Ухвала суду № 29863781, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/34656/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Наш Дім" виробничої приватної фірми "Житомирліфт-1" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Дочірнє підприємство "Наш Дім" виробничої приватної фірми "Житомирліфт-1" (далі -ДП "Наш Дім" ВПФ "Житомирліфт-1") звернулась до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі -Коростенська ОДПІ) в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року позов ДП "Наш Дім" ВПФ "Житомирліфт-1" задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року апеляційну скаргу Коростенської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Коростенська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Наш Дім" ВПФ "Житомирліфт-1" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Коростенською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ДП "Наш Дім" ВПФ "Житомирліфт-1" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складений акт №187/23-01/34125538 від 25.05.2010 року.

В акті перевірки зафіксовано порушення ДП "Наш Дім" ВПФ "Житомирліфт-1" вимог пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - платником до складу валових витрат безпідставно віднесено послуги по монтажу ліфтів, налагодженню обладнання, електромонтажні роботи, запасні частини для ремонту, які не підтверджені належними первинними документами, на суму 340334, 00 грн., та пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - підприємством до складу податкового кредиту включено суми ПДВ на послуги по монтажу ліфтів, налагодженню обладнання, електромонтажні роботи, запасні частини для ремонту, які не використані в господарській діяльності платника, чим завищено податковий кредит на суму 67630,20 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000602301/0 від 01.06.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 85084,00 грн. та 42542,00 грн. штрафних санкцій, а всього - 127626,00 грн. та №0000642301/0 від 01.06.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам у розмірі 44842,00 грн. та 22421,00 грн. штрафних санкцій, а всього - 67263,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Щодо порушення позивачем наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року №237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Відповідно до п. 21.5 ст. 21 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом, та зареєстровані Міністерством юстиції України. Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону (ст. 15).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не зобов'язаний був керуватись наказом від 21.06.2002 року №237/5, який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а правомірно оформлював виконані роботи актами прийомки-здачі виконаних робіт.

Щодо порушення позивачем вимог п.9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в актах зазначено всі необхідні реквізити згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в тому числі і суми понесених витрат на виконання послуг згідно умов договорів на надання послуг.

Щодо визнання податковим органом договорів між позивачем і ТОВ "Будремсервіс-КО", ТОВ "МЧМ" і ТОВ "ЖСК-БУД-СЕРВІС" нікчемними, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що здійснення господарських операцій з ТОВ "Будремсервіс-КО", ТОВ "МЧМ" і ТОВ "ЖСК-БУД-СЕРВІС" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх отримання пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і застосування штрафних санкцій та необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення №0000602301/0 від 01.06.2010 року.

Щодо визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктами 7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін.

Відповідно до пп.7 .2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ДП "Наш Дім" виробничої приватної фірми "Житомирліфт-1 є ремонтом, техобслуговуванням та монтажем підіймально-транспортного устаткування, електромонтажними роботами. Укладення договорів на виконання налагоджувальних робіт, монтаж і ремонт ліфтів, електромонтажні роботи пов'язано з господарською діяльністю позивача, оскільки підприємство займається ремонтом, техобслуговуванням та монтажем підіймально-транспортного устаткування, електромонтажними роботами Для здійснення своєї діяльності позивачем укладались договори на виконання налагоджувальних робіт, монтаж і ремонт ліфтів, електромонтажні роботи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки ДП "Наш Дім" ВПФ "Житомирліфт-1 правомірно відносило до валових витрат вартість підрядних робіт, то у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у відповідних періодах за сплачені контрагентам роботи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров