Постанова № 29840625, 06.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 119 (н.в.о. 5023/303/12)

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю

прокурора - Воронько О.В. посвідчення № 012135 від 30.10.2012 року

представників сторін:

1-го позивача - Ворожбянова А.М. за дорученням № 08-11/7/2-13 від 02.01.2013 року

2-го позивача - не з'явився

відповідача - Комісаренко В.П. за дорученням б/н від 03.01.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (вх. № 401Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року у справі

за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора м.Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків та Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків

до Приватної виробничо-комерційної фірми "Лана", м.Харків

про стягнення шкоди в розмірі 450621,41 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року (суддя Мамалуй О.О.) скасовано рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі № 5023/303/12 за результатами його перегляду за ново-виявленими обставинами. В позові відмовлено.

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ПВКФ "Лана" відмовити. Вказує на те, що звіт про науково - дослідну роботу Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства і агрохімії імені О.Н. Соколовського» Національної академії аграрних наук вказаного дослідження від 19.09.2012 року, який відповідач вважає ново-виявленою обставиною фактично є новим доказом по справі. Також зазначає, що відповідач звернувся до суду із вказаною заявою 03.12.2012, тобто більш ніж через 2 місяці з дня вказаного дослідження, що також є підставою для відмови у задоволенні заяви.

1-й позивач у поясненнях на апеляційну скаргу погоджується з позицією прокурора, вказує на те, що обставина, яку відповідач вважає нововиявленою, не містить такої невід'ємної ознаки як істотність та існування її на час розгляду справі. На цій підставі просить апеляційну скаргу прокурора задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ПВКФ "Лана" відмовити.

2-й позивач у судове засідання не з'явився, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що звіт про науково - дослідну роботу Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства і агрохімії імені О.Н. Соколовського» Національної академії аграрних наук не є нововвиявленою обставиною у даній справі, оскільки його можливо було замовити та виготовити під час розгляду справі, який мав бути поданий до суду саме як письмовий доказ по справі. На цій підставі просить апеляційну скаргу прокурора задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ПВКФ "Лана" відмовити.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи прокурора та представників 1-го позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено. Стягнуто з Приватної виробничо-комерційної фірми "Лана" на користь держави, в особі Харківської міської ради (отримувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, р/р №33116106700003 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної кваліфікації 24062100 "грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331) шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про відходи, в сумі 450621,41 грн. Стягнуто з Приватної виробничо-комерційної фірми "Лана" на користь державного бюджету (отримувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999654, р/р №31215206783003 у ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 101) судовий збір в сумі 9012,43 грн. (т.2 а.с.64-68).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 травня 2012 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року залишено без змін (т.2 а.с.114-120).

За результатами розгляду касаційної скарги відповідача, Вищим господарським судом України 31 липня 2012 року прийнято постанову, якою постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 травня 2012 року залишено без змін (т.2 а.с.146-149).

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року (суддя Мамалуй О.О.) скасовано рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі № 5023/303/12 за результатами його перегляду за ново-виявленими обставинами. В позові відмовлено (т.3 а.с.82-86).

В рішенні господарський суд першої інстанції зазначив, що з рішення суду від 22.03.2012 року вбачається, що підставою для задоволення позовних вимог слугувало те, що суд вважав доведеним факт засмічення відходами земельної ділянки ПВКФ «Лана», зафіксований в Актах, які свідчать про порушення відповідачем положень ст. 17 Закону України «Про відходи» та ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища». В акті обстеження засміченої земельної ділянки Державної екологічної інспекції в Харківській області від 15.12.2011 року №06-29/532-1 зазначено, що під час обстеження встановлено розміщення відповідачем на відкритому ґрунті п'яти смітників з будівельними та промисловими відходами. В Акті санітарно-епідеміологічного обстеження Харківської обласної СЕС за №935-3.1. від 15.12.2011 року вказано, що в ході перевірки встановлені факти невпорядкованого тимчасового зберігання відходів IV класу небезпеки у п'яти місцях на території підприємства - будівельних відходів, плівки з домішками пластику, металобрухту). Відповідачем до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами надано Звіт про науково-дослідну роботу «Ґрунтове обстеження земельної ділянки для ПВК фірма «Лана», в адміністративних межах м. Харків, вул. Павла Лебедєва, 59», який виготовлено Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства і агрохімії імені О.Н. Соколовського» від 19.09.2012 року. У вказаному звіті зазначено, що вміст гумусу в досліджувальному зразку становить 3,2%, і відповідає природному вмісту гумусу для алювіальних лучних супіщаних грунтів, посвідчить про відсутність антропогенного впливу на ґрунтовий покрив. В місті вкладення розрізу (в центральній частині земельної ділянки) не виявлено сторонніх техногенних включень, будь-яких ознак засмічення або порушення будови ґрунту. Факти, викладені у Звіті, за своїм змістом мають істотне значення для справи, оскільки безпосередньо стосуються стану земельної ділянки, що орендує відповідач. Ці факти не були відомі відповідачу-заявникові під час розгляду справи, і не були досліджені судом під час ухвалення судового рішення, оскільки їх наявність буде встановлена тільки під час ґрунтового обстеження, здійсненого фахівцями Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства і агрохімії імені О.Н. Соколовського». Таким чином, виходячи з положень п.1 ч.2 ст.112 ГПК України, наявність вказаних фактів є підставою для перегляду рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2012 року за нововиявленими обставинами. За результатами перегляду справи за ново виявленими обставинами господарський суд першої інстанції встановив, що відомості, викладені у Звіті свідчать про відсутність антропогенного впливу на грунтовий покрив, та про відсутність сторонніх техногенних включень, будь-яких ознак засмічення або порушення будови ґрунту - свідчать про те, що вказані негативні наслідки не наступили. Доказів наявності таких наслідків позивачами та прокурором до справи не надано. Наявність можливості виникнення цих наслідків в майбутньому позивачами не доведено. Отже, земельна ділянка, стан якої досліджувався за актом Державної екологічної інспекції в Харківській області від 15.12.2011 р. №06-29/532-1 та за актом Харківської обласної СЕС №935-3.1. від 15.12.2011 року не може вважатися засміченою в контексті положень п. З „Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони І навколишнього середовища України № 149 від 04.04.2007 р. Зважаючи на вищевикладене та враховуючи недоведеність факту порушення відповідачем чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про те що рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2012 року по даній справі підлягає скасуванню за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами, а позов - необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У своїй заяві, як на нововиявлену обставину відповідач посилається на Звіт про науково-дослідну роботу «Ґрунтове обстеження земельної ділянки для ПВК фірма «Лана», в адміністративних межах м. Харків, вул. Павла Лебедєва, 59», який виготовлено Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства і агрохімії імені О.Н. Соколовського» від 19.09.2012 року за результатами якого встановлено, що ґрунт на цій ділянці не забруднений і не засмічений, його природні властивості не порушені (т.3 а.с.23-31).

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

На підставі ст. 112 ГПК України судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

У роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 року № 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зазначається, що прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що пререглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" № 1 від 27.02.1981 року, не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

У п.п. 2, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» зазначено, що статтею 112 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано 23 січня 2012 року. Справа № 5023/303/12 розглядалась господарським судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій у період з січня 2012 року до липня 2012 року та 31 липня 2012 року прийнято постанову Вищого господарського суду України, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи також вбачається, Звіт про науково-дослідну роботу «Грунтове обстеження земельної ділянки дл ПВК фірма «Лана», в адміністративних межах м. Харків, вул. Павла Лебедєва, 59», який відповідач вважає нововвиявленою обставиною у даній справі виготовлено Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства агрохімії імені О.Н. Соколовського» 19 вересня 2012 року, тобто після закінчення розгляду справи всіма інстанціям (т.3 а.с.23-31).

За таких обставин, вказані обставини не є нововиявленими в розумінні ст.112 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», оскільки не існували на час розгляду справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 2 Постанови Пленуму, Звіт про науково-дослідну роботу «Грунтове обстеження земельної ділянки для ПВК фірма «Лана», в адміністративних межах м. Харків, вул. Павла Лебедєва, 59» є саме доказом у вказаній справі, а не нововиявленою обставиною, оскільки його можливо було замовити та виготовити під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Звіт про науково-дослідну роботу «Грунтове обстеження земельної ділянки для ПВК фірма «Лана» не є істотною обставиною для правильного вирішення спору по суті з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища перевірки виявлено порушення відповідачем вимог ст.17 Закону України „Про відходи" та ст.55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" шляхом засмічення земельної ділянки по вул.Павла Лебедєва,59 у м.Харкові відходами (металобрухт, будівельні та промислові відходи), про що складено акт обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) №06-29/532 від 15.12.2011 та акт обстеження засміченої земельної ділянки №06-29/532-1засм. від 15.12.2011 (т.1 а.с.36,46,47). Морфологічний склад відходів, зафіксованих актом обстеження засміченої земельної ділянки від 15.12.2011 на території відповідача за адресою: м.Харків, вул.Лебедєва Павла,59, визначено за класифікатором відходів (ДК 005-96), затвердженим наказом Держстандарту України від 29.02.1996р. за №89. При цьому, обстеження засміченої земельної ділянки проводилося в присутності заступника директора відповідача, який підписав вищевказані акти без зауважень. Крім того, факт засмічення земельної ділянки, що використовується відповідачем зафіксовано також і у акті санітарно-епідеміологічного обстеження Харківської області СЕС №935-3.1 від 15.12.2011 року(т. 1 а. с. 16, 17).

З матеріалів справи вбачається, що вказані акти відповідачем не оскаржувались та не скасовані.

Посилання відповідача на те, що виявлені відходи не є відходами, а є будівельними матеріалами, що були у користуванні відповідача та були придбані останнім для господарських потреб, є помилковими, оскільки згідно з Державним класифікатором України „Класифікатор відходів ДК 005-96", затвердженим наказом Держстандарту України від 29.02.1996р. за №89, будівельні матеріали відносяться до категорії відходів.

Згідно з абзацом 1 ст.1 Закону України „Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до п.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №149 від 04.04.2007, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Таким чином, роз'яснюючи поняття "відходи", законодавець не вказує, що дані речовини, матеріали та предмети обов'язково мають бути токсичними, проте, якщо вони утворилися у процесі людської діяльності, то мають бути обов'язково утилізовані чи видалені їх власником.

Крім того, відповідачем невірно розуміється та визначається у апеляційній скарзі вид заподіяної ним шкоди, оскільки за наслідками перевірки встановлено, що відповідач у процесі здійснення господарської діяльності в порушення вимог ст.17 Закону України "Про відходи" та ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", без відповідних дозвільних документів, здійснив засмічення земельних ділянок по вул.Павла Лебедєва, 59 у м.Харкові відходами (металобрухт, будівельні та промислові відходи), чим заподіяв шкоду на суму 450621,41 грн.

За наслідками проведеної перевірки позивачем-2 встановлено, що відповідач засмітив земельні ділянки промисловими та побутовими відходами, а тому при визначенні розміру шкоди відповідно до п.5.5 зазначеної Методики за формулою №6 застосовувався коефіцієнт 10, тобто коефіцієнт перерахунку при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами.

Крім того, відповідно до п.3 вищезазначеної Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

В даному випадку факт засмічення земельної ділянки встановлений позивачем-2, про що зазначено в акті обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) №06-29/532 від 15.12.2011, акті обстеження засміченої земельної ділянки №06-29/532-1засм. від 15.12.2011, протоколом про адміністративне правопорушення від 14.12.2011, постановою про накладення адміністративного стягнення від 14.12.2011.

Під час розгляду по суті справи № 5023/303/12 судами першої та апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки Акту обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) №06-29/532 від 15.12.2011, Акту обстеження засміченої земельної ділянки №06-29/532-1засм. від 15.12.2011, протоколу про адміністративне правопорушення від 14.12.2011, постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.12.2011, Акту санітарно-епідеміологічного обстеження Харківської обласної СЕС №935-3.1 від 15.12.2011 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності достеменно встановлено та відповідачем не спростовано факти завдання ним шкоди внаслідок засмічення промисловими та побутовими відходами (будівельним сміттям та металобрухтом) орендованої земельної ділянки по вул. Павла Лебедєва,59 у м.Харкові, внаслідок чого державі було завдано шкоди на спірну суму.

Оскільки перевірками встановлено, що ПВКФ «Лана» засмічено земельну ділянку промисловими та побутовими відходами, факт забруднення ПВКФ «Лана» земельних ділянок ні перевіркою, ні судом першої інстанції не досліджувався та предметом спору не був.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 5 Постанови не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. І ст.113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстав, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

В порушення вимог вищевказаної статті, відповідач звернувся до суду із вказаною заявою 03.12.2012 року, тобто більш ніж через 2 місяці з дня проведення Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства і агрохімії імені О.Н. Соколовського» Національної академії аграрних наук вказаного дослідження. Заява ПВКФ «Лана» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить клопотання про відновлення строку на її подання.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що у заяві відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області по даній справі не дано обґрунтування наявності нововиявлених обставин, як це передбачено ст. 112 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що у господарського суду Харківської області були відсутні правові підстави для перегляду рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року за правилами розділу ХІІ ГПК України у зв'язку з тим, що обставини, зазначені у заяві Приватної виробничо-комерційної фірми "Лана" не є нововиявленими.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року скасуванню, заява відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1. ст. 104, ст. 105, 112-114 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року у справі № 119 (н.в.о. 5023/303/12) скасувати.

Заяву відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі № 5023/303/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі № 5023/303/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 04.03.2013 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.