Ухвала суду № 29846548, 04.03.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 0124/9384/2012 Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М. № провадження: 22-ц/190/1276/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

"04" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Берещанської І.І. Суддів:Кузнєцової О.О., Новікова Р.В. При секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виділ в натурі частки з майна, стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 в якому просить виділити його частку із майна, яке належить йому та відповідачці на праві спільній частковій власності, а саме сараю літ. «Е», розташованому за адресою АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_7 систематично чинить перешкоди у користуванні вказаним сараєм, який він хоче поділити за законом, а на його місці збудувати кухню для поліпшення умов проживання, оскільки його квартира знаходиться без газопостачання та опалення. Крім того, просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000 грн., мотивуючи тим, що ОСОБА_7 позбавляє його житла у зв'язку із чим він морально страждає.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 26 листопада 2012 року в задоволені позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позову про виділ частки майна в натурі скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Зокрема зазначає, що рішення суду ґрунтується на рішенні Ялтинського міського суду АРК від 12.10.2012 року, яким зобов'язано ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_7 НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, шляхом зносу сараю літ. «Е», розташованого біля НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1. Вважає, що вказане рішення не має значення для розгляду цієї справи, а крім того зазначає, що місцевий суд не прийняв до уваги вимоги ст. 63 Житлового кодексу України, якою забезпечено право наймача квартири та ст. 361 ЦК України, якою встановлено, що співвласник має право розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення суду про відмову у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що предмет розгляду справи, а саме сарай літ. «Е» на даний час не існує, оскільки на його місці самовільно побудовано іншу споруду, яка підлягає знесенню, а отже самочинне будівництво не підлягає правовому захисту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло №1944-V (а.с.7 зворотня сторінка), ОСОБА_7 є власником НОМЕР_1 в цьому ж будинку. В загальному користуванні сторін при приватизації було залишено сарай літ. «Е».

Згідно із ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до положень ч.1 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні квартирою, шляхом зносу сараю та стягнення моральної шкоди, зобов'язано ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_7 НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, шляхом зносу збудованого сараю літ. «Е», розташованого біля НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_6, порушуючи права ОСОБА_7, після винесених раніше судових рішень, продовжив будівництво і на місці дерев'яного сараю літ. «Е» побудував сарай з ракушняка, збільшивши його в розмірах, підступивши на 0,4 м до стіни та дверей квартири ОСОБА_7, так що двері на її веранді перестали до кінця відкриватися, впираючись у зведену стіну, тобто судом встановлено, що відповідач побудував іншу, самовільну споруду.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки сарай літ. «Е» було передано сторонам у загальне користування, то він є їх спільною сумісною власністю. Однак на теперішній час цього об'єкту не існує, оскільки ОСОБА_6 на його місці самовільно побудував іншу споруду, яку повинен вказаним судовим рішенням знести.

Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Сам позивач при судовому розгляді справи визнав факт самовільного будівництва сараю літ. «Е» без відповідних документів на реконструкцію або будівництво. Крім того зазначає, що його квартира знаходиться без газопостачання та опалення, тому для поліпшення умов проживання він збудував замість сараю іншу споруду, а саме кухню.

Таким чином, оскільки вказаний сарай є самовільним будівництвом ОСОБА_6, то відповідно виділ частки не можливий відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно відмовив в задоволені позову, тому як самочинне будівництво не підлягає правовому захисту.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що судом при винесенні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, при цьому посилання суду на судове рішення від 12.10.2012 року не має значення для розгляду цієї справи, не спростовують висновків суду, не містять правових підстав щодо скасування рішення суду, ухвалення нового рішення з підстав ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи і відповідно до вимог матеріального і процесуального права ухвалив рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного Суду АР Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: