Постанова № 29864547, 27.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 р.Справа № 2-а-5028/10/2170

Категорія: 8.2.9 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шевчук О.А.

за участю секретарів - Гречаного В.С. та Левицької З.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський бавовняний комбінат" (далі ВАТ, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення 08.09.2010р. № 0000191500/0, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у загальній сумі 3272055,29 грн., у тому числі за основним платежем 2202836,31 грн. та штрафними санкціями 1069218,98 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ,якою задовольнити позов.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 року у якості правонаступника відповідача було залучено ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Херсонський бавовняний комбінат" зареєстровано юридичною особою 16.04.1996 року виконкомом Херсонської міської ради шляхом перетворення державного підприємства "Херсонський бавовняний комбінат" у ВАТ. Підприємство взято на облік платником податків у ДПІ у м. Херсоні.

Позивачем до податкового органу подані податкові розрахунки земельного податку на 2007 та 2008 роки із зазначенням площ та місця розташування земельних ділянок, основного цільового призначення, категорії, назви правовстановлюючих документів, кадастрового номеру, грошової оцінки та сумою нарахованого земельного податку.

Податковим органом проведена документальна невиїзна перевірка податкового розрахунку земельного податку, за наслідками якої складено акт від 09.07.2010р. № 3130/15-3/00306710.

Висновки акту перевірки були підставою для складення спірного податкового повідомлення - рішення про збільшення зобовязань позивача із земельного податку.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08. 2005 р. N 327, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно ст.2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535 (далі ЗУ № 2535) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному законом.

По населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, застосовуються ставки земельного податку, встановлені частиною другою ст. 7 ЗУ № 2535.

Згідно ст. 7 ЗУ № 2535 встановленні частиною другою цієї статті ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про державний бюджет України на відповідний рік , а по земельних ділянках населених пунктів (за винятком сільськогосподарських угідь), де не встановлена грошова оцінка, ставки земельного податку диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, що встановленні у ч. 2, 3 зазначеної статті. але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

Згідно ст. 1 Закону України № 2535 податок - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Згідно ст. 13 Закону України № 2535 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки

Згідно ст. 14 Закону України № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Згідно ст. 15 Закону України № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.2 Порядку подання податкового розрахунку земельного податку, затвердженого наказом ДПА України від 26.10.2001р. № 434, розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і пороку подається власниками землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютою поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частиною 1,2 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Проаналізувавши зазначені норми апеляційний суд дійшов висновку, що умовою існування обов'язку сплачувати земельний податок є наявність права власності або користування земельною ділянкою, та вважає помилковим протилежний висновок суду 1-ої інстанції.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України, від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.6.1 Закону України, від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"( в редакції ,діючої на момент виникнення правовідносин) у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до ч.2 Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого Постановою КМ України, від 24.10.2001, № 1387, у разі коли платник податків не сплачує в установлені терміни узгоджену суму податкового зобов'язання, контролюючий орган складає подання за зразком згідно з додатком 1 Подання повинно містити інформацію, необхідну для формування податкової вимоги, і може складатися щодо одного платника податків або декількох платників податків за умови їх обліку в одному податковому органі.

Згідно з п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21. 12.2000р. № 2181-ІІІ (далі ЗУ № 2181-ІІІ) встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Апеляційний суд доходить до висновку ,що вирішуючи справу, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, та вважає що вони підлягають задоволенню у повному обсязі .

Відповідно до п. п. 3, 4. ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно п. 2 ч. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, про необхідність скасувати постанову суду 1-ої інстанції , та прийняти по справі нову постанову про задоволення позову у повному обсязі .

Керуючись ч.1 ст. 195, ч. 3 ст. 198, п. 3, 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ч.1 ст.207, ст. 210, ст.211, ст. 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" - задовольнити .

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову :

Позов Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" - задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні 08.09.2010р. № 0000191500/0.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, або з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя :

Судді: