Постанова № 29868613, 21.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року (о 15 год. 00 хв.)Справа № 808/733/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представників позивача Берегової С.М., Мажари О.О.,

представника відповідача Ратієва Д.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

22.01.2013 Публічне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» (далі ПАТ «Запоріжвогнетрив» або - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі СДПІ по роботі з ВПП ДПС, або - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013 № 0000180026.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки перевірки про порушення позивачем пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме подання податкової звітності (форма №1-ДФ) за IV квартал 2011 року та І,ІІ,ІІІ квартали 2012 року з недостовірними відомостями та помилками на підставі якого було прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1020,00 за штрафними санкціями є необґрунтованими, оскільки позивачем у передбачені Податковим кодексом України терміни подавалися уточнюючі розрахунки податкової звітності форми №1-ДФ, в яких виправлені помилки, самостійно виявлені платником податків, а відтак відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Також представники позивача зазначили, що сумарні показники податкової звітності форми №1-ДФ за IV квартал 2011 року та І, ІІ, ІІІ квартали 2012 року, у зв'язку із подачею уточнюючих розрахунків залишились тими самими, поданими уточнюючими розрахунками лише виправлені помилки відносно зазначення ідентифікаційних номерів у зв'язку з чим підстави для застосування штрафної санкції, на думку представника позивача, відсутні.

Представник відповідача позов не визнав, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем проведено камеральну перевірку щодо подання уточнюючої податкової звітності за формою №1ДФ ПАТ «Запоріжвогнетрив» за IV квартал 2011 року та І, ІІ, ІІІ квартали 2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем порядку введення податкового обліку при наданні звітного податкового розрахунку ф. №1-ДФ за IV квартал 2011 року та І, ІІ, ІІІ квартали 2012 року, що призвело до подання податкової звітності до СДПІ з недостовірними відомостями та помилками.

Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 - ДФ) та Порядок її заповнення та подання податковими агентами до органу податкової служби затверджені наказом ДПА України від 21.12.2010 № 1020, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784.

Факт подання уточнюючого розрахунку не є порушення, а свідчить про помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації. що є підставою для застосування штрафних санкцій. Позивачем допущено протиправне діяння, відповідальність за вчинення якого передбачена п.119.2 ст.119 ПК України, підстави для звільнення позивача від юридичної відповідальності за вчинення такого правопорушення відсутні.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

В період з 20.12.2012 по 26.12.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка позивача щодо подання уточнюючої податкової звітності за формою №1-ДФ ПАТ «Запоріжвогнетрив» за IV квартал 2011 року та І, ІІ, ІІІ квартали 2012 року, за результатами якої складено Акт № 602/26-0/00191885 від 27.11.2012 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акту перевірки, на порушення підпункту «б» пункту 176.2 ст.176, розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №275 5-VІ, ПАТ «Запоріжвогнетрив» подано податкову звітність (форма №1-ДФ) з недостовірними відомостями та помилками за IV квартал 2011 року та І,ІІ,ІІІ квартали 2012 року.

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що позивачем були подані уточнюючи розрахунки податкової звітності (форми №1-ДФ) за IV квартал 2011 - 05.04.2012 №9016563797, за І квартал 2012 року - 14.06.2012 №9033302113, за ІІ квартал 2012 - 30.08.2012 № 9052374478, за ІІІ квартал 2012 року - 29.11.2012 №9075123202., в яких виправлені помилки, самостійно виявлені платником податків, а саме внесення змін до ідентифікаційних номерів найманих працівників,.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000180026 від 14.01.2013, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1020,00 грн.

Суд вважає висновки Акту перевірки про допущені позивачем порушення підпункту «б» пункту 176.2 ст. 176, частини 1 пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, суми утриманого та /або сплаченого податку.

Згідно зі статтею 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, в тому числі, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам.

Так, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ та «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

Так, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу державної податкової служби в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Своєчасне подання позивачем податкової звітності за формою №1-ДФ за IV квартал 2011 року та І, ІІ, ІІІ квартали 2012 року визнається представниками сторін та, відповідно до приписів частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначені обставини не потребують доказуванню.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Обмеження щодо можливості подачі уточнюючих розрахунків визначені пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як встановлено судом, уточнюючи розрахунки податкової звітності (форми №1-ДФ) IV квартал 2011 року та І, ІІ, ІІІ квартали 2012 року були подані позивачем, в яких виправлені помилки, самостійно виявлені платником податків, а саме внесення змін до ідентифікаційних номерів найманих працівників до проведення перевірки органом державної податкової служби, що не оспорюється представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідальність за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачена пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

Положеннями статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення це діяння яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і суспільства.

Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковим Кодексом України вимагається від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування та усувати самостійно виявлені помилки.

Як встановлено судом, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, а також самостійно усунуто виявлені помилки, які не стосуються сумарних показників сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманого з них податку, у зв'язку з чим бюджет не зазнав втрат, а відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність висновку податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій до позивач відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що ПАТ «Запоріжвогнетрив» у порядку та строки, визначені Податковим кодексом України, подані уточнюючи розрахунки податкової звітності за формою № 1-ДФ, в яких виправлені помилки, самостійно виявлені платником податків, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення, як підстави для застосування штрафної санкції, у зв'язку з чим рішення про застосування до позивача такої санкції прийнято протиправно, а відтак, позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст..ст. 94, 158 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000180026 від 14.01.2013, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривен сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак