

за участю представників:

позивача - Пількевича В.В.(довіреність №14-353 від 16.03.2012р.)

відповідача - Литвиненко Ю.О.(довіреність №1248/17 від 15.08.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. №117Х/2) та Комунального підприємства теплових мереж Харьківського району Харківської районної державної адміністрації (вх. №118Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. по справі № 5023/5223/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж Харьківського району Харківської районної державної адміністрації , смт. Хорошево

про стягнення 1756786,57 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж Харьківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошево про стягнення 1756786,57 грн. заборгованості по договору №14/2527/11 від 30.09.2011р. задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж Харьківського району Харківської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 1431613,11 грн. основного боргу, 74273,47 грн. пені, 60606,46 грн. штрафу, 19486,28 грн. інфляційних витрат, 35927,33 грн. 3% річних, 35135,73 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Розстрочено виконання рішення на 12 місяців зі сплатою у такі строки згідно графіку: січень 2013року - 138086,92 грн., лютий 2013року - 138086,86 грн.,березень 2013 року - 138086,86 грн., квітень 2013 року - 138086,86грн., травень 2013 року - 138086,86 грн., червень 2013 року - 138086,86 грн., липень 2013 року - 138086,86 грн., серпень 2013 року - 138086,86 грн.,вересень 2013 року - 138086,86 грн., жовтень 2013 року - 138086,86 грн., листопад 2013 року - 138086,86 грн., грудень 2013 року - 138086,86 грн..

Позивач з вказаним рішення не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати в частині зменшення нарахованих штрафних санкцій та відмови у стягненні 74273,46 грн. пені та 60606,46 грн. штрафу 7%, а також в частині відстрочки виконання рішення на 2 роки. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 74273,46 грн. пені та 60606,46 грн. штрафу 7% задовольнити повністю, а в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення - відмовити .В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року по справі № 5023/5223/12 залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом вимог ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 224, 258, 549-551, 625 Цивільного кодексу України, а також 43, 83, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач також з рішенням господарського суду Харківської області не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. по справі 5023/5223/12 в частині стягнення з Комунального підприємства теплових мереж Харьківського району Харківської районної державної адміністрації 60606,46 грн. - штрафу та 19486,28 грн. - інфляційних витрат та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в стягненні штрафу та інфляційних витрат. В обґрунтування апеляційної скарги посилається, що при розрахунку інфляційних втрат, позивачем в порушення ст. 625 цивільного кодексу України, не враховано дефляційних процесів за травень-серпень 2012 року, а також порушено вимоги ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України щодо стягнення з КПТМ штрафу у розмірі 60606,46 грн.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2013 року прийняті до провадження апеляційні скарги позивача і відповідача та призначено їх розгляд на 31.01.2013 року.

24.01.2013 року до Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли довідка від 16.01.2013 №87/17 про банківські реквізити та юридичну адресу КПТМ Харківського району Харківської районної державної адміністрації та відзив на апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у справі №5023/5223/12 (вх.№650).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.13 року відкладено розгляд справи на 19.02.2013 року.

Враховуючи, що апеляційні скарги КПТМ Харківського району Харківської районної державної адміністрації та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» подані на один процесуальний документ (рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/5223/12), колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про доцільність їх сумісного розгляду в одному апеляційному провадженні.

19.02.2013 року Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до своєї апеляційної скарги (вх.№1534).

19.02.2013 року у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду оголошено перерву до 26.02.2013 року.

У судовому засіданні 26.02.2013 року представник позивача підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі та просив скасувати рішення в частині зменшення нарахованих штрафних санкцій та відмови у стягненні 74273,46 грн. пені та 60606,46 грн. штрафу 7%, а також в частині відстрочки виконання рішення на 2 роки. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 74273,46 грн. пені та 60606,46 грн. штрафу 7% задовольнити повністю, а в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення - відмовити .В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року по справі № 5023/5223/12 залишити без змін. Проти апеляційної скарги КПТМ Харківського району Харківської районної державної адміністрації - заперечував.

Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. по справі 5023/5223/12 в частині стягнення з Комунального підприємства теплових мереж Харьківського району Харківської районної державної адміністрації 60606,46 грн. - штрафу та 19486,28 грн. - інфляційних витрат та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в стягненні штрафу та інфляційних витрат. Проти апеляційної скарги позивача заперечував.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2011 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2527/11 відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України позивачем, далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 вказаного договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 13339,000 тис. куб. м.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписами та печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Додатковою угодою №1 від 30.09.2011 року до договору були внесені зміни у п. 5.2., а саме зазначено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До оплати за 1000 куб. м. природного газу - 3382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ -20%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4139,57 грн. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% -60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.

Додатковою угодою №2 до договору були внесені зміни у п. 5.2., а саме зазначено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До оплати за 1000 куб. м. природного газу - 3382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ -0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 344,64 грн. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.

З актів приймання-передачі природного газу вбачається, що протягом жовтня 2011 року - грудня 2011 року продавець передав, а покупець прийняв імпортований природний газ на загальну суму 8361259,00 грн. Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав не у повному обсязі.

У зв'язку з чим, позивач 16.11.2012 року звернувся з позовом про стягнення 1431613,11 грн. основного боргу, 148546,93 грн. пені, 121212,92 грн. штрафу, 19486,28 грн. інфляційних витрат, 35927,33 грн. 3% річних, всього 1756786,57 грн.

18.12.2012 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення. Суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки, визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 19486,28 грн., 3% річних - 35927,33 гр. Окрім того, суд частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені та штрафу на 50%, стягнувши 74273,47 грн. пені та 60606,46 грн. штрафу. Також, місцевий господарський суд, з посиланням на скрутне фінансове становище підприємства, задовольнив клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду та розстрочив виконання рішення на 12 місяців.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму основного боргу у розмірі 1431613,11 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних в сумі 35927,33 грн. суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вони не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача у повній мірі.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача 19486,28 грн. інфляційних нарахувань з огляду на наступне.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Як свідчать надані до позову розрахунки, позивач проводить розрахунок інфляційних за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року (тобто, за період, коли індекс інфляції дорівнював або становив більше 100%). В той же час, з позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду у листопаді 2012 року.

Як свідчать офіційні повідомленням Державної служби статистики України, індекси споживчих цін (індекси інфляції) у травні, червні та серпні 2012 року становили 99,7%, а у липні 2012 року - 99,8%, які не були враховані позивачем.

Проведений судом розрахунок суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення 19486,28 грн. інфляційних є необґрунтованим, оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних не враховує дефляційні процеси, що мали місце у травні - серпні 2012 року, тому до стягнення підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 2763, 21 грн. Таким чином, в цій частині рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, та, відповідно, апеляційні вимоги відповідача щодо відмови у стягненні з нього інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 148546,93 грн. пені та 7% штрафу у розмірі 121212,92 грн. за неналежне виконання останнім умов договору, розрахунки яких суд першої інстанції визнав обґрунтованими.

Одночасно, місцевий господарський суд прийняв до уваги, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є те, що він є бюджетною установою, джерелом фінансування якої є загальний бюджетний фонд, кошти з якого надходили невчасно. Тому, керуючись положеннями п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені та штрафу на 50%.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення неустойки враховуючи наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Наявність вказаної заборгованості пов'язана із невідповідністю діючих тарифів на теплову енергію економічно обґрунтованим.

Так, відповідно до п.1 листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про надання інформації» від 06.07.2012 р. № 7/20-11089 «на виконання законів України від 12.04.2012 № 4647-VІ «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та від 08.06.2012 № 4961-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» щодо розрахунків енергогенеруючих компаній перед державним бюджетом прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».

В зв'язку з цим, заборгованість держави за 2011р. та за два квартали 2012 року внаслідок різниці в тарифах на послуги з теплопостачання тільки по населенню перед відповідачем, відповідно до розрахунків обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, складає 7138500,00 грн., яка до цього часу не відшкодована.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року №1082 «Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ» запроваджені схеми проведення розрахунків комунальних підприємств (теплопостачальною організацією) за спожитий природний газ. На підприємства теплоенергетики покладено обов'язок ввести спеціальний режим використання зарахованих коштів, що надходять як плата від споживачів за послуги з теплопостачання та проведення розрахунків за спожитий природний газ.

На виконання вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року №1082 відповідачем був відкритий спеціальний рахунок, куди надходять всі кошти за послуги з теплопостачання та з якого банком відраховується ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 62,88% до 78,02% усіх надходжень від споживачів в рахунок сплати боргу за спожитий газ, в той час як тільки від 21,98% до 37,12% надходжень залишається підприємству для забезпечення його роботи по наданню послуг з централізованого опалення та на фінансові витрати, пов'язані з основною діяльністю.

Суд також враховує, що основним джерелом доходів відповідача є оплата юридичними та фізичними особами послуг з теплопостачання, в той час, коли станом на 01.11.2012р., згідно довідки відповідача, дебіторська заборгованість складає 21590,1 тис. грн., кредиторська заборгованість складає 34196,3 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення неустойки на 50%.

Окрім того, відповідач звернувся з клопотанням про розстрочку виконання рішення суду в частині задоволення суми позову на один рік , починаючи з січня 2013 по січень 2014 року, шляхом щомісячної сплати боргу рівними частинами згідно графіку.

Зазначене клопотання про розстрочку виконання рішення суду обґрунтовано тяжким фінансовим становищем підприємства, у зв'язку з невідповідністю діючого тарифу на теплову енергію економічно обґрунтованому тарифу.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п.7. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина)- тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Отже, виходячи з приписів процесуального закону розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках, тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Оскільки, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то, приймаючи рішення про розстрочку, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підтвердженням складного фінансового стану відповідача є, зокрема надані ним копії балансу, звіту про фінансові результати за 9 місяців 2012 року, довідка про загальний борг споживачів перед відповідачем, який станом на 01.11.2012 рік складає 21590,1 тис. грн., а також викладені вище обставини.

Дослідивши наявність конкретних обставин, що зумовлюють розстрочення виконання судового рішення, господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців. При цьому господарський суд взяв до уваги і фінансовий стан підприємств, ступінь виконання заявником зобов'язання зі сплати боргу та інші обставини, які вбачаються з матеріалів справи. Окрім того, наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування з боку держави є однією із виняткових обставин, які мають значення при прийнятті рішення щодо надання розстрочки.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду також враховує, що відповідач вживає заходи по погашенню заборгованості. Так, на час розгляду справи в апеляційному господарському суді, відповідач сплатив позивачу платіжним дорученням №239 від 15.02.2013 року 127103,00 грн. та платіжним дорученням №270 від 18.02.2013 року 15000,00 грн. Вказані обставини свідчать про дотримання відповідачем запропонованого ним графіку розстрочки.

Тому, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача, частковому задоволенню апеляційної скарги відповідача, та відповідно про зміну рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/5223/12.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/5223/12 змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (62466, Харківська область, смт. Хорошеве, вул. Горького, 1, р/р 260393013297 в ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 33561415) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р 26002301921 в АТ «Ощадбанк», МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) - 1431613,11 грн. основного боргу, 74273,47 грн. пені, 60606,46 грн. штрафу, 2763,20 грн. інфляційних витрат, 35927,33 грн. 3% річних, судовий збір 34800,00 грн.».

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/5223/12 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р 26002301921 в АТ «Ощадбанк», МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (62466, Харківська область, смт. Хорошеве, вул. Горького, 1, р/р 260393013297 в ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 33561415) 167,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови підписаний 04.03.2013 року.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Т.В. Кравець

Суддя В.С. Хачатрян