Постанова № 29870208, 06.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа № 5023/4984/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 243 Х/3-9 ) на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.12 р. у справі № 5023/4984/12

за позовом ТОВ "Севен Систем", м. Київ

до ТОВ "ТПК "Нова", м. Харків

про стягнення 55 188,00 грн

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 52560,00грн. попередньої оплати за непоставлений товар та 2628,00грн. штрафу. Свої вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов*язань за договором поставки № 16/07 від 16.07.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідача проти вимог позивача заперечував, просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на виконання своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки в повному обсязі, посилаючись на довіреність № 28 від 25.07.2012р. та видаткову накладну № Н-00000512 від 26.07.2012р., за якою, на його думку, позивач отримав товар, обумовлений Договором та специфікацією № 1.

Рішенням господарського суду від 24.12.2012 р. по справі № 5023/4984/12 ( суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ “Торгово-промислова компанія “Нова” на користь ТОВ „Севен Систем" 52560,00грн. попередньої оплати, 2628,00грн. штрафу та 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору, з посилання на невиконання відповідачем умов договору в частині поставки продукції.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції безпідставно встановив, що відповідач свої зобов’язання за спірним договором не виконав, оскільки виконання зобов’язань за спірним договором відповідачем підтверджується видатковою накладною № Н-00000512 від 25.07.2012, податковою накладною № 80 від 20.07.2012 р., податковою накладною № 85 від 24.07.2012 р., акт приймання-передачі від 26.07.2012 не повернуто на адресу відповідача.

Позивач у призначене судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини не прибуття суд не повідомив.

Представник відповідача у призначене судове засідання вдруге не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, ухвали направлені на адресу зазначеною відповідачем повернути поштою.

В зв’язку з відпусткою судді Гетьман Р.А. розпорядженням голови суду від 1.03.2013р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між сторонами укладений договір поставки № 16/07 від 16.07.2012р. (договір), за умовами якого відповідач (продавець) зобов*язався виготовити продукцію ( товар), а позивач, в свою чергу, зобов*язався прийняти та оплатити цей товар по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами в Специфікації (додаток № 1 до даного Договору), що є невід*ємною частиною даного Договору.

Специфікацією № 1 до Договору передбачено поставку профнастілу ПС-8, 0,45мм. RAL 3015, одиниця виміру - м2, в кількості 1095 шт. на загальну суму 52560,00грн. (в тому числі ПДВ 8760,00грн.) та встановлений строк поставки 30 робочих днів.

У п.п. 2.2.,2.5 договору зазначено, що датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару від продавця покупцю та підписання сторонами акту приймання-передачі товару; право власності покупця на поставлений товар виникає з моменту приймання покупцем товару, факт якого засвідчується підписанням сторонами акту приймання-передачі товару.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що покупець зобов'язується здійснити попередню оплату за товар.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору, згідно рахунку-фактури № Н-071601 від 16.07.2012р., виставленого відповідачем, позивач здійснив оплату товару на суму 52560,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 29 від 20.07.2012 року та № 38 від 24.07.2012 року.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару від продавця покупцю та підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Відповідно до п.3 Специфікації № 1 до Договору, термін поставки становить 30 робочих днів.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що в порушення умов договору та взятих на себе зобов*язань, відповідач товар позивачу в зазначений строк не поставив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 52560,00грн., яка не погашена.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, позивач, в порядку досудового врегулювання спору, направив на адресу відповідача претензію № 24-09/12 від 24.09.2012 р. з вимогою повернути йому сплачені грошові кошти в сумі 52560,00грн.

Однак відповідач вимоги претензії не виконав, сплачені позивачем кошти не повернув, відповіді на претензію не надав.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтєю 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи отримавши попередню оплату відповідач не передав позивачу продукцію, не здійснив поставку та не надав акт приймання-передачі товару.

Господарський суд зробив обґрунтований висновок, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 52560,00грн., які сплачені як попередня оплата за товар.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача ,що зобов*язання за договором ним виконано в повному обсязі, що підтверджується довіреністю № 28 від 25.07.2012р. та видатковою накладною № Н-00000512 від 26.07.2012р., за якою, на його думку, позивач отримав товар, обумовлений Договором та специфікацією № 1.

Господарський суд дійшов правомірного висновку, що надані відповідачем копії документів не є належними доказами, що підтверджують отримання позивачем товару на суму 52560,00грн., оскільки ксерокопія довіреності № 28 від 25.07.2012р. не містить підпису уповноважених на видачу довіреності осіб, зразку підпису особи, уповноваженої на отримання товарно-матеріальних цінностей, не зазначено найменування та обсяг товаро – матеріальних цінностей, що є порушенням п.5 та п.7 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, відповідно до яких довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства; забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані. Надана відповідачем ксерокопія видаткової накладної № Н-00000512 від 26.07.2012р. не містить печатки підприємства позивача, яка б засвідчувала підпис, що міститься у видатковій накладній.

Суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що сторони в п.п. 2.2.,2.5 договору чітко встановили документ, якій підтверджує факт постачання товару продавцем та отримання його покупцем - акт приймання передачі товару.

Ухвалою від 11.12.2012р. суд зобов*язав відповідача надати до суду письмові докази належного виконання п.2.2. та п.2.5. договору № 16/07, а саме акт приймання-передачі товару, однак відповідач вимоги суду не виконав, витребувані судом докази не надав, про причини ненадання витребуваних доказів суд не повідомив.

Колегія суддів апеляційного суду також зобов’язувала відповідача надати оригінали довіреності та видаткової накладної, що відповідачем не виконано.

Отже, відповідач не надав доказів виконання умов договору та постачання продукції позивачу.

В зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно вважав, що відповідачем не доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2. договору передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну поставку, недопоставку чи поставку неякісного товару у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості не поставленого, недопоставленого або неякісного товару, але не більше 10% від загальної суми Договору.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивачем наданий обгрунтований розрахунок штрафу в розмірі 5% від вартості непоставленого товару та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2628,00грн. штрафу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 693 Цивільного кодексу України , ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 24.12 .2012р. по справі № 5023/4984 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 06.03.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.