Рішення № 29858739, 06.03.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/12740/2012 Провадження № 22-ц/795/406/2013 Головуючий у I інстанції - Маслюк Н.В. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Шитченко Н.В.,

суддів: Бойко О.В., Висоцької Н.В.,

при секретарі Шкарупі Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання недійсними іпотечних договорів, договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, в якому просив визнати недійсними договори іпотеки та договори про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені щодо об'єкту незавершеного будівництва - незакінченого будівництвом житлового будинку 95% готовності та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Заявлені вимоги мотивував тим, що його мати, відповідач ОСОБА_4 5 червня 2008 року уклала ОСОБА_5 договір іпотеки без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування для захисту його прав, як неповнолітнього, що був зареєстрований у спірному будинку і мешкав в ньому, чим позбавила його права користування житлом. Вважав, що слід також визнати недійсним укладений в подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки даний правочин укладався з метою виконання зобов'язання, а також договори: іпотеки та про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, оскільки останні також укладались без урахування його інтересів, як неповнолітнього.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дав оцінки наявним в матеріалах справи відомостям про реєстрацію позивача та його матері в спірному будинку з 5 жовтня 1996 року і по даний час, надавши перевагу довідці адресного бюро з іншою датою реєстрації.

Апелянт зазначає, що судом безпідставно зроблено висновок про недоведеність факту порушення його майнових прав неповнолітнього на час укладання договору іпотеки від 05 червня 2008 року, оскільки фактично вже з цього часу він був позбавлений права користування спірним будинком. Залишились неспростованими, на думку апелянта, доводи позову про порушення його права, як неповнолітнього, на час укладання спірних договорів, на користування будинком.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладання договору іпотеки від 05 червня 2008 року нотаріусу не було надано відомостей на підтвердження реєстрації ОСОБА_3 в спірному будинку, а розбіжності, які виникли з цим, були усунуті Новозаводським РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області лише після укладання договору, про що мається відповідний штамп у домовій книзі. Районний суд прийшов до висновку, що на момент укладання договору іпотеки позивач хоч і був неповнолітнім, однак в період з моменту укладання договору іпотеки - 05 червня 2008 року до досягнення ним повноліття 10 січня 2011 року його право на проживання у вказаному незакінченому будівництвом житловому будинку, що був предметом договору іпотеки, порушено не було та його цього права не позбавляли.

З таким висновком районного суду не може погодитись апеляційний суд, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що відповідачу ОСОБА_4 на праві власності належали незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0995 га, що розташована за вищезазначеною адресою (а.с. 56, 57, 59).

За договором позики від 05 червня 2008 року ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 59696,05 грн. (що еквівалентно 11821 доларам США) в строк до 05 червня 2009 року (а.с. 55).

В забезпечення виконання умов договору позики 05 червня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, який зареєстровано в реєстрі за № 5513 (а.с. 52-54). За умовами даного договору ОСОБА_4 передала в іпотеку ОСОБА_5 належні їй об'єкт незавершеного будівництва - незакінчений будівництвом житловий будинок 95% готовності та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 16 жовтня 2009 року ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_5 набув право власності на вищезазначені незакінчений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку (а.с. 130-131).

06 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір позики про надання останньому грошових коштів в сумі 270480 грн. (еквівалент 33600 доларів США) в строк до 06 лютого 2011 року (а.с. 102).

В забезпечення виконання умов договору позики, 06 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який виступив майновим поручителем ОСОБА_6, був укладений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 850 (а.с. 96-99). За умовами даного договору позичальник ОСОБА_6 зобов'язаний повернути ОСОБА_2 позику в строк до 06 лютого 2011 року, а у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань, іпотекодержатель ОСОБА_2 має право задовольнити вимоги за рахунок майна, переданого в іпотеку - об'єкту незавершеного будівництва - незакінченого будівництвом житлового будинку 95% готовності та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

За договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 06 лютого 2010 року ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_2 набула право власності на вищезазначені незакінчений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку (а.с. 130-131).

Частиною 1 статі 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, відчуження житла, тощо.

Таким чином, одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, що їх замінюють, є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на час укладення оспорюваних правочинів був неповнолітнім (а.с. 8), а отже на час укладання його матір'ю відповідачем по справі ОСОБА_4 договору іпотеки нерухомості, право на користування якою він мав, необхідна була письмова згода органу опіки і піклування.

Листом Міністерства юстиції України від 25 липня 2006 № 19-50-556 визначено, що нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном осіб витребовують довідку про реєстрацію їх місця проживання або місця перебування за адресою майна, що відчужуються або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним органом з питань реєстрації. Разом з тим, в порушення цих вимог при укладенні договору іпотеки від 05 червня 2008 року, нотаріусом на підтвердження факту проживання осіб у будинку була прийнята довідка вуличного комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 04 березня 2008 року про те, що ОСОБА_4 проживає та зареєстрована АДРЕСА_1. В будинку разом з нею зареєстровані та проживають чоловік, ОСОБА_8 та мати, ОСОБА_9 (а.с. 58). Оскільки вуличний комітет не являється органом з питань реєстрації, нотаріус мав звернутись до уповноваженого органу (адресного бюро, Новозаводського УДМС в Чернігівській області) для підтвердження та перевірки цієї інформації.

Колегія суддів зважає також на те, що в матеріалах наданої нотаріусом справи щодо посвідчення договору іпотеки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наявна копія паспорту ОСОБА_4 (а.с 149-150), що містить всі сторінки, крім тієї, на якій зроблена позначка про наявність у неї трьох дітей, двоє з яких, в тому числі і позивач, на час укладення оспорюваного договору були неповнолітніми і проживали у будинку. З оглянутого колегією суддів паспорту ОСОБА_4 вбачається, що вказаний паспорт остання не змінювала, а записи про дітей на час укладення оспорюваного договору в ньому існували. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що дії осіб, що укладали оспорюваний правочин, були спрямовані на уникнення від отримання згоди органу опіки і піклування при його вчиненні. ОСОБА_4 в ході розгляду справи вказані обставини підтвердила.

Відповідно до відомостей адресно-довідкового відділу УГІРФО УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_3 зареєстрований за вказаною вище адресою з 20 жовтня 2009 року (а.с. 34), у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку, що на момент укладання вищезазначеного договору іпотеки нотаріусу не було надано відомостей на підтвердження реєстрації ОСОБА_3 в спірному будинку. При цьому, вбачається, що нотаріус таку інформацію не перевіряв і не з'ясовував наявність у іпотекодавця неповнолітніх дітей, обмежившись наданою довідкою вуличного комітету. Разом з тим, оцінюючи вказану довідку, апеляційний суд вважає, що вона не являється тим первинним та належним документом, що засвідчує факт реєстрації осіб у будинку, видається на підставі домової книги, правильність записів в якій контролюється фактично самими членами родини, що призвело до протиріч щодо часу реєстрації позивача та обмеження його права на користування житлом. При цьому, при укладенні іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_2 вуличний комітет видав ОСОБА_5 вже іншу довідку від 5 лютого 2010 року (а.с. 119) про відсутність будь-яких осіб, зареєстрованих у будинку АДРЕСА_1, хоча у садибі мешкала та була зареєстрована вся родина відповідача ОСОБА_4, в тому числі, і неповнолітні діти.

Разом з тим, в справі наявні відомості, надані Новозаводським РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області від 18 грудня 2012 року, з яких вбачається, що позивач та його мати зареєстровані в спірному будинку з 05 жовтня 1996 року і з цього часу з реєстрації не знімались (а.с. 87). Розбіжності щодо часу реєстрації виникли під час отримання ОСОБА_3 паспорту, про що свідчить лист начальника Новозаводського РВ в м. Чернігові (а.с. 94), та що само по собі не спростовує доводи позову про факт реєстрації та постійного проживання неповнолітнього ОСОБА_3 на час укладання оспорюваних правочинів.

Колегія суддів не може погодитись також з висновками суду першої інстанції про те, що право на користування ОСОБА_3 спірним житлом до часу повноліття порушено не було, зважаючи на таке. Члени сім'ї власника будинку мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Автоматично вони втрачають таке право зі зміною власника. Таким чином, з часу посвідчення договору про задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_3 автоматично втратив право користування спірним будинком і мешкав у ньому без відповідних правових підстав. Саме тому ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про виселення його та членів його родини, а не про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом (а.с. 5-7).

Не являється підставою для відмови у позові та обставина, що на даний час позивач є повнолітнім, оскільки його право користування майном було порушено в 2008 році під час неповноліття ОСОБА_3, а отже положення ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» на нього розповсюджувались і підлягають застосуванню в ході розгляду даного спору. Виходячи з наведеного вище, слід недійсними в частині укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договори іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя в частині передачі в іпотеку та передачі у власність об'єкту незавершеного будівництва - незакінченого будівництвом житлового будинку 95% готовності, розташованого по АДРЕСА_1 з підстав недотримання вимог законодавства при укладенні оспорюваних правочинів, що призвели до порушення прав неповнолітньої особи.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушених прав позивача при укладенні договорів іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя в частині передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 оскільки ні права власності, ні права користування нею ОСОБА_3 на час укладення оспорюваних правочинів не мав.

Враховуючи, що при ухваленні судового рішення висновки, зроблені районним судом, не в повній відповідають обставинам, що мають значення для справи, допущенні порушення у застосуванні норм матеріального права, апеляційний суд скасовує в частині рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 224 Цивільного кодексу України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2012 року в частині відмови в позовних вимогах про передачу в іпотеку та задоволення вимог іпотекодержателя об'єкту незавершеного будівництва - незакінченого будівництвом житлового будинку - скасувати.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір іпотеки від 5 червня 2008 року за реєстровим № 5513 в частині передачі в іпотеку об'єкту незавершеного будівництва - незакінченого будівництвом житлового будинку 95% готовності, розташованого по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 6 жовтня 2009 року за реєстровим № 4120 в частині передачі у власність іпотекодержателя об'єкту незавершеного будівництва - незакінченого будівництвом житлового будинку 95% готовності, розташованого по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договір іпотеки від 6 лютого 2010 року за реєстровим № 850 в частині передачі в іпотеку об'єкту незавершеного будівництва - незакінченого будівництвом житлового будинку 95% готовності, розташованого по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 6 лютого 2010 року за реєстровим № 853 в частині передачі у власність іпотекодержателя об'єкту незавершеного будівництва - незакінченого будівництвом житлового будинку 95% готовності, розташованого по АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: