Ухвала суду № 29863782, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/37812/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Ворк" до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Ворк" (далі -ТОВ "Буд-Ворк") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя (далі -ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя) в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року позов ТОВ "Буд-Ворк" задоволено частково.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Буд-Ворк" задоволено, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року -скасовано. Позовні вимоги ТОВ "Буд-Ворк" задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя подала касаційну скаргу в якій просить скасувати Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Буд-Ворк" у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Буд-Ворк»з питань дотримання діючого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.06.2006 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складено акт від 25.06.2009 року №1458/23-023/34440902.

В акті перевірки відповідачем, зроблено висновок про порушення ТОВ «Буд-Ворк»вимог п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4 пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2008 року на загальну суму 186 676, 53 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що у перевіряємому періоді, а саме у липні 2008 року, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Олекс Трейд», яке задекларувало суму податкових зобов'язань по ПДВ за липень 2008 року меншу, ніж сума ПДВ, що була віднесена підприємством ТОВ «Буд-Ворк»до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди. В акті перевірки ДПІ зроблено запис про те, що право у покупця виникає на податковий кредит у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця. Обов'язковою підставою включення сум ПДВ до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України.

На підставі акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2009 рок №0001042301/0/1545 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 280014,8 грн., з яких 186676,53 грн. основного боргу та 93338,27 грн. штрафні санкції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.0

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті б та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Підпункт 7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету.

Судом апеляційної інстанцій зазначено, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками, у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту покупцем.

Крім того, судом апеляційної інстанцій зроблено вірний висновок, що відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість", сума ПДВ, що включена до ціни товару (робіт, послуг) є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету, а отже, право платника на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, не може бути поставлено в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками товару (робіт, послуг).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров