Ухвала суду № 29863474, 05.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р. Справа № 114317/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі №2а - 2627/11/1370 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області і просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 28 вересня 2010 року №0000412320/0/14538 форма «В1», від 22 жовтня 2010 року № 0000412320/1/15820 форма «В1» та від 15 грудня 2010 року №0000412320/2/19066 форма «В1», якими товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 69 412 гривень, визначено податкове зобов'язання за податком на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 69 412 гривень та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34 706 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на помилковість висновків акту перевірки від 22 вересня 2010 року за №1511/23 - 2/35333192 про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року щодо безпідставності віднесення до складу податкового кредиту консультаційних послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю за договором №01 - 01/09 від 02 січня 2009 року, укладеного із фірмою Mondi Packaging Bag Division Cmb (Австрія) та згідно акту про надання послуг від 18 листопада 2009 року на суму 347 058 гривень 67 коп. (29 200 Євро)з урахуванням податку на додану вартість в сумі 69 412 гривень, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення по наслідках проведеної планової виїзної перевірки від 23 червня 2010 року , акт №1079/23 - 1/35333192. Податковим органом за вищезазначений період проводилась позапланова виїзна перевірка на предмет правильності визначення ТзОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» податкового кредиту та достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню та складалась довідка, у якій зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників. Вважає, що податковий кредит з податку на додану вартість по господарських операціях відображено правомірно, тому податкові повідомлення - рішення, прийняті всупереч вимог чинного податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними податкові повідомлення - рішення: від 28 вересня 2010 року № 0000412320/0/14538 форми «В1», від 22 жовтня 2010 року № 0000412320/1/15820 форми «В1» та від 15 грудня 2010 року 0000412320/2/19066 форма «В1».

Відповідач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в ході проведеної перевірки виявлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму витрат на консультаційні послуги, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача в розмірі 347 058 гривень 67 коп. згідно акту про надання таких послуг від 18 листопада 2009 року. Такий висновок обґрунтовується тим, що в актах відсутній об'єктивний і кількісний аналіз всієї сукупності інформації про умови здійснення діяльності, не вказано обсяг виконаних робіт у натуральному та вартісному виразі, акт не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення цих робіт. Також понесені витрати на здійснення цих робіт не оформлені відповідними документами, що підтверджують фактичне виконання робіт і до перевірки не були представлені документи, які б підтверджували, що дані послуги використані у господарській діяльності позивача. Тому, як вважає відповідач, у позивача не було підстав для використання наявних документів у бухгалтерському обліку, а відтак позивачем не спростовані висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п.7.2 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримав викладені на її обґрунтування доводи і відповідно просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представники позивача не погодилися з доводами апеляційної скарги і вважають, що викладені обставини на дають підстав для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та представників позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем представлено документи, які підтверджують одержану ним користь від наданих консультаційних послуг у сфері виробництва, торгівлі, інформаційних систем, підбору кадрів, бюджетуванню, плануванню та діловодству, що підтверджує використання одержаних за договором № 01-01/09 від 02 січня 2009 року консультаційних послуг у власній господарській діяльності та отримання економічної вигоди, якою характеризується будь - яка господарська діяльність. Згідно експертного висновку Державного підприємства «Державний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» Міністерства економіки України №1/4362 від 22 червня 2010 року, фінансові умови договору №01 - 01/09 від 02 січня 2009 року відповідають загальноприйнятим правилам торгової практики, тобто відповідають кон'юнктурі цін на ринку. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про реальний характер отриманих позивачем послуг від Mondi Packaging Bag Division Cmb та їх звязок із господарською діяльністю, а тому, як вважає суд першої інстанції, безпідставним є застосування податковим органом до підприємства штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн», 17 серпня 2007 року зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності Жидачівською районною державною адміністрацією Львівської області та перебуває на податковому обліку.

02 січня 2009 року Mondi Packaging Bag Division CmbН (Австрія) та ТзОВ «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» укладено договір № 01 - 01/09 про надання консультаційних послуг. Предметом вказаного договору є надання консультаційних послуг у різних сферах, пов'язаних з діловою діяльністю позивача, що викладені в Додатку №1 до договору і є його невід'ємною частиною, ставки для надання вказаних в Додатку №1 послуг встановлені Додатком №2 до цього ж договору.

На підтвердження виконання умов договору №01 - 01/09 від 02 січня 2009 року позивачем представлено акти про надання послуг, в тому числі і від 18 листопада 2009 року на суму 347 058 гривень 67 коп. (29 200 Євро).

Як вбачається з експертного висновку Державного підприємства «Державний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» Міністерства економіки України №1/4362 від 22 червня 2010 року, фінансові умови вказаного договору відповідають загальноприйнятим правилам торгової практики, тобто відповідають кон'юнктурі цін на ринку.

Податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року по наслідках проведеної планової виїзної перевірки від 23 червня 2010 року (акт №1079/23 - 1/35333192). Відповідно до акту перевірки від 22 вересня 2010 року за №1511/23 - 2/35333192, в ході перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 69 412 гривень, що в свою чергу свідчить про порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4; пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

На підставі вказаного акту перевірки 28 вересня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення за № 0000412320/0/14538 форма «В1», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 69 412 гривні, визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 69 412 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 34 706 гривень.

Позивачем вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено в адміністративному порядку і уповноваженими органами податкової служби було залишено без змін. Крім цього, відповідачем 22 жовтня 2010 року було прийнято податкове повідомлення - рішення за №0000412320/1/15820 та 15 грудня 2010 року - за №0000412320/2/19066.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень було безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту вартості консультаційних послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю, надані нерезидентом, згідно акту прийняття - передачі наданих послуг, а саме: по договору № 01-01/09 від 02 січня 2009 року, укладеного із фірмою Mondi Packaging Bag Division Cmb (Австрія), згідно акту про надання послуг від 18 листопада 2009 року на суму 347 058 гривень 67 коп. (29 200 євро), в тому числі податок на додану вартість в сумі 69 412 гривень. Також, відповідач вважає, що вказана господарська операція не підтверджена первинними документами.

Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. Також, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підтвердження виконання умов договору від 02 січня 2009 року позивачем представлено акти про надання послуг від 30 березня, 30 червня 2009 року 18 листопада 2011 року та висновок Державного підприємства «Державний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» Міністерства економіки України №1/4362 від 22 червня 2010 року.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 9 вказаного Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документи, представлені позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів і підтверджують реальний характер операцій за договором №01 - 01/09 від 02 січня 2009 року, а також використання позивачем одержаних за цим договором консультаційних послуг у власній господарській діяльності.

Тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції з урахуванням реальності господарської операції, прийшов до правильного і обґрунтованого висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту витрат, понесених позивачем за вищевказаним договором.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання у постанові суду першої інстанції на положення ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011 року у справі № 2а-7377/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2011 року було встановлено, що укладення позивачем вказаного договору було пов'язано з його господарською діяльністю і обумовлено отриманням економічної вигоди, його виконання носило реальний характер, а отримані послуги були використані у власній господарській діяльності.

В свою чергу відповідач, відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваних рішень.

В зв'язку з вищевикладеними обставинами, на підставі системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції з посиланням на відсутність документів, що підтверджують понесені витрати на здійснення цих робіт та їх фактичне виконання, а також підтверджуючих документів, що дані послуги використані у господарській діяльності позивача, не заслуговують на увагу.

Тобто суд першої інстанції, на підставі правильно встановлених фактів та визначених відповідних їм правовідносин, з урахуванням зазначених правових норм, прийшов до законного і обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при формуванні своїх висновків дотримався вищевказаних вимог, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та не спростовують висновків суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі №2а - 2627/11/1370 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко