Ухвала суду № 29863532, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К-17298/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційні скарги Державного підприємства «Свердловантрацит» та Державної податкової інспекції в місті Свердловськуна постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 23.10.2008та постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009у справі № 2а-2681/08 за позовомДержавного підприємства «Свердловантрацит»доДержавної податкової інспекції в місті Свердловськупровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Свердловантрацит»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Свердловську №0000509/1840/0 від 18.07.2007, прийняте в зв'язку з порушенням платником податку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, передбаченого підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з нарахуванням штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 1351095,86 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.10.2008 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.10.2008 у даній справі, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000509/1840/0 від 18.07.2007 в частині зобов'язання позивача сплатити штраф в розмірі 50 відсотків у сумі 27379,91 грн. за затримку на 90 днів сплати узгодженої суми податкових зобов'язань; в іншій частині - в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державне підприємство «Свердловантрацит»подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Державна податкова інспекція в місті Свердловську в своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки дотримання позивачем граничних строків сплати податкового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за жовтень 2006 -квітень 2007 років, відповідач встановив несвоєчасність його сплати більш ніж 90 календарних днів, у зв'язку з чим на підставі акту перевірки № 642-15-20-32355669 від 11.07.2007 прийняв податкове повідомлення-рішення №0000509/1840/0 від 18.07.2007 про застосування штрафу у розмірі 50% від несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 1351095,86 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові повністю, виходив з того, що у чинному законодавстві відсутнє законодавчо-нормативне обґрунтування права платника податку при наявності податкового боргу у минулих періодах погашати поточні податкові зобов'язання, а право податкового органу спрямовувати надходження платника податків на погашення його податкових зобов'язань (податкового боргу) у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань прямо передбачено ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Скасовуючи постановку суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки в платіжному дорученні позивачем було самостійно визначено призначення платежу з вказівкою на конкретний період оплати, тому зарахування відповідачем такого платежу в рахунок погашення існуючої недоїмки є неправомірним, та, як наслідок, неправомірним є застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій в цій частині сплаченого позивачем податкового зобов'язання згідно призначення платежу, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування та який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, та серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків у платіжному документі.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»підставою для застосування встановлених цим пунктом штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, у відсотковому розмірі, який обчислюється виходячи із несплаченої суми і залежить від періоду затримки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем зараховувались платежі в рахунок погашення суми недоїмки за призначенням платежу, яке вказано позивачем у платіжних дорученнях, окрім платіжного доручення №2158 від 19.02.2007 на суму 1079234,24 грн., призначенням платежу якого було визначено сплату збору за геологорозвідувальні роботи за 4 квартал 2006 року

А отже. зарахування цього платежу в рахунок погашення недоїмки шляхом самостійної зміни відповідачем призначення платежу, визначеного позивачем, є неправомірним.

Враховуючи усе вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційних скарг, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційних скарг не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державного підприємства «Свердловантрацит»та Державної податкової інспекції в місті Свердловську залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний