Рішення № 29840058, 05.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.03.13 р. Справа № 905/594/13-г

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (юридична адреса: 01025, місто Київ, вулиця Десятинна, 4/6, поштова адреса: 04073, місто Київ, проспект Московський, 9, БЦ «Форум Парк Плаза», офіс № 2-204, а/с 32; код ЄДРПОУ - 30968986)

до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Орлової Олени Вікторівни (01001, місто Київ, вулиця Вільямса, 15/4, корпус № 1)

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7 000,00 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування» звернулося до господарського суду Донецької об?ласті з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 48 869,87 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.337674.111 від 29.11.2011; заяву Сухомлина С.І. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 26.01.2012; довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 8951577; розрахунок суми відшкодування до страхового акту № 0335.206.12.01.01; розрахунок страхового відшкодування до страхового акту № 0335.206.12.01.02; висновок експертного дослідження № 6881 від 22.02.2012; постанову Святошинського районного суду міста Києва від 24.02.2012 стосовно Орлової О.В. за статтею 124 КУпАП; розрахунок суми відновлювального ремонту до страхової справи № 0335.206.12.01; страховий акт (розпорядження на виплату) № 0335.206.12.01.01 від 19.03.2012; платіжне доручення № 6643 від 29.03.2012; акт виконаних робіт № 6016418 від 12.05.2012; акт виконаних робіт № 6016419 від 12.05.2012; страховий акт (розпорядження на виплату) № 0335.206.12.01.02 від 12.06.2012; платіжне доручення № 381 від 02.07.2012; вимогу про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу, надіслану на адресу відповідача від 08.10.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 9, 27 Закону України «Про страхування», статтями 993, 1191 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 січня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 04 лютого 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного й повного вирішення спору господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Орлову Олену Вікторівну;

- витребувано з Святошинського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення стосовно Орлової Олени Вікторівни за статтею 124 КУпАП.

04 лютого 2013 року через відділ діловодства суду надійшла заява про зменшення позовних вимоги, в якій представник позивача просить в зв'язку з частковою оплатою спірної суми стягнути з відповідача 34 000,00 гривень.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04 лютого 2013 року розгляд справи відкладено до 05 березня 2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача, невиконанням третьою особою вимог ухвали суду від 24 січня 2013 року.

04 березня 2013 року через відділ діловодства суду надійшла заява про зменшення позовних вимоги, в якій представник позивача просить в зв'язку з частковою оплатою спірної суми стягнути з відповідача 7 000,00 гривень.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі (абзац третій пункту 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Позивач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, однак надав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи 05 березня 2013 року без участі його представника, суду не надав.

Разом із цим, у наданому 14 лютого 2013 року через відділ діловодства суду запереченні на позовну заяву відповідач просить урахувати при проголошенні судового рішення обставини добровільної оплати страхового відшкодування у розмірі 35 869,87 гривень.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орлова О.В. на виконання вимог ухвали суду від 24 січня 2013 року письмових пояснень щодо обставин справи, суду не надала.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Суд вважає, що повторна неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, істотним чином не впливають кваліфікацію спірних правовідносин і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

29 листопада 2011 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування» (далі - позивач або страховик) та Сухомлиним Сергієм Івановичем (далі - страхувальник), на умовах відповідно до Закону України «Страхування» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.337674.111 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу марки «Porsche Cayenne Diesel», державний номерний знак АМ 1111 АА (далі - «Порше» або застрахований автомобіль) (а.с. 8-23).

26 січня 2012 року на проспекті Перемоги «Нивки» у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 2072 ІВ, під керуванням Орлової Олени Вікторівни та автомобіля марки «Порше», державний номерний знак АМ 1111 АА, під керуванням Сухомлина Сергія Івановича внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Пунктом 3 Договору страхування передбачено, що вигодонабувачем за наведеним договором є публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК».

Відповідно до пункту 8 Договору страхування його строк дії визначено з 29 листопада 2011 року по 28 листопада 2012 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 26 січня 2012 року автомобіль марки «Порше», державний номерний знак АМ 1111 АА, був застрахований позивачем.

26 січня 2012 року на адресу позивача від Сухомлина С.І. надійшла заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 33-34).

З розгорнутої довідки УДАІ ГУ МВС України в місті Києві вбачається, що ДТП, яка мала місце 26 січня 2012 року, за участю автомобіля марки «Порше», державний номерний знак АМ 1111 АА, під керуванням власника Сухомлина Сергія Івановича та автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 2072 ІВ, під керуванням власника Орлової Олени Вікторівни сталася внаслідок порушення водієм Орловою О.В. Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП, складено адміністративний протокол серії АА № 1626098 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Матеріали ДТП направлено до Святошинського районного суду міста Києва (а.с. 30-31).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення експертного дослідження.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 6881 від 22 лютого 2012 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Диким Володимиром Петровичем (сертифікат № 11819/11, виданий Фондом державного майна України 12 травня 2011 року), матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Porsche Cayenne Diesel, державний номерний знак АМ 1111 АА, в результаті його пошкодження при ДТП, без урахування витрат товарної вартості, складає 37 367,22 гривень (а.с. 38-42).

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року, Орлову О.В. було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно неї застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 32).

Згідно з рахунку № 1000747 від 22 березня 2012 року, оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин (матеріалів) для відновлювального ремонту автомобіля марки «Порше», державний номерний знак АМ 1111 АН, складає 56 557,13 гривень з ПДВ (а.с. 133).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа ЦФ ПАТ «КРЕДОБАНК» № 273 від 19 березня 2012 року, останній як вигодонабувач за Договором страхування, не заперечує щодо виплати страхового відшкодування у повному обсязі СТО - ТОВ «Віннер Автомотів» згідно наданого рахунку-фактури (а.с. 35).

Відповідно сформованого до страхового акту (розпорядження на виплату) № 0335.206.12.01.01 від 19 березня 2012 року, розмір страхового відшкодування (з урахуванням розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 0335.206.12.01.01), що підлягає виплаті, на виконання умов Договору страхування становить 42 417,85 гривень (а.с. 24).

З акту виконаних робіт № 6016418, № 6016419 від 12 травня 2012 року, оформлених товариством з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин (матеріалів) для відновлювального ремонту автомобіля марки «Порше», державний номерний знак АМ 1111 АА, складала 13 409,60 гривень з ПДВ та 39 209,68 гривень з ПДВ відповідно (а.с. 36-37).

Відповідно сформованого до страхового акту (розпорядження на виплату) № 0335.206.12.01.02 від 12 червня 2012 року, розмір страхового відшкодування (з урахуванням розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 0335.206.12.01.02), що підлягає виплаті, на виконання умов Договору страхування становить 10 201,43 гривень (а.с. 27).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 січня 2012 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхових актів (розпорядження на виплату) № 0335.206.12.01.01 від 19 березня 2012 року, та № 0335.206.12.01.02 від 12 червня 2012 року, платіжними дорученням від 29.03.2012 № 6643; від 02.07.2012 № 381 перерахував 52 619,28 гривень страхового відшкодування (а.с. 64-65).

Водночас із сплаченої платіжним дорученням № 381 від 02 липня 2012 року суми, 10 201,43 гривень сплачено в рахунок страхового відшкодування згідно страхового акту (розпорядження на виплату) № 0335.206.12.01.02 від 12 червня 2012 року, про що свідчить витяг з відомості № 209 від 02 липня 2012 року (а.с. 66).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії постанови Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року вбачається, що спірна дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 26 січня 2012 року сталася саме з вини Орлової Олени Вікторівни, яка керуючи автомобілем «Тойота», державний номерний знак АА 2072 ІВ не проспекті Перемоги у місті Києві, не дотрималась безпечної дистанції, не врахувала стан дорожнього покриття, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Порше», державний номерний знак АМ 1111 АА, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Орлової О.В., залученої за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до даних полісу № АА/7124088, цивільна відповідальність Орлової Олена Вікторівна - власника автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 2072 ІВ, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (26.01.2012) була застрахована в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 0,00 гривень (а.с. 134).

Наведене свідчить про те, що на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 2072 ІВ, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Тойота», державний номерний знак АА 2072 ІВ, яким керувала Орлова О.М., був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», надіслав відповідачу вимогу № 01442 від 08 жовтня 2012 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 68).

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7 000,00 гривень (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 2072 ІВ, визнано винним у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані забезпеченим транспортним засобом збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7 000,00 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів повного відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Сукупність наведених обставин та приписів норм закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зі змісту пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вбачається, що питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.11.2011, визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За приписами статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється, в тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI станом на 01 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру заробітної плати (1 720,50 гривень) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68 820,00 гривень).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень, тобто мінімальну ставку за позовом майнового характеру, а тому відповідна частина судового збору в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог поверненню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до розміру сплаченої добровільно відповідачем частини заборгованості, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо зменшення позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір у відповідному розмірі підлягає стягненню саме з відповідача, незалежно від часткової оплати спірної суми.

Інша частина судового збору теж покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (юридична адреса: 01025, місто Київ, вулиця Десятинна, 4/6, поштова адреса: 04073, місто Київ, проспект Московський, 9, БЦ «Форум Парк Плаза», офіс № 2-204, а/с 32; код ЄДРПОУ - 30968986, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 7 000,00 гривень, судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень, а всього 8 720 (вісім тисяч сімсот двадцять) гривень 50 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 05.03.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2013.

Суддя Фурсова С.М.