Ухвала суду № 29863560, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року м. Київ К-23501/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ружинському районі Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010

у справі № 2а-1406/09/0670

за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина»доДержавної податкової інспекції у Ружинському районі Житомирської областіпроЧасткове скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Батьківщина»(далі по тексту -позивач, ПСП «Батьківщина») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ружинському районі Житомирської області (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Ружинському районі Житомирської області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2009 №0000022301/0 в частині нарахування податку на додану вартість основного платежу в сумі 17601,00 грн. та штрафної санкції в сумі 8801,00 грн. та №0000052301/0 про нарахування орендної плати на суму 1832,21 грн. та фінансової санкції на суму 2233,79 грн., а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.01.2009 №0000092301 в частині нарахування 35957,90 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010, позов задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.01.2009 №0000022301/0 в частині нарахування податку на додану вартість за основним платежем в сумі 17601,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8801,00 грн., скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.01.2009 № 0000092301 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 35957,90 грн. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Ружинському районі проведено планову виїзну перевірку ПСП «Батьківщина»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт від 26.12.2008 №366-2301/32226442.

На підставі цього акту перевірки відповідачем було прийнято оспорюванні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме: податкове повідомлення-рішення від 15.01.2009 №0000022301/0 в частині нарахування податку на додану вартість основного платежу в сумі 17601,00 грн. та штрафної санкції в сумі 8801,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 15.01.2009 №0000052301/0 про нарахування орендної плати на суму 1832,21 грн. та фінансової санкції на суму 2233,79 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.01.2009 №0000092301 в частині нарахування 35957,90грн.

Рішення контролюючого органу були прийнятті у зв'язку з порушенням позивачем: пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» з посиланням на те, що ПСП «Батьківщина»до об'єкта оподаткування податком на додану вартість в спеціальну декларацію №2 (скорочену) був включений податок на додану вартість, нарахований на вартість поставлених послуг по водопостачанню населенню села за готівкові кошти, вартість поставлених послуг з помолу зернових культур населенню села за готівку та включено вартість поставлених яблук не власного виробництва TOB «Сті-Трейд»в результаті чого донараховано податок на додану вартість по загальній декларації в сумі 17601,00 грн.; ст. 14 Закону України «Про плату за землю» в результаті чого платником самостійно не обчислено та не задекларовано орендної плати в сумі 3705,38 грн. та завищено суму орендної плати в сумі 1873,17 грн. у зв'язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за основним платежем 1832,21 грн.; п. п. 1, 2 ст. 3, ст. ст. 9, 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині реалізації продукції не власного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій в розмірі 7191,58 грн.

Відповідно п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно із п. 1 ст. 17 вказаного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи ПСП «Батьківщина»при реалізації продукції не власного виробництва, а саме: трактора МТЗ-80, розкидача міндобрив, сівалки СЗУ-3,6 зерноочисної машини та яблук, не проводили розрахункові операції на повну суму покупки (наданої послуги) через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Пунктом 1 ст. 9 даного Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Отже, реалізації яблук врожаю 2007 року TOB «Сті-Трейд»без застосування реєстратора розрахункових операції, є правомірними, оскільки яблука є продукцією власного виробництва ПСП «Батьківщина».

Що ж стосується решти реалізованої продукції, то суди вірно зазначили наступне, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі -суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Частиною 2 ст. 139 Господарського кодексу України визначено, що залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

За перевірений період позивач в грудні 2006 року та в квітні 2007 року здійснив продаж основних засобів, а саме: трактора МТЗ-80, розкидача міндобрив, сівалки СЗУ-3,6 зерноочисної машини, розрахунки за які проводилися готівкою у касу підприємства без застосування реєстраторів розрахункових операцій з оформленням прибуткових касових ордерів і цей факт не заперечується сторонами. Всього за вказаний період до каси надійшли готівкові кошти у розмірі 2358,53 грн. від продажу основних засобів.

Отже, ПСП «Батьківщина»реалізовували основні засоби, а не товар, тому вони не зобов'язанні використовувати РРО.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2009 року зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначений Порядком акумуляції і використання коштів, що нараховується сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим постановою КМ України від 26.02.1999 N271.

При цьому сільськогосподарські товаровиробники відображають результати операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (крім підакцизної), у спеціальній декларації N2.

Право на застосування спеціального режиму обкладання податком на додану вартість належить виключно сільськогосподарським товаровиробникам, яким є позивач у справі.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ружинському районі Житомирської області відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова