Ухвала суду № 29858907, 22.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2011 р.справа № 2а-2187/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

за участю представників сторін:

позивача :- Плющій О.М., дов. від 01.03.11 р., Андрющенко І.В., дов. від 01.03.11 р.

відповідача: - Калініченко В.В., дов. від 04.01.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол»

на постанову : Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2009р. у справі № 2а-2187/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол»

до: Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2009р. у справі № 2а-2187/09 (суддя -Стрельнікова Н.В.) в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол»до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000652310/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 2264781,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 234067,00 грн. на суму відшкодованого на момент перевірки ПДВ - відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована посиланням на висновок податкового органу, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Суд погодився з податковим органом, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону та не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто, в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Також матеріалами справи підтверджено, що купівля нафтопродуктів ТОВ «НВП «Агрінол»та їх подальша реалізація на експорт згідно з договором за ціною, нижчою від ціни придбання, не зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб - шляхом відшкодування ПДВ з бюджету - не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол»подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2009р. у справі № 2а-2187/09 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував того факту, що сплачений позивачем податок на додану вартість підтверджено податковими накладними, податковий кредит позивача підтверджено податковими накладними, та висновками зустрічних перевірок. Факти виконання укладених угод позивача підтверджуються зокрема і митними деклараціями. Суд першої інстанції не врахував, що позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення, здійснені іншими особами. Судом порівняно ціну придбання товару, яка включає ПДВ з ціною реалізації, в якій ПДВ складає «0».

Скаржник вважає, що суд не врахував наявності у позивача податкових накладних, що є єдиною підставою для формування податкового кредиту; судом не досліджено докази, на підтвердження факту реалізації придбаного товару; до контрагента позивача застосовано санкції, відповідно до яких притягнуто до відповідальності; судом не враховано того, що підприємство вказало наявність прибутку від здійснених операцій з придбання нафтопродуктів, відповідачем здійснено підміну поняття прибуток поняттям дохід.

Бердянська ОДПІ проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає постанову Запорізького окружного адміністративного суду у даній справі цілком правомірною та обґрунтованою. В справу відповідачем підготовлені та направлені заперечення, відповідно до яких податковий орган просить залишити скаргу без задоволення.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники сторін, в судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін надали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, Бердянською ОДПІ за результатами планової виїзної перевірки Товариства складено акт № 050/23-108/32365441 від 13.03.2009 р., в якому зазначено про допущене позивачем порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування, яке сформовано на підставі отриманих податкових накладних від постачальника ТОВ «НВО «Агрінол»у періоді, що перевірявся на загальну суму 2264781,36 грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ слугував висновок Бердянської ОДПІ, викладений в акті перевірки про те, що операції із придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, оскільки товар не перевозився і не зберігався. Крім того, операція із продажу товару на експорт за ціною, значно нижчою виробничої собівартості по суті є збитковою та не направлена на отримання доходу, тобто ця операція здійснена не в межах господарської діяльності Товариства.

На підставі Акту перевірки податковим органом ухвалено спірне податкове повідомлення-рішення, яке Товариством оскаржене в судовому порядку, що і є предметом розгляду по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «НВП «Агрінол», виходячи з наступного:

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону Україна «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97 (в редакції, що діяла на момент виникнення права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту) (далі - Закон № 168) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно положень Закону № 168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується сторонами, що на момент проведення перевірки на підтвердження податкового кредиту Товариство мало необхідні, належним чином оформлені податкові накладні, виписані ТОВ «НВО «Агрінол»за жовтень-грудень 2007 р. та січень-вересень 2008 р., згідно договорів купівлі-продажу № 7/05 від 28.01.2005 р., № 7/05 від 28.12.2007 р, додаткової угоди № 1 від 30.12.2006 р. до договору поставки № 7/05 28.01.2005 р.

В межах проведеної перевірки, з метою встановлення реальності господарської операції, Бердянською ОДПІ проведено позапланові перевірки для встановлення походження сировини для виробництва поставлених позивачеві нафтопродуктів підприємством-виробником мастил та олив ТОВ «НВО Агрінол», за результатами яких встановлено віднесення ТОВ «НВО Агрінол»до складу валових витрат та податкового кредиту фінансових результатів взаємодії з пов'язаннями особами - ТОВ «Віском - Бердянськ», ТОВ «Емікс - Плюс», ТОВ «Радфот». Вказані підприємства, в свою чергу, здійснювали придбання мастил у фіктивних підприємств ПП «Аглінк», ПП «Солент», ТОВ «Дніпроприматрейд», ПП «Рідан», ТОВ «ЗВМ Компані», ТОВ «Уютбудпостач», які в періоді, що перевірявся, податок на додану вартість не сплачували.

При розгляді зазначеної справи, суд першої інстанції врахував проведений податковим органом аналіз діяльності позивача, та його прямого контрагента ТОВ «НВО Агрінол», та погодився з висновком відповідача що операції з придбання та реалізації не мали реальний товарний характер. Крім наявних видаткових та податкових накладних, перелік яких дійсно міститься в акті перевірки (стр.32-44), будь -яких інших документів, щодо транспортування, зберігання, розміру витрат, не надано.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Так, під час перевірки податковим органом не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця по вказаним в акті перевірки договорам, в зв`язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання нафтопродуктів. З чого, податківцями зроблений висновок, що операції із придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Позивачем висновки податкового органу не спростовані, документів, які б свідчили про правомірність формування податкового кредиту, суду не надано.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що матеріали перевірки та судової справи, які проігноровані судом, спростовують ці твер дження - факт передачі товару підтверджений накладними на передачу товару від покупця до продавця, їх перелік також наведений на стор.43-44 Акту планової перевірки, накладні підписані директорами підприємств, які згідно положень законодавства діють від імені підприємства без довіреностей, у зв'язку з чим довіреності не оформлялись.

Крім того, у зв'язку з тим, що підприємства знаходяться на одній промисловій території, на якій розташовані під'їзна залізнична колія, ємкісний парк (складова частина

виробництва підприємства ТОВ «НВО Агрінол») необхідність транспортування

нафтопродуктів відсутня - відпуск здійснюється перекачкою нафтопродуктів насосами у

бензовози кінцевих покупців чи в залізничні цистерни, і не має ніякого економічного сенсу возити продукцію в межах однієї промислової території. (План - схема розташування виробництва ТОВ «НВО Агрінол»була надана суду під час розгляду справи і

знаходиться в матеріалах).

Необхідно зазначити, що статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Так, перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. При цьому слід враховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова»поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Сама лише наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не підлягає застосуванню стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як свідчать обставини даної справи, при викладеній вище позиції позивача, доводи податкового органу щодо доцільності укладення договорів придбання -продажу нафтопродуктів з залученням одних і тих же підприємств, що мають ознаки фіктивної підприємницької діяльності, свідчить на користь твердження податкового органу щодо того, що розглянуті в процесі проведення перевірки позивача угоди не зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки обраний позивачем спосіб визначати як самостійну ділову мету не можливо, це є лише відшкодування ПДВ з бюджету, внаслідок чого судова колегія Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити, що при тому, що законодавець врегулював відшкодування ПДВ Законом № 168, при викладених та встановлених в даній справі обставинах, вимоги позивача щодо скасування на його думку неправомірного податкового повідомлення -рішення, є такими, що не підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів вважає за необхідне погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «НВП «Агрінол»здійснювало операції, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними за відсутності достовірних даних, що товар по укладених позивачем спірних угодах не був переданий контрагенту

З огляду на відсутність в даному випадку як бази, так і об'єкту оподаткування податком на додану вартість, враховуючи позицію, викладену в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно, щодо безпідставності збільшення позивачем суми податкового кредиту, сформованого на підставі отриманих податкових накладних від постачальників за угодами.

Наявність же у позивача належно оформлених податкових накладних, які відповідно до Закону № 168 України є підставою для віднесення сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у подальшому, якщо доведена фактична відсутність самої операції, тобто не підтверджений реальний характер проведеної господарської операції.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про завищення ТОВ «НВП «Агрінол»бюджетного відшкодування в сумі 2264781,00 грн., та правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення №0000652310/0 від 20.03.2009 р. яким товариству обґрунтовано визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1344752 грн. за основним платежем та 234067 грн. за штрафними санкціями.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст..206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол»на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 р. у справі № 2а-2187/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 р. у справі № 2а-2187/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко