Ухвала суду № 29864556, 12.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 р.Справа № 2а-4427/11/1470Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Щедров Є.В.,

представник позивача - Короленко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Екватор» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2011 року №0000430070 та №0000420070,-

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Завод «Екватор» звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2011 року №0000430070 та №0000420070.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Завод «Екватор» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові рішення-повідомлення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №0000430070 та № 0000420070 від 27.05.2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач - Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегією суддів замінена сторона у справі, а саме: неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

В судове засідання представник апелянта не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.262), причини неявки представника апелянти суду не відомі.

Колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представників позивачів, ухвалила слухати справу за відсутністю інших учасників процесу, сповіщених належним чином про час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 05.05.2011 року по 13.05.2011 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 13.05.2011 року №1574/070-19/14308032, в якому зазначено, що: на порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на 38587 грн. та відповідно завищене від'ємне значення різниці між сумую податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в листопаді 2010 року на суму ПДВ 38587 грн.; за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування, що пов'язано з неотриманням відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок по постачальниках, а саме грудень 2010 року у сумі 544032 грн.

27.05.2011 року на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові рішення-повідомлення: №0000430070 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 38587 грн., №0000420070 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 38587 грн.

Не погоджуючись з означеними податковим повідомленням-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 27.05.2011 року №0000430070 та №0000420070, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 27.05.2011 року №0000430070 та №0000420070, винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, судом першої інстанції були досліджені та залучені до матеріалів справи наступні документи: щодо взаємовідносин із ТОВ «Югсервіс» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ДП «Кремнійполімер» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ «Кард-Сістемс» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ «Спецстройтранс-С» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ «Експерт Зварювання» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ПАТ «ТІ ЕЛ СІ-СЕРВІС» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ «ОЛТРЕЙД ЛТД ПЛЮС» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ПП «Ю-КОРПОРАЦІЯ» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ «Айстек» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ «Ялот Еліт Декор» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ «Томтехснаб» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки); щодо взаємовідносин із ТОВ «Соло-74» (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки).

Представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва не зміг пояснити, чому ці документи не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій позивачем, а також не зміг пояснити, якими саме додатковими документами можливо підтвердити такі операції. При цьому, правильність складання позивачем цих документів відповідачем не заперечується.

У відповідності до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач має податкові накладні, отримані від контрагентів, на підтвердження права на отримання податкового кредиту. Актом перевірки підтверджується наявність податкових накладних, що повністю підтверджують суми ПДВ, задекларовані позивачем.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сформовано ПАТ «Завод Екватор» у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності (виробництво кліматичного обладнання).

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», уся сума ПДВ підтверджена наявними податковими накладними. Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних або невідповідності накладним пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», акт перевірки не містить.

У відповідності до пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем від'ємне значення (різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) було зараховано до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, належну підприємству суму бюджетного відшкодування зараховано у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені відповідачем норми Закону України «Про податок на додану вартість» не порушувалися позивачем у перевіреному періоді, акт перевірки не містить доказів вчинення позивачем таких порушень.

Водночас, колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку - ПАТ «Завод «Екватор», є неможливість підтвердження сум податку, включеного позивачем до складу податкового кредиту по ланцюги постачання.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Крім того, при прийнятті рішення колегія суддів враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 року (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем.

Крім того, колегія суддів наголошує, що роблячи висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з його контрагентами на підставі висновків актів інших ДПІ та на даних інформаційних баз податкової служби, відповідач під час проведення перевірки позивача не перевіряв безпосередньо обставини фактичності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі наявних у позивача первинних документів.

Тобто, фактично відповідачем було використано під час перевірки інформацію про неможливість здійснення зустрічних перевірок господарських операцій контрагентів позивача, та на підставі цього зроблені висновки про нікчемність укладених правочинів між позивачем та його контрагентами.

Однак, колегія суддів вважає недостатнім для висновків акту перевірки відносно позивача посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акти перевірок відносно контрагентів, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача.

Так, слід зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 27.05.2011 року №0000430070 та №0000420070 є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Екватор» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2011 року №0000430070 та №0000420070 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/