Ухвала суду № 29863561, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року м. Київ К-23431/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2010

у справі № 2-а-15799/09/0570

за позовом Приватного підприємства «Ост-Корн»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ост-Корн»(далі по тексту -позивач, ПП «Ост-Корн») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Краматорську) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.03.2009 №0000352302/0/15285, від 28.04.2009 №0000352305/1/21119, від 17.06.2009 №0000352302/2/40223, 03.09.2009 №0000352302/3/53891 про визначення ПП «Ост-Корн»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 337728,00 грн., в тому числі, за основним платежем -225152,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -112576,00 грн., від 24.03.2009 №0000342302/2/15284, від 28.04.2009 №0000342302/1/21118, від 17.06.2009 №0000342302/2/40224, від 03.09.2009 №0000342302/3/53892 про визначення ПП «Ост-Корн»податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 394351,60 грн., в тому числі, за основним платежем -281441,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -112910,60 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2010, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Краматорську була проведена виїзна планова перевірка ПП «Ост-Корн»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.11.2007 по 30.09.2008, за результатами якої був складений акт 466/23-2-35498749 від 02.03.2009, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ПП «Ост-Корн» вимог: пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ПП «Ост-Корн»занижений податок на прибуток в сумі 281441,00 грн., а саме, включено до валових витрат вартість витрат з маркетингових послуг, які замовляв позивач та які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а також внаслідок не зменшення валових витрат на суму безповоротної фінансової допомоги - заборгованості ТОВ «Гера-3»; пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на 225153,00 грн.

На підставі даного акту ДПІ у м. Краматорську були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000342302/0/15284 від 24.03.2009 про визначення ПП «Ост-Корн»податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 394351,60 грн., в тому числі, за основним платежем -281441,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -112910,60 грн., №0000352302/0/15285 від 24.03.2009 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 337728,00 грн., в тому числі, за основним платежем -225152,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -112576,00 грн.

За результатами адміністративного узгодження податковим органом прийняті

податкові повідомлення-рішення №0000342302/1/21118 та №0000352302/2/21119 від 28.04.2009, №0000342302/2/40224 та №0000352302/2/40223 від 17.06.2009, №0000342302/3/53892 та №0000352302/3/53891 від 03.09.2009 з аналогічними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Враховуючи що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля харчовими продуктами, то ним були укладені договори з ТОВ «Гера-3», ПП «Зерно-2007»з надання послуг проведення маркетингових досліджень ринку збуту соняшника, з ТОВ «Кристаб-ЛТД»з надання послуг проведення маркетингових досліджень ринку збуту пшениці та соняшника, з ТОВ «Торенерго»з надання послуг проведення маркетингових досліджень ринку збуту пшениці.

Факт здійснення позивачем витрат в розмірі 304535,00 грн. з маркетингових послуг та проведення рекламних заходів, підтверджені належними документами та не заперечується відповідачем.

Відповідач в акті перевірки фактично посилається на недоцільність несення витрат на маркетингові послуги.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно дійшли висновку про те, що законодавець не пов'язує право платника податків на збільшення валових витрат від доцільності цих витрат, а доводи податкового органу про те, що витрати з маркетингових заходів не пов'язані з власною господарською діяльністю позивача та про відсутність факту подальшого використання послуг у власній господарській діяльності є безпідставними та не підтверджені відповідачем належними доказами.

Факт використання маркетингових послуг у власній господарській діяльності підтверджується тією обставиною, що після проведення маркетингових досліджень позивачем були укладені угоди з ТОВ «Донхімоптторг», ЗАТ «Донагроімпекс», ТОВ «Артемівський КХП».

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанції вірно зроблено висновок про безпідставність висновку відповідача щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат зазначених витрат та порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем не доведено, що витрати позивача з проведення маркетингових заходів не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Крім того, в акті перевірки зазначається, що згідно даних бухгалтерського обліку станом на 30.09.2008 по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»рахується дебіторська заборгованість в сумі 985474,66 грн. по ТОВ «Гера-3», яке рішенням Господарського суду Донецької області визнане банкрутом та державну реєстрацію якого скасоване 25.02.2008. На думку відповідача, позивач повинен був зменшити валові витрати на суму 821228,88 грн., оскільки ця сума є безповоротною фінансової допомогою.

Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно п. 1.25 ст. 1 зазначеного Закону безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Отже, в даному випадку висновок податкового органу про те, що ця сума є безповоротною фінансовою допомогою та на цю суму повинні бути зменшені валові витрати, є помилковим, а тому податковим органом неправомірно були визначені позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 281441,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 112910,60 грн.

Відповідач в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях посилається на пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначивши, що позивачем неправомірно віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 225152,00 грн., сплачені у зв'язку з придбанням послуг, витрати по яким не відносяться до складу валових витрат, а саме, витрат з маркетингових послуг, а також включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по здійсненій передплаті ТОВ «Гера-3».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оплата придбаних маркетингових послуг підтверджена належно оформленими податковими накладними, виданими постачальниками послуг, а отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зроблено висновок про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 112576,00 грн., тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова