Ухвала суду № 29863539, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К-22814/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі -Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача -Алексєєв В.В.,

відповідачів 1,2 - не з'явилися,

прокуратури -Чубенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009

у справі № 2-а -1862/08/8 (2-а-1862/08/8/0170)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА"

до 1. Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

2. Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим

за участю Прокуратури в АР Крим

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2008, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009, задоволено позовні вимоги: стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" суму бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року у сумі 494813,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідачів в засідання суду не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу від 17.06.2008 №1062, податковим органом проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень 2008 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складена довідка № 784/23-4/20732066 від 09.07.2008.

У довідці зазначено, що від'ємне значення зобов'язань по ПДВ у березні, квітні 2008 року виникло у результаті здійснення операцій по реалізації готової продукції на експорт, які підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 0%, відповідно до п. 6.2 ст.6 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, а також, у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у т.ч. при імпортуванні товарів. Перевіркою підтверджено заявлену ВАТ Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень у розмірі 268920 грн. У пункті 3 висновку даної довідки зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на суму 494713 грн., квітень 2008 року на суму 469304 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей по запитам на проведення перевірок по відповідному ланцюгу придбання товарів (послуг).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі-Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону, бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, суми податку на додану вартість були фактично сплачені ВАТ Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" постачальникам у лютому 2008 року, зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та послуг та були перераховані на розрахункові рахунки продавців, що підтверджується рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, вантажними митними деклараціями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) між позивачем та постачальниками, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні. В матеріалах справи наявна узагальнююча довідка по господарських операціях із контрагентами, суми ПДВ по яких фактично сплачені позивачем в лютому 2008 року та увійшли до бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року.

Відповідно до пп. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пп. 7.7.6 п.7.7. ст. 7 вказаного Закону, орган державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відомості податкової декларації по ПДВ за березень 2008 року податковою інспекцією не спростовані у встановленому порядку й підтверджуються довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у якій відображена сума експортного відшкодування, що повинна бути відшкодована через 30 календарних днів з моменту подачі розрахунку.

Матеріалами справи свідчать, що позивачем отримана тільки сума бюджетного відшкодування за березень 2008 року у розмірі 268820,00 грн. Таким чином, позивачу не здійснене бюджетне відшкодування, та є бюджетною заборгованістю по декларації за березень 2008 року податок на додану вартість в сумі 494813,00 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі про те, що відповідно до Наказу ДПА України № 196 від 24.04.2003 «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ юридичним особам»суми ПДВ підлягають відшкодуванню тільки за умови проведення документальної перевірки і зустрічних документальних перевірок основних постачальників, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зазначеним наказом визначені конкретні обставини, при яких обов'язкові зустрічні перевірки по ланцюгу постачання до виробника, в частині віднесення останнім сум ПДВ, виділених у податкових накладних, до складу податкових зобов'язань відповідного періоду, або імпортера, в частині встановлення сплати ПДВ до бюджету, а такі обставини в діяльності позивача не встановлені.

Посилання податкового органу про неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування, у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по основним постачальникам, суперечать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, Наказ ДПА України № 196 від 24.04.2003 та № 350 від 18.08.2005, на які посилається відповідач-1, як на підставу для відмови у наданні до органів держказначейства відповідних висновків, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України «Про податок на додану вартість», яким і повинна керуватися ДПІ у м. Сімферополі АР Крим при відшкодуванні сум ПДВ, а не підзаконними нормативними актами, оскільки, згідно зі ст. 8 Конституції України, визнається й діє принцип верховенства права, а керуючись ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі й у спосіб, передбачені Конституцією й законами України.

Крім того, слід зазначити, що представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що з бюджетного рахунку на банківський рахунок позивача було перераховано кошти у розмірі 494813,00 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль