Ухвала суду № 29863763, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/36059/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "40 тон" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "40 тон" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "40 тон" (далі -ТОВ "40 тон") звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі -Тернопільська ОДПІ) в якому просить визнати дій незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року у задоволенні позову ТОВ "40 тон" відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "40 тон" залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ТОВ "40 тон" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "40 тон".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Тернопільською ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ „40 тон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.09.2004 року по 31.12.2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 29.05.2007 року №4851/23-09/33091063 (встановлено заниження нарахування податку на додану вартість в сумі 441,77 грн.) та акт перевірки від 24.09.2007 року №8490/23-09/33091063 (встановлено, що підприємство зайво віднесло до валових витрат вартість пального в IV кварталі 2005 року на суму 1689,86 грн.).

На підставі акту перевірки Тернопільською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 18.10.2007 року №0000922309/2/70110 на суму 662,66 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п.7.4, та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, якщо платник податку придбає матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документи, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеним цим підпунктом документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємство зайво віднесло до валових витрат вартість пального в IV кварталі 2005 року на суму 1689,86 грн., в І кварталі 2006 року на суму 960,79 грн., що є порушенням п. 5.1. ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, в III кварталі 2006 року підприємством було зайво включено до складу валових витрат оплату квитанцій за проїзд автомобільними шляхами Польщі на суму - 496,56 грн. Також позивачем було зайво включено до валових витрат в IV кварталі 2006 року витрати на добові по відрядженнях в сумі 2210,00 грн. Позивач включив до валових витрат в IV кварталі 2006 року суму 1295 грн. витрати по відрядженню ОСОБА_1

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 5.4.8. п. 5.4, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також; включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (візи), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також; на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичні особи, яка перебуває у відрядженні.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що при виплаті заробітної плати працівникам в місяці їх звільнення безпідставно надана податкова соціальна пільга. В зв'язку з чим донараховано 76,22 грн. податку з доходів фізичних осіб, що є порушенням пп. 6.3.2 п.6.3 ст. 6, пп. 8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст. 8, п. «а»п.19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року №889 «Про податок з доходів фізичних осіб».

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року за №509-ХП, де відповідно до п.2 ст. 11 цього Закону органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії податкового органу щодо проведення перевірки, оформлення матеріалів перевірки та винесення рішення про накладення фінансових санкцій є обґрунтованими, правомірними і базуються на відповідних законодавчих актах.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "40 тон" залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров