Постанова № 29864574, 20.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р.Справа № 2а/1570/9294/2011

Категорія: 8.2.12 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Крусяна А.В., Шевчук О.А.,

секретар - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Україна" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Україна" до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 жовтня 2011 року № 0000662300, № 0028811700 та № 0028801700, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивач, СБК "Україна", звернувся з вищевказаними позовними вимогами.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що Роздільнянською МДПІ Одеської області 20.10.2011 року на підставі акту перевірки № 992-136/23-00/03767883 від 11.10.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662300 про збільшення суми грошового зобов'язання СБК «Україна» з ПДВ за основним платежем в розмірі 88 188 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22047 грн., всього на загальну суму 110 235 грн., проте, на думку позивача, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки СБК «Україна» не занижувало в 2008 -2010 роках суму ПДВ всього в розмірі 88 188, 00 грн., так як сума ПДВ в розмірі 15 058, 00 грн. за 2008 рік утворилась внаслідок несвоєчасного надання контрагентом позивача ПП «Крок-Т» СБК «Україна» податкової накладної, а сума ПДВ в розмірі 73 130, 00 грн. за 2009 рік та 2010 рік виникла внаслідок списання позивачем загиблих посівів, які при посіві були включені до податкового кредиту. Крім цього, позивач зазначив, що СБК «Україна» не було включено до складу податкового кредиту матеріальні витрати пов'язані з купівлею у ФОП ОСОБА_2 добрив та ядохімікатів, оскільки ФОП ОСОБА_2 є платником єдиного податку та не є платником податку на додану вартість.

Також позивач зазначав, що на підставі акту перевірки Роздільнянською МДПІ Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0028811700 від 20.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 957573,07 грн., яке є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки заборгованість в розмірі 798836,97 грн. існувала до перевіряємого періоду, а тому не підлягає стягненню у зв'язку зі спливом трирічного строку позовної давності. Також позивач зазначив, що відповідач також пропустив строк давності по стягненню заборгованості, яка утворилась за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

Крім цього, позивач зазначав, що на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0028801700 від 20.10 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 937,5 грн., яке є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач, збільшуючи суму грошового зобов'язання безпідставно та незаконно застосував Закон України «Про податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», який 01.01.2011 року втратив чинність.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.10.2011 року № 0000662300, № 0028811700 та № 0028801700.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року в задоволенні позовних вимог СБК "Україна" було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду СБК "Україна" подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі СБК "Україна" зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача в період з 14.09.2011 року по 04.10.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Україна», код ЄДРПОУ 03767883, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт № 992-136/23-00/03767883 від 11.10.2011 року ( а.с.18-72, т.1).

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2 , п.п.7.3.1 п.7.3,, п.п. 7.4.1,, п.п.7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", у періоді, що підлягає перевірці, занижено суму ПДВ всього у сумі 88 188 грн., у т.ч. по податкових періодах: за липень 2008р. - на 13700 грн., за серпень 2008р. - на 1358 грн., за березень 2009р. - 95 грн., серпень 2009 року - 1335 грн., за грудень 2009р. - 51153 грн., за лютий 2010 року - 102 грн., за березень 2010р. - 102 грн., за жовтень 2010р. - 95 грн., за грудень 2010 р. -20 248 грн.; п.п. 8.1.2 та пп. 8.1.4. п. 8.1 ст. 8, п.п.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України №889-ІУ від 26.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб», із змінами та доповненнями, пп. 168.1.2 та пп. 168.1.4 п.168.1, пп.168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, п. 1 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, п.п. 3.1.1. п. 3.1 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 року № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за № 46/18784 та Порядку заповнення податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, доведеного листом ДПА України № 4485/7/17-0217 від 17.02.2011р. в результаті чого нараховано грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб 948664,36 грн.; п.п. 1.1. ст.1, п.п. 6.5.1 , п.п. «в»п.п. 6.5.2 п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.16.3.2 п.16.3 ст.16, пп.20.3.2 п.20.3 Закону України №889 - ІУ від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.4 Порядку надання документів складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 2035 від 26.12.2003р., абзац 1 п.п.169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5902,97 грн.; ст.ст. 2, 3, п. «г»ст.4 та ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ, в результаті чого донараховано податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів в сумі 750 грн.

На підставі акту перевірки № 992-136/23-00/03767883 від 11.10.2011 року Роздільнянською МДПІ в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000662300 від 20.10.2011 року, яким СБК «Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 88188 грн. за основним платежем та 22047 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0028811700 від 20.10.2011 року, яким СБК «Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 954567,33 грн. за основним платежем та 3005,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення-рішення № 0028801700 від 20.10.2011 року, яким СБК «Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів на 750 грн. за основним платежем та 187,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Проте з висновками суду в частині правомірності рішення відповідача щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи з фізичних осіб погодитись не можна з огляду на наступне.

Так, вирішуючи спірне питання щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції виходив із даних акту перевірки, а саме СБК «Україна» згідно даних бухгалтерського обліку мав заборгованість перед бюджетом по сплаті податку з доходів фізичних осіб до 01.07.2008 року в сумі 798836,97 грн.

В період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року СБК «Україна» було нараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 328 996,34 грн., а до бюджету перераховано 177465,34 грн.

Пославшись на приписи ст.ст. 2, 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 54 ПК України, суд першої інстанції дійшов висновку , що сума податку з доходів фізичних осіб, яка повинна бути сплачена СБК «Україна» до бюджету, станом на 01.01.2011 року становила 948 664,36 грн.

Однак, в порушення вимог п. 1 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, в податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року, поданої СБК «Україна» до Роздільнянської МДПІ в Одеській області, позивачем в рядку № 15 «сума заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011 року за даними обліку податкового агента» проставлено прочерк, тобто сума податкового боргу в розмірі 948664, 36 грн. не була відображена у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, а саме 01.01.2011 року, та в порушення п. п. 8.1.1., 8.1.2, 8.1.4, 8.1.5 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 168.1.2., 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України до бюджету сплачена також не була., що і зумовило у відмові в цій частині позовних вимог.

Вказаний висновок суду першої інстанції є помилковим.

Так, відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 58.2 ст. 58 вказаного Кодексу).

Згідно з п. 102.1 ст. 102 зазначеного Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 1.3 ст. 1 Закону України N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"" від 20.02.2003 р. N 550-IV) податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону N 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті визначено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до положень пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як було встановлено судом першої інстанції за відповідачем рахувався податковий борг перед бюджетом по сплаті податку з доходів фізичних осіб до 01.07.2008 року в сумі 798836, 97 грн.

В період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року СБК «Україна» було нараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 328996,34 грн., а до бюджету перераховано 177465,34 грн., внаслідок самостійного узгодження податкових зобов'язань та узгодження сум податкових зобов'язань, які нараховані податковим органом за наслідками проведених перевірок (податковий борг з податку на прибуток, з доходів фізичних осіб та із земельного податку виник в межах зазначених дат).

Враховуючи, що відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення прийняте 20.10.2011 року за порушення допущені позивачем в період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., тобто з порушенням строку 1095 днів, тому відповідач на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення порушив строк давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу України, пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

А відтак, вчинені відповідачем податкові нарахування з податку на доходи фізичних осіб в сумі 798836, 97 грн. не ґрунтуються на законі, оскільки позивач, починаючи з 2011 року не зобов'язаний був їх відображати у податковій декларації з огляду на сплинання строків давності визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання позивача в обґрунтування позовних вимог стосовно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ за перевіряємий період, з огляду на те, що податок з працівників утримувався згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп. 6.1.1 п.6.1 ст.6, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», але при звільнені робітників у місяці звільнення підприємством надавалась податкова соціальна пільга, а також, що податкова соціальна пільга застосовувалась позивачем при утриманні податку з доходів фізичних осіб, при розмірі місячної заробітної плати, що не дає право на застосування такої пільги.

Так, відповідно до п.п. 6.5.2 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг: за наслідками кожного звітного податкового року; під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 пункту 6.3 цієї статті; під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Згідно до п.п. 3, 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. N 2035 податкова соціальна пільга (далі - пільга) застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем нарахування (виплати), яке платник податку обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заяву про застосування пільги за встановленою Державною податковою адміністрацією формою. Пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем податкова соціальна пільга надавалась при звільненні працівників у місяці звільнення, СБК «Україна» було занижено суму податку з доходів фізичних осіб на 193, 57 грн.

Відповідно до п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами "а", "б" підпункту 6.1.2 та підпунктом "е" підпункту 6.1.3 пункту 6.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Підпунктом 169.4.1. п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України також встановлено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 та підпунктами "а" і "б" підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Судом встановлено, що позивач в порушення вищевикладених вимог в перевіряємий період податок з доходів фізичних осіб утримувався з наданням податкової соціальної пільги, при розмірі місячної заробітної плати, що не дає право на застосування такої пільги, оскльки розмір місячної заробітної плати у 2008 році становив 890 грн., у 2009 році - 940 грн., у 2010 році - 1220 грн., 2011 році - 1320 грн., в результаті встановленого порушення Роздільнянською МДПІ в Одеській області правомірно донараховано СБК «Україна» податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1513,76 грн.

Крім того, за перевіряємий період у фізичних осіб закупалися товари (послуги) без підтверджуючих документів (свідоцтва про державну реєстрацію та документів, підтверджуючих сплату податків) без утримання податку з доходів фізичних осіб, чим порушено п. 1.1 ст.1, п. 7.1 ст.7, п.п.16.3.2 п.16.3 ст. 16, п.п.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого Роздільнянською МДПІ в Одеській області СБК «Україна» правомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 4 195,64 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що СБК «Україна» в порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, доходи від надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) нараховані (сплачені) на користь фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, і суми утриманого з цих доходів податку не відображені в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1 -ДФ за 3-4 квартали 2008 року (реєстраційний номер 21703 від 03.11.2008 року), суми доходів нарахованих сплачених на користь ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 не відображені в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ за 3 квартал 2010 року (реєстраційний номери № 20864 від 28.10.10 року та № 20865 від 28.10.10 року) та за 4 квартал 2010 (реєстраційний № 27406 від 04.02.2011 року та № 27407 від 04.02.2011 року, змінено 24.02.2011 року).

Також встановлено, що СБК «Україна» в перевіряємому періоді здійснювались виплати фізичним особам - підприємцям (платникам єдиного чи фіксованого податку та, які знаходяться на загальній системі оподаткування) без утримання ПДФО із сум виплат та без відображення сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь - ФОП в податковому розрахунку форми №1ДФ, а саме: СПД ОСОБА_7, податковий номер НОМЕР_4, 150 грн. за шарнір рульовий (згідно авансового звіту №25 від 25.01.2011 р. ОСОБА_8); ФОП ОСОБА_9, податковий номер НОМЕР_10, 200 грн. за медикаменти (згідно авансового звіту №б/н від 08.01.2011 р. ОСОБА_10, квит. АСДК № 234059 від 08.01.2011 p.); ФОП ОСОБА_11, податковий номер НОМЕР_5, 1293,80 грн. за запчастини (згідно авансового звіту №1 від 01.02.2011 р. ОСОБА_12, накладна №28 від 28.01.2011 p.), 1208,50 грн. за запчастини (згідно платіжного доручення №107 від 07.06.2011 року), 11000 грн. за запчастини (згідно платіжного доручення №111 від 15.06.2011 року), 1997,30 грн. за запчастини (згідно платіжного доручення №114 від 21.06.2011 року); ФОП ОСОБА_13, податковий номер НОМЕР_6, 1720 грн. за ремонт паливної апаратури (згідно платіжного доручення №44 від 14.03.2011 року); ФОП ОСОБА_14, податковий номер НОМЕР_7, 1824,48 грн. за запчастини (згідно авансового звіту №4 від 21.04.2011 р. ОСОБА_12, рахунку-фактури № Ар-0000095 від 21.04.2011 p.), 580 грн. за вкладиші (згідно платіжного доручення №90 від 23.05.2011 року), 122,50 грн. за запчастини (згідно платіжного доручення №96 від 25.05.2011 року), 665,28 грн. за запчастини (згідно платіжного доручення №95 від 25.05.2011 року), 825 грн. за запчастини (згідно платіжного доручення №128 від 30.06.2011 року); ФОП ОСОБА_15, податковий номер НОМЕР_8, 1714 грн. за запчастини (згідно платіжного доручення №126 від 24.06.2011 року.); ФОП ОСОБА_16, податковий номер НОМЕР_9, 15000 грн. за пиломатеріал (сосна) (згідно авансового звіту № б/н від 13.05.2011 р., акту закупки та рахунку №54 від 13.05.2011 року).

СБК «Україна» в порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум нарахованого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 за № 46/18784, суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь вищенаведених суб'єктів підприємницької діяльності в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ за 1 квартал 2011 року (реєстраційний № 3119 від 21.04.2011 р.) та 2 квартал 2011 року (реєстраційні № 19910 від 05.08.2011 р. та № 9911 від 05.08.2011 р.) не відображені, а отже податкова звітність форми 1 - ДФ за 1 та 2 квартали 2011 року подана не у повному обсязі, з помилками, а коригування поданих і прийнятих податкових розрахунків позивачем не проводилось.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що Роздільнянською МДПІ в Одеській області правомірно донараховано СБК «Україна» суму податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року в загальній сумі 146730,36 ( 945567,33 грн. - 798836, 97 грн. = 146730,36) .

Також, в акті перевірки зазначено, що СБК «Україна» порушено вимоги ст.ст. 2, 3, п. «г»ст. 4 та ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 року № 1963-ХІІ, в результаті чого донараховано податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів в сумі 750 грн.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції правильно виходив із того, що на балансі позивача рахується вантажний автокран до 10 т марки КС 2671 ЗИЛ 130 ХТZ130000F2377294, який згідно до розділу XVII Митного тарифу України класифікується в товарній позиції під кодом 8705 «автомобілі спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги)».

Згідно до вимог Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів такого типу сплачується в загальному порядку.

Проте, в порушення вимог ст.ст. 2, 3, п. «г» ст. 4 та ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» позивач у розрахунках суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вказаний кран відображено як автомобіль вантажний під кодом 8704, та не сплачено до бюджету податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в 2008 році в розмірі 150 грн., в 2009 році -300 грн., в 2010 році -300 грн.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду в частині правомірного висновку відповідача про заниження СБК «Україна» податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 750 грн.

Окрім того, в акті перевірки Роздільнянською МДПІ в Одеській області зроблено висновок, що СБК «Україна»в порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1,, п.п.7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", у періоді, що підлягає перевірці, занижено суму ПДВ всього у сумі 88 188 грн., у т.ч. по податкових періодах: за липень 2008р. - на 13700 грн., за серпень 2008р. -на 1358 грн., за березень 2009р. - 95 грн., серпень 2009 року - 1335 грн., за грудень 2009р. - 51153 грн., за лютий 2010 року - 102 грн., за березень 2010р. - 102 грн., за жовтень 2010р. - 95 грн., за грудень 2010 р. -20 248 грн.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією

Згідно з абзацами четвертим - шостим пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форму встановлено міжнародними стандартами;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 грн. за день (без урахування ПДВ). Необхідно звернути увагу на те, що таке придбання товарів (послуг) може здійснюватися як у одного платника податку, так i у декількох, але при цьому до податкового кредиту на підставі зазначених касових чеків може бути віднесено 200 грн. за день.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно авансового звіту підзвітної особи позивача - ОСОБА_12 від 11.08.2009 року № 1 було використано готівкові кошти в розмірі 12000, 00 грн. на придбання бензину згідно чеків, отриманих від ТОВ «Нью-Вей»: від 11.08.2009 року № 458230, № 458219, № 458231, № 458212.

Суму ПДВ в розмірі 665 грн. СБК «Україна» включено до складу податкового кредиту з ПДВ за серпень 2009 року на підставі вказаних чеків, отриманих від ТОВ «Нью-Вей».

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції ґрунтовно визнав правомірними висновки відповідача про заниження позивачем суми ПДВ за серпень 2009 року на 665 грн., оскільки відповідно до вимог абз. 4-6 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР Закону України «Про податок на додану вартість» такі чеки не можуть бути підставою для включення до складу податкового кредиту з ПДВ зазначених у них сум податку на додану вартість, а позивачем не надано суду належним чином складених та оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Нью-Вей», на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми в розмірі 665 грн. за серпень 2009 року.

Також встановлено, що СБК «Україна» (Сторона -2) та ПП «Крок -Т»(Сторона - 1) 11 липня 2008 року укладено договір № 001-2008 (взамін договору № 049-2007 від 01.07.2007 року) про поставку дизпалива та бензину, у зв'язку з чим ПП «Крок-Т» виписано податкову накладну № 1 від 11.07.2008 року на суму ПДВ 15058, 35 грн..

Як зазначено в акті перевірки, в липні 2008 року не мали місце ані факт здійснення будь-яких передплат СБК «Україна» на користь ПП «Крок-Т», ані факт придбання товарів від ПП «Крок-Т»на суму, зазначену в податковій накладній № 1 від 11.07.2008 року.

Вказана обставина позивачем не спростована.

Таким чином, СБК «Україна» в порушення вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було включено до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2008 року суму ПДВ в розмірі 15 058, 35 грн., за податковою накладною № 1 від 11.07.2008 року, оскільки були відсутні факти, за яких у СБК «Україна» виникло б право на податковий кредит за вказаною податковою накладною.

Також, в ході судового розгляду встановлено, що СБК «Україна» є сільськогосподарським підприємством. В перевіряємому періоді СБК «Україна» у зв'язку зі знищенням посівів було проведено списання посівів згідно акту від 02.07.2009 року на списання озимої пшениці -160 га, озимого ячменю -174 га, ярого ячменю -30 га, овес -20 га, проса -96 га, озимого жита -50 га; акту від 03.08.2009 року на списання кукурудзи на зерно -33 га, соняшника -59 га; акту від 12.07.2010 року на списання озимого ячменю -140 га, ярого ячменю -37 га.

В бухгалтерському обліку вказане списання посівів на підставі зазначених актів було проведено в грудні 2009 року на суму 553184, 64 грн. та в грудні 2010 року на суму 162 060 грн.

У зв'язку із знищенням (загибеллю) врожаю суб'єктом спеціального режиму оподаткування здійснюється операція зі списання ТМЦ при придбанні яких було сформовано податковий кредит, то такий суб'єкт спеціального режиму оподаткування у відповідному періоді повинен здійснити коригування податкового кредиту з відображенням зазначеної операції в рядку 16.4 «інші видатки» податкової декларації з ПДВ(скороченої) зі знаком «-«, оскільки такі матеральні цінності на думку відповідача не можуть бути використані в межах його господарської діяльності

На думку перевіряючих, з якою погодився суд першої інстанції, СБК «Україна» в порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не зменшено податковий кредит на суму товарно-матеріальних цінностей, невикористаних у господарській діяльності, при придбанні яких було сформовано податковий кредит з ПДВ, у зв'язку зі списанням посівів, всього в сумі 51 153 грн. за грудень 2009 року та в сумі 20 248 грн. за грудень 2010 року.

Проте, колегія суддів вважає, що Роздільнянською МДПІ в Одеській області неправомірно зроблено висновок про заниження СБК «Україна» суми ПДВ за грудень 2009 року на 51153 грн. і за грудень 2010 року на 20248 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію відповідно до вимог п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України; поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно до п.п 81.14 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування застосовує ставки податку, встановлені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач, збільшуючи суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 71401,00 грн. (51153 грн. за грудень 2009 року та 20248 грн. за грудень 2010 року) по загиблим посівам взяв за основу загальні витрати за весь посівний цикл, зокрема, від посіву 2008 року до збирання 2009 року включно.

Окрім того, податковим органом помилково віднесені матеріальні витрати позивача, при придбанні яких було сформовано податковий кредит, зокрема витрати по придбанні добрива та ядохімікатів та насіння, оскільки добрива придбавались позивачем не у платника ПДВ, внаслідок чого суми витрат не відносились до податкового кредиту, а насіння також не придбавалось у платника ПДВ

Із наданих позивачем копій первинних документів - облік - «рахунок 231» ( а.с. 193,194-197, т.2) вбачається невідповідність сум вказаних в акті перевірки, зокрема в акті наведені суми, які не формували податковий кредит позивача, а саме: заробітна плата -28571,93 грн., власне насіння -115230 грн., органічні добрива - 29266 грн., послуги інших наймані робітники в сумі 1577,61 грн. амортизація на суму 4501 грн., мінеральні добрива, придбані у платника єдиного податку на суму 24636 грн.

Окрім того, придбані позивачем паливно-мастильні матеріали, пов'язані із обробкою позивачем 160 га загиблих посівів, витрачені ним не лише на посів, а також на 5 видів обробки ґрунту: культивація, дискування, орання, внесення добрив, тобто на весь комплекс технологічних сільськогосподарських робіт, тобто паливо-мастильні матеріали повністю використано на відповідні виробничі потреби суб'єкта господарювання.

Аналогічно кваліфікація витрат позивача стосується інших культур: озимого ячменя, озимого жита, кукурудзи та інших культур, розрахунок витрат по яким наведений у відповідних розрахунках № 231 ( а.с. 200-201,202-207, 236-237,238-239,240-245,246-247,248-250,251-252,253-256,257-261,266-276,т.2)

Отже, відповідач підтвердив факт використання всіх матеріальних активів у власній господарській діяльності, що свідчить про правильність формування позивачем спірного податкового кредиту на суму 71401,00 грн. (51153 грн. за грудень 2009 року та 20248 грн. за грудень 2010 року).

Урахувавши наведене колегія суддів вважає, що відповідач необґрунтовано нарахував позивачу податкове зобов'язання з ПДВ на суму 71401 грн.

Поряд з цим, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ суми ПДВ по нарахованим сумам орендної плати в розмірі 394 грн., а саме: за березень 2009 року на загальну суму 570, 96 грн., в т.ч. ПДВ -95, 16 грн.; за жовтень 2010 року на загальну суму 570, 96 грн., в т.ч. ПДВ -95, 16 грн. нарахованої ПАТ «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766); за лютий 2010 року на загальну суму 610, 94 грн., в т.ч. ПДВ -101, 82 грн., за березень 2010 року на загальну суму 610, 94 грн., в т.ч. ПДВ -101, 82 грн., а в бухгалтерському обліку нарахування вказаних сум орендної плати відображено бухгалтерськими проводками Д-т 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» К-т 70 «Доходи від реалізації».

Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині правомірності нарахування відповідачем податку на доходи фізичних осіб на суму 798836,97 грн. з відповідними штрафними санкціями та податку на додану вартість в сумі 71401 грн. з відповідними штрафними санкція не ґрунтується на законі, а отже підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розрахунок податкових зобов'язань та відповідних штрафних санкцій, які підлягають виключенню із спірних податкових повідомлень рішень, суд здійснює із врахуванням розрахунку Роздільнянської МДПІ, викладених на аркушах справи 11, 58-67, 69 том 1, та 146 том 2.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи в частині позовних щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи з фізичних осіб неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою слід задовольнити адміністративний позов.

Стосовно решти позовних вимог, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, а обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Україна" задовольнити частково, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі № 2а/1570/9294/2011 - в частині позовних щодо визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, якими визначенні грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб скасувати.

Ухвалити в цій частині позовних вимог нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення -рішення Роздільнянської МДПІ Одеської області № 0000662300 від 20 жовтня 2011 року в частині визначення сільськогосподарському багатофункціональному кооперативу "Україна" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 73130 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4522,12 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення -рішення Роздільнянської МДПІ Одеської області № 0028811700 від 20 жовтня 2011 року в частині збільшення сільськогосподарському багатофункціональному кооперативу "Україна" грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 798836,97 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2515,4 грн.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання судового рішення в повному обсязі - 25 лютого 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.А. Шевчук